Рішення № 8462626, 18.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.2010                                                             Справа № 12/14

за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород –Оноківці

до відповідача Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м. Виноградів

про стягнення заборгованості в сумі 36888,66 грн. (в т.ч. 33149,10 грн. –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 875,85 грн. - основного боргу за спожиту реактивну електроенергію; 1870,05 грн. –пені; 286,34 грн. –3 % річних та 707,32 грн. –інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород –Оноківці до Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м. Виноградів про стягнення заборгованості в сумі 36888,66 грн. (в т.ч. 33149,10 грн. –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 875,85 грн. - основного боргу за спожиту реактивну електроенергію; 1870,05 грн. –пені; 286,34 грн. –3 % річних та 707,32 грн. –інфляційних збитків).

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 02903399 підтверджує завчасне вручення відповідачу 16.02.2010 року ухвали від 12.02.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

                     продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/14

від 18.03.2010 року

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 33149,10 грн. –основного боргу щодо оплати за спожиту активну електроенергію та 875,85 грн. –за надані, згідно договору на користування електричною енергією № 37 від 28.12.1998 року, послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- графіком зняття показів приладів обліку електричної енергії;

- рахунками за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року за спожиту активну електроенергію;

- рахунками за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року з компенсації перетікання реактивної електроенергії;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/14

від 18.03.2010 року

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання активної та реактивної електроенергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість спожитої активної та реактивної електроенергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 286,34 грн. –3% річних та 707,32 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 6.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1870,05 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (розміру та тривалості існування основного боргу, важким фінансовим становищем установи - відповідача, що фінансується з держбюджету, відсутністю кошторису, довготривалі партнерські стосунки, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново –економічний стан сторін, статусу відповідача як державного органу, суб’єкта національної безпеки держави відповідно до Законів України „Про міліцію”, „Про оперативно –розшукову діяльність” тощо, діяльність якого направлена в т.ч. для забезпечення стабільного економічного функціонування підприємства –позивача (в т.ч. правового захисту членів його трудового колективу), стягнення інших додаткових нарахувань з відповідача - 3 % річних та інфляційних збитків), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 200 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини ,що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/14

від 18.03.2010 року

не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (м. Виноградів, вул. Миру, 57; код 086722907051) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 33149,10 (тридцять три тисячі сто сорок дев’ять грн. 10 коп.) –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 875,85 (вісімсот сімдесят п’ять грн. 75 коп.) –основного боргу за спожиту реактивну електроенергію; 200 (двісті грн.) –пені; 286,34 (двісті вісімдесят шість грн. 34 коп.) –3% річних; 707,32 (сімсот сім грн. 32 коп.) –інфляційних збитків та 369 (триста шістдесят дев’ять грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В стягнення решти пені в задоволенні позову –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.