Рішення № 8462770, 05.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.10 Справа № 5/6/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЕСВІ Машинобудівний завод” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 3)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69069, АДРЕСА_1)

про стягнення 6 758. 22 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача: Юрченко В.Б., довіреність № б/н від 10.11.2009

Від відповідача: Не зявився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

08.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕЕСВІ Машинобудівний завод” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості у сумі 7 913, 14 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2009 порушено провадження у справі № 5/6/10, розгляд якої призначено на 14.01.2010. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 04.02.2010 № 5/6/10 строк розгляду справи було продовжено строком на 1 місяць - до 08.03.2010. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 05.03.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 05.03.2010 позивачем було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 758, 22 грн., з яких: 6 435, 60 грн. сума основного боргу, 75, 11 грн. 3 % річних, 247, 51 грн. сума втрат від інфляції.

Клопотання позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, уточнені позовні вимоги прийнято судом до розгляду.

Позивач повністю підтримав позовні вимоги (з урахуванням уточнень) та надав суду пояснення, відповідно до яких протягом 2008 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 склалися договірні відносини щодо постачання металопрокату. 21.04.2008 на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 22 125, 00 грн. (платіжне доручення № 1343 від 21.04.2008), 24.04.2008 також було перераховано 22 125, 00 грн. (платіжне доручення № 1355 від 24.04.2008). Таким чином, загальна сума перерахованих грошових коштів складає 44 250, 00 грн. 26.06.2008 відповідач поставив позивачу товар: лист СТ 65 Г 28 2100 х 2300 кількість 4.04. на загальну суму 37 814, 40 грн. В звязку з чим, у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 05.03.2010 складає 6 758, 22 грн., з яких: 6 435, 60 грн. сума основного боргу, 75, 11 грн. 3 % річних та 247, 51 грн. сума втрат від інфляції. Керуючись ст.ст. 530, 536, 625 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст.ст. 1, 2, 54-58 ГПК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 05.03.2010 втретє не зявився, про причини неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду ненадходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 08.12.2009, 14.01.2010 та від 04.02.2010 суду не надав. Про дати, час та місце призначених судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу ухвал суду. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення № 6570828 від 11.12.2009, відповідно до якого ухвала про порушення провадження у справі № 5/6/10 від 08.12.2009 була особисто отримана ФОП ОСОБА_2 16.12.2009. Ухвали про відкладення розгляду справи від 14.01.2010 та від 04.02.2010 на адресу господарського суду Запорізької області не поверталися, що свідчить про те, що вони також були отримані відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

В 2008 між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Фізична особа підприємець ОСОБА_2 зобовязалася здійснити передачу товару (лист СТ 65 Г 28 2100 х 2300 кількістю 4.04), а відповідач, в свою чергу, мав прийняти та оплатити отриманий товар.

Як свідчать надані до суду документи, 18.04.2008 позивач отримав від відповідача рахунок № 1841 від 18.04.2008 на суму 44 250, 00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕЕСВІ Машинобудівний завод” було перераховано на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 44 250, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1343 від 21.04.2008 та № 1355 від 24.04.2008.

26.06.2008 Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (постачальник) здійснила поставку позивачу (покупцю) товару на загальну суму 37 814, 40 грн. згідно накладної № 2661 від 26.06.2008, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, склалася різниця між вартістю товару, що був поставлений, та сумою грошових коштів, що були перераховані за даний товар, в сумі 6 435, 60 грн.

06.10.2009 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № б/н від 06.10.2009 в порядкуст. 530 ЦК України про сплату суми боргу в розмірі 6 435, 60 грн.

Відповіді на дану вимогу позивач не отримав.

Відповідач взяті на себе зобовязання в повному обсязі не виконав, поставку товару (лист СТ 65 Г 28 2100 х 2300 кількість 4.04.) на суму 44 250, 00 грн. не здійснив, грошові кошти у розмірі 6 435, 60 грн. не повернув.

Доказів виконання взятих на себе зобовязань відповідачем суду не надано.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ № 689319 від 14.09.2009, відповідно до якого місцезнаходженням Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 є 69069, Запорізька область, АДРЕСА_1.

Саме за цією адресою здійснювалося листування з відповідачем.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою спірний правочин є угодою купівлі-продажу.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Однак, відповідач зобов'язань належним чином не виконав, поставку товару на суму 44 250, 00 грн. в повному обсязі не здійснив.

Залишок боргу відповідача перед ТОВ “ВЕЕСВІ Машинобудівний завод” складає 6 435, 60 грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дні предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 06.10.2009 позивач направив відповідачу вимогу № б/н від 06.10.2009 про оплату заборгованості на підставі ст. 530 ЦК України.

Факт наявності заборгованості у розмірі 6 435, 60 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобовязання, відповідає перед кредитором за збитки завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтями 224, 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 75, 11 грн. за прострочку оплати товару відповідає вимогам законодавства.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача сума боргу з урахуванням індексу інфляції, який становить 247, 51 грн., розрахунок якого міститься у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 6 758, 22 грн., з них:

·6 435, 60 грн. сума основної заборгованості, згідно розрахунку, наданого позивачем, який міститься в матеріалах справи

·75, 11 грн. сума 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України;

·247, 51 грн. сума інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань, а саме документального підтвердження повернення сплачених грошових коштів або допоставки товару на суму 6 758, 22 грн., відповідач суду не представив.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69069, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії АКБ “МЕКСБАНК” у м. Запоріжжя, МФО 313894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЕСВІ Машинобудівний завод” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 3, п/р 26006806491 у ДФ ВАТ “МТБ”, МФО 307297, ІПН 319299204683, код ЄДРПОУ 31929927) основний борг у розмірі 6 435 (шість тисяч чотириста тридцять пять) грн. 60 коп., 75 (сімдесят пять) грн. 11 коп. 3 % річних, 247 (двісті сорок сім) грн. 51 коп. втрат від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 10.03.2010.