Рішення № 8462435, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р.                     Справа № 9/23                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Машзавод”, м.Новогродівка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Торезський машинобудівний завод”, м.Торез

про стягнення 15616грн.12коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Поважна І.О.– юрисконсульт (за довіреністю №101 від 09.02.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Машзавод”, м.Новогродівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Торезський машинобудівний завод”, м.Торез про стягнення заборгованості в розмірі 15616грн.12коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 10808грн.14коп., пені в розмірі 2546грн.26коп., 7% річних в розмірі 791грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 1469грн.91коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №23 від 30.01.2008р., специфікацію №5 від 19.11.2008р. до даного договору, видаткову накладну №РН-0001044 від 19.11.2008р., претензію №11 від 17.06.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 20.01.2010р., 10.02.2010р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

22.02.2010р. позивачем надана заява про зменшення позовних вимог б/н та дати, відповідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9328грн.72коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4520грн.74коп., пені в розмірі 2546грн.26коп., 7% річних в розмірі 791грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 1469грн.91коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги відповідно до вищевказаного заяви.

Крім того, 16.03.2010р. позивачем надані письмові пояснення по суті справи, згідно яких останній наполягає на задоволенні позову.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

30.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Машзавод”, м.Новогродівка та Відкритим акціонерним товариством „Торезський машинобудівний завод”, м.Торез укладений договір поставки №23 від 30.01.2008р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначеним даним договором, передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов`язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №23 від 30.01.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка партії товару здійснюється постачальником в строки та на умовах, зазначених у специфікації. Партія товару вважається поставленою з моменту надходження її у повному обсязі в пункт призначення, узгодженого сторонами у специфікації (п.2.2 договору).

Так, 19.11.2008р. сторонами підписана специфікація №5 до договору поставки №23 від 30.01.2008р., якою визначено найменування, кількість та вартість продукції, а також умови поставки та умови оплати продукції. Згідно даної специфікації сума поставки становить 18214грн.80коп.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації №5, останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на суму 18214грн.80коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001044 від 19.11.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 20.01.2010р., 10.02.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису та печатки останнього на видатковій накладній №РН-0001044 від 19.11.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення або заперечення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №РН-0001044 від 19.11.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній та печаткою підприємства, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0001044 від 19.11.2008р. не містить безпосереднього посилання на договір поставки №23 від 30.01.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище поставки є саме договір поставки №23 від 30.01.2008р., оскільки з наявних в матеріалах справи актах звірки взаємних розрахунків вбачається, що підставою виникнення правовідносин при здійснені поставки за видатковою накладною №РН-0001044 від 19.11.2008р. є договір поставки №23 від 30.01.2008р. Акти звірки підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, зазначений у видатковій накладній товар відповідає товару, обумовленому специфікацією №5 до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у строк, зазначений у специфікації.

В свою чергу, п.2 специфікації №5 від 19.11.2008р. визначено, що оплата поставки товару здійснюється зі знижкою 14% з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є 20.12.2008р.

Одночасно, як вбачається з наданих позивачем пояснень від 15.03.2010р. щодо нарахування знижки, відповідно до п.2 специфікації №5 від 19.11.2008р., останній зазначає, що згідно наказу №275 від 10.07.2008р. та додатку №1 від 11.07.2008р. до цього наказу (копії яких залучені до матеріалів справи), генеральним директором ЗАТ „Машзавод” був затверджений прейскурант цін на продукцію підприємства позивача; в свою чергу, в п.2 специфікації №5 від 19.11.2008р. до договору поставки №23 від 30.01.2008р. ціни встановлені згідно вищезазначеного наказу. Тобто, ціна товару, що поставлений згідно видаткової накладної №РН-0001044 від 19.11.2008р., визначена вже з урахуванням 14% знижки.

Доказів зворотного відповідачем не представлено, хоча ухвалою від 22.02.2010р. суд зобов`язав сторін надати письмові пояснення стосовно нарахування знижки, відповідно до п.2 специфікації №5 від 19.11.2008р.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 7406грн.66коп., а також здійснив часткове повернення продукції на суму 6287грн.40коп. (про що свідчать залучені до матеріалів справи копії накладних на повернення №ВН-0000003 від 15.02.2010р., №ВН-0000004 від 15.02.2010р., №ВН-0000005 від 15.02.2010р.). Однак, як зазначено позивачем, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 4520грн.74коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №11 від 17.06.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 4520грн.74коп.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 4520грн.74коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Машзавод”, м.Новогродівка в частині стягнення заборгованості в розмірі 4520грн.74коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 2546грн.26коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує пеню в розмірі чинної подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2546грн.26коп.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, при встановлені моменту виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції, позивач визначає дату 01.12.2008р. Однак, як вище встановлено судом, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є 20.12.2008р. Тобто, моментом початку нарахування пені є 20.12.2008р.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені за період прострочення з 20.12.2008р. по 20.06.2009р. становить 1295грн.85коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2546грн.26коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1295грн.85коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 7% річних в розмірі 791грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 1469грн.91коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, п.8.3 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7% річних, нарахованих на суму заборгованості покупця за весь період користування грошовими коштами.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного пункту договору за розрахунком позивача, 7% річних становлять суму в розмірі 791грн.81коп. та інфляційні витрати - 1469грн.91коп. (за період прострочення з 01.12.2008р. по 17.12.2009р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача з урахуванням зазначеного вище початку нарахування штрафних санкцій (20.12.2008р.), судом встановлено, що належна до стягнення сума 7% річних та інфляційних витрат за період прострочення з 20.12.2008р. по 17.12.2009р. становить 785грн.59коп. та 1329грн.40коп. відповідно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 7% річних в розмірі 791грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 1469грн.91коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 785грн.59коп. та 1329грн.40коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Машзавод”, м.Новогродівка до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Торезський машинобудівний завод”, м.Торез про стягнення заборгованості в розмірі 9328грн.72коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4520грн.74коп., пені в розмірі 2546грн.26коп., 7% річних в розмірі 791грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 1469грн.91коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Торезський машинобудівний завод” (за адресою: вул.Широка, м.Торез, Донецька область, 86600, р/р26009301460164 в Торезькому відділенні Промінвестбанку м.Торез, МФО 334282, код ЄДРПОУ 05744644, ІПН 040528300010002) на користь Закритого акціонерного товариства „Машзавод” (за адресою: вул.Вуглезбірна, 1, м.Новогродівка, Донецька область, 85483, р/р 26000301490757 в філії Відділення Промінвестбанку в м.Селидове, МФО 334312, код ЄДРПОУ 14310336, ІПН 143103305207) суму основного боргу в розмірі 4520грн.74коп., пеню в розмірі 1295грн.85коп., 7% річних в розмірі 785грн.59коп. та інфляційні витрати в розмірі 1329грн.40коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 79грн.31коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 119грн.87коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 16.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя