Постанова № 8460714, 18.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48578/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Ульянова Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Кремікс" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки був складений Акт № 6229/23-209/30748505 від 04.12.2009 року. На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005682301/0/3983, № 0005692301/03984, № 0000462200/0/3985, 0026361702/0/3889 від 16 грудня 2009 року грн., які як зазначає позивач є необґрунтованими і суперечать чинному законодавству з питань оподаткування.

16 березня 2010 року позивач подав до суду заяву, в якій уточнив позовні вимоги та просить визнати неправомірними податкові повідомлення-рішення 0005682301/0/3983, № 0005692301/03984, № 0000462200/0/3985 від 16 грудня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про неможливість прибуття до суду від відповідача не надходило, у запереченнях на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ним правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Кремікс" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки був складений Акт № 6229/23-209/30748505 від 04.12.2009 року.

В ході перевірки встановлені порушення ТОВ "Кремікс" пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме занижено податок на прибуток в розмірі 310552 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податок на додану вартість в розмірі 248442грн.; п.13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: не нарахування та не сплата до бюджету в І півріччі 2009 року податку на виплачений дохід нерезиденту фірмі "Volvo Truck Corporation", Швеція в сумі 2813,92 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2009 року № 0005682301/0/3983 про нарахування податку на прибуток в розмірі 310552 грн. та штрафних санкцій в сумі 155276 грн., № 0005692301/03984 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 248442 грн. та штрафних санкцій в сумі 124221 грн., № 0000462200/0/3985 про нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 2813,92 грн. та штрафних санкцій в сумі 5627,85 грн. від 16 грудня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договори з ТОВ "Гранд Технолоджі" про надання інженерно-консультаційних послуг. На підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ "Гранд Технолоджі" віднесено до складу валових витрат з податку на прибуток суму в розмірі 1242208 грн. та включено до податкового кредиту з ПДВ суму в розмірі 248442 грн.

В акті перевірки перевіряючими зазначені підстави, відповідно до яких слід виключити з валових витрат ТОВ "Кремікс" суми, які понесені на виконання договорів про надання інженерно-консультаційних послуг, а саме: незнаходження ТОВ "Гранд Технолоджі" за юридичною адресою, наявність службової записки з інформацією про те, що ТОВ "Гранд Технолоджі" входить до переліку підприємств, які створені з метою прикриття незаконної діяльності, на підставі чого було порушено кримінальну справу № 70/107-08 за ознаками злочину та наявність протоколу допиту в якості підозрюваного громадянина ОСОБА_1., який на допиті дав пояснення, що ним господарська діяльність ТОВ "Гранд Технолоджі" не здійснювалась, послуги він не надав, підприємство було створено ним з метою вчинення та нанесення збитків державі, відсутність у ТОВ "Гранд Технолоджі" кваліфікованих працівників та основних засобів, достатніх для надання відповідних послуг. Таким чином, працівниками Кременчуцької ОДПІ зроблено висновок, що договори укладені між позивачем та ТОВ "Гранд Технолоджі" є нікчемними.

На підставі вищевикладеного, з валових витрат, як зазначає відповідач, виключаються суми, сплачені підприємством за послуги посередництва як такі що не належать до господарської діяльності, економічна доцільність даних угод не доведена і вони є нікчемними.

Щодо висновків акта про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем за правочином, укладеним з ТОВ "Гранд Технолоджі", частини першої ст. 203, ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦК України було зроблено з огляду на те, що правочини, вчинені позивачем та ТОВ "Гранд Технолоджі", не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Кременчуцької ОДПІ помилковим та безпідставним.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що ТОВ "Кремікс" та ТОВ "Гранд Технолоджі" належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ "Кремікс" в подальшому використано надані інженерно-консультаційні послуги в подальшій господарській діяльності. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ "Гранд Технолоджі" вимог податкового законодавства. Отже, будь-які умисні дії ТОВ "Гранд Технолоджі", а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані директор ТОВ "Керамікс" ОСОБА_2. та головний інженер ТОВ "Кремікс" ОСОБА_3., які зазначили, що в 2007 році засновниками підприємства було прийнято рішення про розширення сфери діяльності підприємства та освоєння нових сегментів ринку, зокрема, у виробництві замінника цільного молока, білково-вітамінних добавок та удосконалення технології виробництва преміксів. Позивач уклав договір з ТОВ «Гранд Технолоджі», яке мало ліцензію на виконання будівельних робіт. Представники ТОВ «Гранд Технолоджі» після укладення з ними договорів прибули та оглянули майбутню виробничу площадку, отримали від позивача вихідні дані на технологічне проектування. В якості технічного консультанта з боку позивача було залучено головного інженера ОСОБА_3. Представники ТОВ «Гранд Технолоджі» протягом часу розробки проекта кілька разів приїздили на виробничу площадку та узгоджували з позивачем технічні питання, надавали для висловлення зауважень проекти технічних рішень питань. Розробка зазначеного проекту зайняла більше ніж півроку. Результати робіт були оформлені у формі звітів. Технологічний проект було виконано якісно, оскільки жодне з запропонованих технічних рішень не потребувало переробки. На підставі зазначеного розробленого технологічного проекту позивачем було замовлено розробку будівельного проекту, проведено протягом 2009 року закупівлю, розміщення, налагодження та запуск в дію обладнання з виробництва замінника цільного молока, було збільшено виробництво білково- вітамінних добавок. Протягом 2009 року завдяки розробці технологічного проекту, закупівлі обладнання та налагодження технологічного процесу позивачем було збільшено на 1704.1 т обсяг виробленої продукції ( тобто, обсяги виробництва в період кризи збільшувались нами більше ніж на 5 тон в день). Зокрема, виробництво преміксів було збільшено на 30%, замінника цільного молока - на 46%, білково- вітамінних добавок - на 39%

Як вбачається із акту перевірки, позивачем порушено пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме занижено податок на прибуток в розмірі 310552 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податок на додану вартість в розмірі 248442грн.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону N 283/97-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону N 283/97-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону N 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Гранд Технолоджі" були укладені договори, згідно пункту 1.1 якого ТОВ "Гранд Технолоджі" зобов'язалось надати позивачу інженерно-консультаційні послуги по підготовці виробництва преміксів, вибір технології виробничого процесу, побудова схеми технологічного процесу, консультації іншого характеру, повязані із застосуванням технологій та із зазначеними послугами.

Таким чином, зазначені договори, які виконано в повному обсязі, є первинними документами, на підставі яких відбулась господарська операція з надання інженерно-консультаційних послуг.

На виконання пункту 3.1 договорів, сторони підписали акти здачі-передачі виконаних робіт (надання послуг), що підтверджує виконання вказаних договорів.

Отже, суд погоджується з тим, що витрати у грошовій формі є компенсацією за послуги ТОВ "Гранд Технолоджі", які були отримані (придбані) ТОВ "Кремікс" у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені ТОВ "Кремікс" до валових витрат у ІІ кварталі 2008 року, що також підтверджується обов'язковими первинними документами податкового обліку - податковими накладними в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 283/97-ВР.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону N 168/97-ВР визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено в ході розгляду справи, ТОВ "Гранд Технолоджі" надавало інженерно-консультаційні послуги для їх використання в господарській діяльності ТОВ "Кремікс", а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту в листопаді 2008 року податок на додану вартість в сумі 248442 грн. згідно податкових накладних, виданих ТОВ "Гранд Технолоджі" за надані інженерно-консультаційні послуги.

Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у листопаді 2008 року витрат за отримані від ТОВ "Гранд Технолоджі" інженерно-консультаційні послуги в його господарської діяльності та правомірність формування податкового кредиту в листопаді 2008 року, то у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, суд зауважує, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі з причин не відображення ними податкових зобовязань.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Вказаним актом перевірки встановлено, що 02.09.2008 року ТОВ "Кремікс" уклало договір фінансового лізингу N UKR142/0908F з фірмою "Volvo Truck Corporation", Швеція. За умовами договору передбачено, що фірма "Volvo Truck Corporation" продало, оформило та передало Лізингодавцю своє нерозділене право продавця, право власності і використання вантажного автомобіля Volvo FM в обмін на отримання повної оплати вартості авто від Лізингодавця. Сума договору 77700,00 Євро.

Відповідно до Договору, позивач визнає і приймає продаж, передачу прав на вантажний автомобіль між продавцем та Лізингодавцем і бере на себе зобовязання здійснити платежі Лізингодавцю відповідно до умов договору. Лізинговий платіж включає в себе суму, яку ТОВ "Кремікс" відшкодовує при кожному платежі частини вартості вантажного автомобіля, а також винагороду (відсоток) в розмірі 6% фірмі "Volvo Truck Corporation" за авто надане в лізинг. При цьому авансовий платіж в розмірі 15% від вартості становить 11655,00 Євро, та який сплачено ТОВ "Кремікс" згідно платіжного доручення № 20 від 29.09.2008 року на рахунок Лізингодавця 85%, що залишилися від вартості авто, повинні бути сплачені помісячними внесками протягом 2-х років на рахунок Лізингодавця.

Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Пунктом 1.10 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" проценти визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або від іншої вартісної бази, не є процентами.

Згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 10 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

15.08.1995 р. між Урядом України і Урядом Швеції було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, яка була ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень" від 23.04.96 р. N 135/96-ВР.

Згідно ст. 3 Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема в Україні є податок на прибуток (доходи) підприємств.

Як вбачається із акту перевірки ТОВ "Кремікс" зобовязано утримати податок на прибуток в сумі 10% від сум, що сплачують резиденту Швеції фірмі "Volvo Truck Corporation" згідно договору про фінансовий лізинг N UKR142/0908F від 02.08.2008 року за отриманий у фінансовий лізинг автомобіль Volvo FM.

В обґрунтування відповідач посилається на те, що право на оподаткування зазначених процентів у податкового органу встановлено пунктами 1,2 ст. 11 Конвенції.

Суд вважає дані висновки акту перевірки необґрунтованими, оскільки відповідачем не враховано вимоги п.4 ст. 11 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень.

Відповідно до вказаного пункту незважаючи на положення пункту 2, проценти, які виникають у Договірній Державі, будуть оподатковуватися тільки в другій Договірній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї Другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються стосовно суми боргу, яка виникає від продажу в кредит цим підприємством будь-якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої названої Держави, крім випадку, коли продаж або заборгованість утворюється між особами, які є родичами.

Згідно п.2 ст. 3 Конвенції при застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України встановлено, що до відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу та договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем 9ч.5 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі включають платіж як винагороду за отримане в лізинг майно.

За таких обставин, оскільки одержувачем процентів є резидент Швеція, що підтверджено і змістом акту, проценти сплачуються від продажу в кредит (фінансовий лізинг є продажем в кредит згідно ч.2 ст. 806 ЦК України), то висновки акту в частині необхідності оподаткування цих процентів податком на прибуток суперечать міжнародним домовленостям України, які викладені в п.4 ст. 11 Конвенції.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміск" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміск" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0005682301/0/3983, № 0005692301/03984, № 0000462200/0/3985 від 16 грудня 2009 року - неправомірними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміск" витрати зі сплати судового збору в сумі 3грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова