Рішення № 8462725, 01.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.10 Справа № 27/357/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя

До : Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя

про стягнення 3 705 грн. 21 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Тітова А.Є., дов. № 028/35 від 01.01.2010 р.

Від відповідача: Нікітенко Р.В., дов. № 10/705 від 11.11.09 р.

Відкрите акціонерне товариство “Український графіт”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя 3 705 грн. 21 коп., в тому числі 3 352 грн. 61 коп. заборгованості за договором оренди № 804/99212/04 від 02.02.2009 р., 43 грн. 58 коп. втрат від інфляції, 35 грн. 91 коп. –три відсотка річних, 273 грн. 11 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2009 р. порушено провадження у справі № 27/357/09 та призначено судове засідання на 17.11.2009 р.

У засіданні суду 17.11.2009 р, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.12.09 р. строк розгляду спору продовжено до 01.03.2010 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 15.02.2010 р.

У судовому засіданні, відкритому 15.02.2010 р. оголошувалася перерва до 01.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

01.03.2010р. продовжено судовий розгляд справи № 27/357/09.

01.03.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засідання, відкритому 01.03.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

01.03.2010 р. представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, письмового відзиву не надав.

Відповідач підтримав клопотання, заявлене в судовому засіданні 17.11.09 р., щодо зупинення провадження у справі до прийняття рішення у господарській справі № 13/437д/09.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Представник позивача, проти заявленого клопотання заперечив.

Сторони продовжили строк вирішення спору у даній справі (ст.69 ч. ГПК України до 01.03.10р.), оскільки сподівалися, що апеляційна інстанція розгляне апеляційну скаргу у справі 13/437д/09.

Суд відхилив клопотання відповідача у справі в порядку статті 79 ГПК України, як процесуально необґрунтоване, оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 02.02.2009р. між Відкритим акціонерним товариством “Український графіт” (орендодавець) та Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (орендар) був укладений договір № 804/99212/04.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар приймає в орендне користування електрообладнання, відповідно до додатку № 1, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Південне шосе, 20 ВАТ «Укрграфіт».

Розмір місячної орендної плати дорівнює 1849 грн.60 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату не пізніше 5 днів після отримання рахунку або платіжної вимоги.

Позивачем були надіслані на адресу відповідача рахунки: № 902-52625 від 27.02.09 р. на суму 2219 грн. 52 коп., який згідно поштового повідомлення отриманий відповідачем 16.03.09 р.; рахунок № 903-52634 від 31.03.09 р. на суму 1687 грн. 96 коп., який згідно поштового повідомлення отриманий відповідачем 23.04.09 р.

Розмір орендної плати, згідно протоколу розбіжностей складає 1387 грн. 21 коп. без ПДВ за перший місяць оренди, відповідно рахунок за лютий було зменшено розмір орендної плати: рахунок № 903-52639 від 31.03.09 р. на суму 1387 грн. 21 коп. без ПДВ, який отриманий відповідачем 23.04.09 р.

Позивач не здійснив оплату по вищезазначеним рахункам, чим порушив зобов’язання за договором оренди.

Заборгованість ВАТ “Вуглецевий композит” перед ВАТ “Вуглецевий композит” склала 3 352 грн. 61 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором».

Позивач просить суд стягнути з відповідача 273 грн. 11 коп. пені.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розділу 4 п. а) договору, у разі несплати у строк орендарем платежів, нараховується пеня у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За прострочення термінів оплати за договором пеня склала 273 грн. 11 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з позивача 43 грн. 58 коп. суму інфляційних втрат, 35 грн. 91 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, інфляційні витрати та 3% річних підлягають сплаті навіть при неможливості виконати відповідачем своїх зобов’язань. За таких обставин, безпідставні посилання відповідача на те, що він не може виконати зобов’язання, тому що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що інфляційні витрати підляга ють сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Факт виконання зобов’язань за договором № 804/99212/04 від 02.02.2009р. належним чином відповідач не довів.

Відповідач не здійснив належне виконання взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд дійшов висновку, позовні вимоги позивача про стягнення 3352 грн. 61 коп. основного боргу, суми 3% річних у розмірі 35 грн. 91 коп. та 43 грн. 58 коп. втрат від інфляції та пені у розмірі 273,11грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Позивач правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 01.03.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982, код ЄДРПОУ 24516317, р/р 226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе,20, код ЄДРПОУ 00196204, р/р 26008900301 в ВАТ “Мета банк”, МФО 313582) 3 352 (три тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 61 коп., заборгованості, 43 (сорок три) грн. 58 коп. втрат від інфляції, 35 (тридцять п’ять) грн. 91 коп. –три відсотка річних, 273 (двісті сімдесят три) грн. 11 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

           Суддя С.С. Дроздова

Згідно з оригіналом:

Помічник судді О.М. Бєляєва

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 02.03.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.