Ухвала суду № 84487109, 25.09.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 204/9109/18

провадження 2-з/201/272/2019

УХВАЛА

25 вересня 2019 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 лютого 2019 року за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і судових витрат.

Ухвалою від 11 лютого 2019 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання по справі.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» 31 травня 2019 року до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно (паркувальні місця та нежитлові приміщення), що перебувають у власності відповідача ОСОБА_2 , оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та розмір заборгованості є значною, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу задоволено, а ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 липня 2014 року – скасовано та направлено на новий розгляду для вирішення питання про забезпечення позову.

Статтею 151 ЦПК України визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як убачається з вище зазначеного заявником не обґрунтовано необхідність саме накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу; не зазначено, яким чином можу сприяти виконанню рішення суду цей захід, також до заяви, крім того не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, отже заява є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Крім того слід заявник у своїй заяві не зазначає та не додає жодних відомостей відносно дійсної вартості майна на яке слід накласти арешт, однак слід зазначити, що вид забезпечення позову має бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Слід також звернути увагу, що при обґрунтуванні вимог наведеної заяви, заявник зазначає, що вказаний захід забезпечення позову необхідно вжити в межах суми 2 771 914, 52 дол. США, що в еквівалентні за курсом НБУ на дату розрахунку, становить: 77 755 575 грн. 71 коп, однак згідно позовної заяви розмір заборгованості відповідачів, складає 31 098 дол. США 44 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ, складає 872 349 грн. 09 коп, тобто значно менше ніж заявником наведено у заяві, а тому заявником у заяві також не вірно указано інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки вона була подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ч. 9 ст. 153, ч. 2 ст. 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Повернути Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і судових витрат.

Ухвала набрала законної сили 25 вересня 2019 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя