Рішення № 84423138, 04.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року Справа № 160/5821/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 24.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 17.07.2019 року, просить суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату за протоколом № 5 від 20 липня 2016 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій;

- зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка в складі військової частини 2072 з 07 по 19 січня 1982 року приймала участь в бойових діях на території Республіки Афганістан;

- зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.06.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 27.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160. 161 КАС України.

4. 17.07.2019 року позивачами були усунуті недоліки викладені в ухвалі суду від 27.06.2019 року.

5. Ухвалою суду від 26.07.2019 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовною заявою до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відкрито провадження в адміністративній справі №160/5821/19 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 08.08.2019 року в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 26.07.2019 року витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату за протоколом за протоколом №5 від 20 липня 2016 року (витяг з протоколу) про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій;

- протокол № 7 засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України від 26.10.2010 року;

- наказ командира військової частини 2420 від 04.01.1982 року № 2 про відбуття у службове відрядження позивача в пмт. Тахта-Базар до військової частини 2072;

- наказ командира військової частини 2420 від 19.01.1982 року № 17 про прибуття позивача зі службового відрядження;

- наказ в/ч 2072 № 113 від 20.04.1984 року;

- відомості (наявна інформація) про те, що в період з 07 по 19 січня 1982 року позивач був відряджений на територію Республіки Афганістан;

- звернення позивача про призначення йому учасника бойових дій;

- витяг з протоколу від 26.05.2010 року № 7;

- витяг з протоколу від 20.07.2016 року № 5 та інші наявні матеріали щодо суті спору.

7. Ухвалою суду від 08.08.2019 року допущено в адміністративній справі №160/5821/19 заміну відповідача Дніпропетровського обласного військового комісаріату, його правонаступником - Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, 16, код ЄДРПОУ 08353525). Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 04.09.2019 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.

8. Також, ухвалою суду від 08.08.2019 року витребувано у Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином засвідчені копії таких документів:

- рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату за протоколом за протоколом №5 від 20 липня 2016 року (витяг з протоколу) про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій;

- протокол № 7 засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України від 26.10.2010 року;

- наказ командира військової частини 2420 від 04.01.1982 року № 2 про відбуття у службове відрядження позивача в пмт Тахта-Базар до військової частини 2072;

- наказ командира військової частини 2420 від 19.01.1982 року № 17 про прибуття позивача зі службового відрядження;

- наказ в/ч 2072 № 113 від 20.04.1984 року,

- відомості (наявна інформація) про те, що в період з 07 по 19 січня 1982 року позивач був відряджений на територію Республіки Афганістан;

- звернення позивача про призначення йому учасника бойових дій;

- витяг з протоколу від 26.05.2010 року № 7;

- витяг з протоколу від 20.07.2016 року № 5 та інші наявні матеріали щодо суті спору.

9. 21.08.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов по справі № 160/5821/19, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.

10. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

13. Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.09.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА

14. Позивач зазначив про те, що він 28 жовтня 1979 року був призваний Марганецьким міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області до Збройних Сил СРСР та до 17 лютого 1982 року проходив строкову військову службу у військовій частині 2420, що належала до військових частин й підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку НОМЕР_5.

15. Зазначив про те, що під час проходження військової служби в складі військової частини 2420 за наказом командира військової частини 2420 від 4 січня 1982 року № 2. Позивач й рядові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відбули у службове відрядження в пмт. Тахта - Базар до військової частини 2072, в складі якої знаходився позивач у період з 4 по 19 січня 1982 року, що підтверджується довідкою Центрального Прикордонного архіву ФСБ Росії від 21 березня 2008 року № 21/59/Н-6968 та архівною довідкою від 25 липня 2012 року №21/59/В-14914.

16. Під час знаходження в складі військової частини 2072 в період з 7 по 19 січня 1982 року позивач, разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був відряджений на територію Республіки Афганістан для виконання спеціального завдання.

17. Прикордонні війська КДБ СРСР, до яких належали військові частини 2420 й 2072, виведені зі складу Збройних Сил СРСР на підставі й відповідно до приписів пункту 1 частини 1 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 21 березня 1989 № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ».

18. Вказав про те, що для отримання статусу учасника бойових дій він неодноразово звертався до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату, але отримував відмову, що підтверджується витягом з протоколу від 26 травня 2010 року № 7 засідання Комісії Відповідача, за яким, відмова позивачу у визнанні учасником бойових дій обґрунтована тими обставинами, що змістом наявних документів, не підтверджується участь позивача в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, а також витягом з протоколу від 20 липня 2016 року № 5 засідання Комісії відповідача, з якого вбачається, що відмовляючи позивачу у визнанні учасником бойових дій, відповідач посилається на Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкцію про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості», затверджені наказом Міністра оборони України від 7 травня 2015 року № 200, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 травня 2015 року за № 531/26976 (далі - Наказ № 200).

19. Також зазначив про те, що його участь в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 в період з 7 по 19 січня 1982 року, підтверджується такими документами: анкетою-Запитом Нікопольського міського воєнкому від 18 липня 2007 року № 1/974 до архіву; довідкою, за якою, підтвердження періодів участі в бойових діях на території Республіки Афганістан в 1982 році ОСОБА_1 , унеможливлено, тому як документи військової частини 2072 за 1980 - 1985 роки втрачені внаслідок пожежі в частині; архівною довідкою, зі змісту якої вбачається, що позивач та рядові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за наказом командира військової частини 2420 від 04 січня 1982 року № 2 відбули у службове відрядження в пмт. Тахта - Базар; наказом командира військової частини 2420 від 19 січня 1982 року № 17 позивач та рядовий ОСОБА_4 прибули із службового відрядження; наказом командира військової частини 2420 від 30 січня 1982 року № 27 рядові ОСОБА_2 й ОСОБА_3 прибули із службового відрядження, а також наказом Міністерства Безпеки Російської Федерації від 2 травня 1993 року № 019 військова частина 2072, де вказано, що військовослужбовці військової частини 2420 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 знаходилися у службовому відрядженні на території Республіки Афганістан для виконання спеціального завдання, в складі військової частини 2072 пмт. Тахта - Базар, з 7 січня 1982 року по 19 січня 1982 року - наказ командира в/ч 2072 № 113 від 20 квітня 1984 року, та відповідно до якого військова частина 2072 належить до переліку військових частин та підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР, що були направлені для надання військової допомоги Республіці Афганістан, із зазначенням періодів їх перебування (участь в бойових діях, виконання спеціальних завдань) на території цієї країни.

20. Також, як підтверджується обставинами, встановленими рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2017 року по справі № 180/632/17, за свідченнями ОСОБА_2 (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 видане Жовтнево-Тернівським об`єднаним районним військовим комісаріатом міста Кривий Ріг Дніпропетровської області 8 вересня 2010 року), ОСОБА_3 (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 видане Бабушкінським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області 12 грудня 1996 року) та ОСОБА_4 , позивач з 7 по 19 січня 1982 року разом ними виконувалися спеціальне завдання на території Республіки Афганістан.

21. Крім того, обставини щодо перебування позивача на території Республіки Афганістан під час виконання спеціального завдання в період з 7 по 19 січня 1982 року, підтверджуються окрім рішенням у справі № 180/632/17 Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2017 року, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року та рішенням Верховного Суду від 18 липня 2018 року.

22. Таким чином, вищезазначені обставин, доводять той факт, що військова частина 2420 прикордонних військ КДБ СРСР у період проходження позивачем строкової військової служби (з 28 жовтня 1979 року по 17 лютого 1982 року) була в складі Збройних Сил СРСР, які в той час підпорядковувалися й знаходилися на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого стало Міністерство оборони України, а також участь позивача в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 у період з 7 по 19 січня 1982 року.

23. Таким чином, на думку позивача оформленим витягом з протоколу від 20 липня 2016 року № 5 засідання Комісії відповідача рішенням про відмову позивачу у визнанні його учасником бойових дій, відповідачем порушено встановлене пунктом 2 статті 6 Закону № 3551-ХІІ право позивача на отримання статусу учасника бойових, похідним від обставин чого, є унеможливлення для Позивача реалізувати право користатися встановленими Законом № 3551-ХІІ для учасників пільгами та гарантіями їх соціального захисту, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА

24. Відповідач зазначив про те, що згідно відомостей, які знаходься в матеріалах справи, позивач проходив строкову військову службу в складі діючої армії в період з 28.10.1979 року по 10.02.1982 роки, про що свідчить запис у військову квитку.

25. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІ.

26. Але, на думку відповідача, доказів про факт участі ОСОБА_1 в бойових діях на території республіки Афганістан в складі військових частин СРСР в період з 07 по 19 січня 1982 року позивачем не надано.

27. Вказали, що у своїй діяльності Комісії керуються Конституцією України, іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України та цим Положенням (п. 5 Положення).

28. Так, на підставі заяви позивача від 26.04.2010 року були розглянуті документи та рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату протоколом №7 від 26.04.2010 року і прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій.

29. Повторно розглянуто матеріали та відмовлено позивачу у визнанні його учасником бойових дій протокол №5 від 20 липня 2016 року комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату.

30. Рішення щодо позивача приймалося згідно вимог діючого законодавства на підставі наданих документів позивачем, виключно шляхом відкритого голосування Комісією, що є колегіальним органом, а отже на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято законно та скасуванню не підлягає.

31. Крім того, у відповідності до чинного законодавства та наказів Міністра оборони України, на даний час, встановлення статусу учасника бойових дій обласними ТЦК та СП не передбачено.

32. Враховуючи вищезазначене та той факт, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині Збройних Сил колишнього СРСР, вирішення питання про призначення його учасником бойових дій належить до компетенції Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

ІV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

33. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач у період з 28 жовтня 1979 року по 10 лютого 1982 року проходив строкову військову службу.

34. Згідно довідки Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ №21/59/Н-6968 від 21.03.2008 року військовослужбовець військової частини 2420 ОСОБА_1 , водій роти забезпечення, знаходився у відрядженні у військовій частині 2072 смт. Тахта-Базар Туркменської РСР з 4 січня 1982 року по 19 січня 1982 року. Підтвердити періоди участі в бойових діях на території Республіки Афганістан у 1982 році ОСОБА_1 стало обтяжливим, оскільки, документи військової частини 2072 за 1980-1985 роки втрачено в результаті пожежі в частині.

35. Згідно архівної довідки № 21/59/В-14914 від 25.07.2012 року наказом командира військової частини 2420 від 4 січня 1982 року рядові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вибули у відрядження до смт. Тахта-Базар.

36. Наказом командира частини 2420 № 17 від 19 січня 1982 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 прибули із відрядження.

37. Військовослужбовці ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 знаходились у службовому відрядженні на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 смт. Тахта-Базар з 7 січня 1982 року по 19 січня 1982 року.

38. Відповідно до наказу МБ РФ від 02.05.1993 року № 0119 військова частина №2072 входить до переліку військових частин та підрозділів прикордонний військ КДБ СРСР, направлених для надання військової допомоги Республіці Афганістан.

39. 26.04.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасником бойових дій та навів факти, які свідчать про його участь у бойових діях в Афганістані, просив видати посвідчення учасника бойових дій.

40. До вищезазначеної заяви позивачем було додані такі документи: копія паспорта; копія військового квитка; копія архівної довідки; письмові покази свідка ОСОБА_3 з копією його паспорта, військового квитка та посвідчення УБД, письмові покази свідка ОСОБА_4 , з копією його паспорта, військового квитка та посвідчення УБД.

41. На підставі заяви позивача від 26.04.2010 року були розглянуті документи та рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату протоколом №7 від 26.04.2010 року було прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій, з тих підстав, що такі документи не підтверджують участь в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Серед присутніх на засіданні комісії позивач не зазначений.

42. У 2016 році позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасником бойових дій та навів факти, які свідчать про його участь у бойових діях в Афганістані, просив видати посвідчення учасника бойових дій.

43. Відповідачем було вдруге розглянуто матеріали та відмовлено позивачу у визнанні його учасником бойових дій протокол №5 від 20 липня 2016 року комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату, яке наразі оскаржується позивачем. Серед присутніх на засіданні комісії позивач не зазначений.

44. Відмова обґрунтована тим, що на підставі наказу МО України від 07.05.2015 року № 200 та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, на комісії обласних військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил.

45. Так, не погодившись із відмовою відповідача про визнання його учасником бойових дій позивач, у квітні 2017 року в порядку цивільного судочинства звернувся до Марганецього міського суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

46. Заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він проходив строкову військову службу у Прикордонних військах СРСР, які підпорядковувались Комітету державної безпеки СРСР з 29 жовтня 1979 року у військовій частині 2420. Наказом начальника військової частини від 04 січня 1982 року його було направлено у відрядження до смт. Тахта-Базар Туркменської РСР до військової частини 2072, звідки його було направлено до Республіки Афганістан, де він знаходився в період з 07 січня по 19 січня 1982 року. Згідно архівної довідки від 25 липня 2012 року документи, які б підтвердили факт його перебування у Республіці Афганістан, знищені пожежею. Він неодноразово звертався із заявою про надання статусу учасника бойових дій, але йому було відмовлено в зв`язку з тим, що наявні документи не підтверджують його участь у бойових діях. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт його участі у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини 2072 у період з 07 січня 1982 року по 19 січня 1982 року.

47. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено факт участі ОСОБА_1 у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини 2072 з

07 січня по 19 січня 1982 року.

48. Судом встановлено, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що факт його участі у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини 2072 з 07 січня 1982 року по 19 січня 1982 року є доведеним та підтверджується архівною довідкою від 25 липня 2012 року, згідно якої наказом командира військової частини 2420 від 04 січня 1982 року рядові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вибули у відрядження до смт. Тахта-Базар Туркменської РСР, а також показами свідків ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , які знаходились у службовому відрядженні на території Республіки Афганістан разом з ОСОБА_1

49. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 року рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 року скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

50. Апеляційний суд, залишаючи заяву без розгляду, виходив з того, що суд першої інстанції не визначив коло осіб, які мають приймати участь у справі, та не звернувши уваги на те, що у вказаних правовідносинах виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, не залишив заяву без розгляду та не роз`яснив заінтересованими особам право подати позов на загальних підставах.

51. Постановою Верховного Суду від 18.07.2018 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

52. У квітні 2019 року позивач, не погоджуючись із протиправним та незаконним рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату, оформленого у вигляді протоку №5 від 20 липня 2016 року про відмову у визнанні його учасником бойових дій, звернувся до суду із цим позовом, зазначивши, що цим протоколом від 20.07.2016 року №5 про відмову позивачу у визнанні його учасником бойових дій, відповідачем порушено встановлене пунктом 2 статті 6 Закону № 3551-ХІІ право позивача на отримання статусу учасника бойових, похідним від обставин чого, є унеможливлення для позивача реалізувати право користатися встановленими Законом № 3551-ХІІ для учасників пільгами та гарантіями їх соціального захисту, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим за захистом порушених прав.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

53. Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон).

54. Статтею 5 Закону встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

55. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 3551, учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

56. Наказом Міноборони від 07.05.2015 року № 200 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 травня 2015 року за № 531/26976) в редакції на час виникнення спірних правовідносин затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій".

57. Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

58. До складу Комісій військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів входять:

- голова Комісії - заступник військового комісара;

- члени Комісії - начальники структурних підрозділів персоналу, фінансового та соціального забезпечення, помічник військового комісара з правової роботи (юрисконсульт), посадові особи інших структурних підрозділів та представники громадськості (за згодою);

- секретар Комісії - представник структурного підрозділу персоналу (соціального забезпечення) відповідного військового комісаріату.

59. Склад Комісії затверджується наказом відповідного військового комісара.

60. Згідно пункту 10 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій» затверджене наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 року № 200, на комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій обласного військового комісаріату (надалі - Комісія) покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби (роботи) у Збройних Силах та Державній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників, - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

61. Згідно з пунктом 11 Положення, комісія зобов`язана:

- приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку;

- інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; - розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;

-робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;

- заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін);

- доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз`яснювати порядок його оскарження;

- розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

62. Комісії у відповідності до п. 12 Положення приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів:

- заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

63. Документи, які подаються на розгляд Комісій, готують відповідні кадрові органи (підрозділи персоналу) або особисто заявник. (п.16 Положення). Засідання Комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. Комісія приймає рішення у місячний строк з дня надходження документів. Рішення приймається відкритим голосуванням більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі відсутності Голови Комісії на засіданні за його рішенням головує заступник. ( п.17 Положення). Рішення Комісії оформлюється протоколом.( п.18 Положення). Протоколи засідання Комісії і документи здаються до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. ( п.19 Положення)

64. Права та обов`язки військового комісара встановлені Положенням про військові комісаріати, затвердженого Постановою КМУ від 3 червня 2013 року № 389, де в п.13 зазначено , що обласний військовий комісар:

- визначає обов`язки підлеглих йому військових комісарів, а також військовослужбовців і працівників обласного військового комісаріату;

- присвоює громадянам, призваним на строкову військову службу, військове звання солдата (матроса) після формування команд для відправлення до військових частин, чергові військові звання військовозобов`язаним рядового, сержантського та старшинського складу;

- проводить перевірки, навчання і тренування з особовим складом обласного та підпорядкованих йому військових комісаріатів;

- організовує професійну та інші види підготовки особового складу обласного та підпорядкованих йому військових комісаріатів;

- здійснює в особливий період загальне керівництво виконанням заходів з мобілізації людських і транспортних ресурсів;

- організовує розроблення та уточнення плану територіальної оборони у відповідній її зоні, а також разом з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування планів участі у територіальній обороні, виконання заходів з утримання бази мобілізаційного розгортання військових частин територіальної оборони.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

65. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що у період з 28 жовтня 1979 року по 10 лютого 1982 року позивач проходив строкову військову службу.

66. Згідно довідки Центрального прикордонного архіву №21/59/Н-6968 від 21.03.2008 року військовослужбовець військової частини 2420 ОСОБА_1 , водій роти забезпечення, знаходився у відрядженні у військовій частині 2072 смт. Тахта- Базар Туркменської РСР з 4 січня 1982 року по 19 січня 1982 року. Підтвердити періоди участі в бойових діях на території Республіки Афганістан в 1982 році ОСОБА_1 не можливо, оскільки документи військової частини 2072 за 1980-1985 роки були втрачені в результаті пожежі в частині.

67. Згідно архівної довідки № 21/59/В-14914 від 25.07.2012 року наказом командира військової частини 2420 від 4 січня 1982 року рядові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вибули у відрядження до смт. Тахта-Базар. Наказом командира частини 2420 № 17 від 19 січня 1982 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 прибули із відрядження.

68. Військовослужбовці ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 знаходились у службовому відрядженні на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 смт. Тахта-Базар з 07 січня 1982 року по 19 січня 1982 року.

69. Відповідно до наказу МБ РФ від 02.05.1993 року № 0119 військова частина №2072 входить до переліку військових частин та підрозділів прикордонний військ КДБ СРСР, направлених для надання військової допомоги Республіці Афганістан.

70. Також, слід зазначити про те, що в матеріалах справи наявне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі № 180/632/17 від 07.08.2017 року, яке в подальшому було скасоване ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 року, з якого вбачається, що під час розгляду вказаної справи, судом в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , які повідомили суду про те, що проходили військову службу разом з ОСОБА_1 , водіями в частині 242. У січні 1982 року були направленні у відрядження в частину 2072 , потім перевозили до республіки Афганістан боєприпаси, їхали всі разом в колоні. Всі мають статус учасника бойових дій.

71. У підтвердження зазначених показів свідків Марганецьким міським судом Дніпропетровської області були дослідженні їх посвідчення: ОСОБА_4 НОМЕР_2 , ОСОБА_2 НОМЕР_1 , відповідно до яких зазначені особи мають статус ветерана війни - учасника бойових дій.

72. Слід зазначити про те, що рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі № 180/632/17 від 07.08.2017 року було скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 року, з тих підстав, що суд першої інстанції не визначив коло осіб, які мають приймати участь у справі, та не звернувши уваги на те, що у вказаних правовідносинах виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, не залишив заяву без розгляду та не роз`яснив заінтересованими особам право подати позов на загальних підставах.

73. Отже, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі № 180/632/17 від 07.08.2017 року було скасовано лише з тих підстав, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а не окремого, оскільки існує спір про право.

74. Крім того, слід зазначити, про те, що участь позивача в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 в період з 07 по 19 січня 1982 року також підтверджується такими документами:

- анкетою-запитом Нікопольського міського воєнкому від 18 липня 2007 року №1/974 до Центрального Прикордонного архіву (а.с.35);

- довідкою від 21.03.2008 року № 21/59/Н-6968, за якою, підтвердження періодів участі в бойових діях на території Республіки Афганістан в 1982 році ОСОБА_1 унеможливлено, тому як документи військової частини 2072 за 1980 - 1985 роки втрачені внаслідок пожежі в частині (а.с.36);

- архівною довідкою від 25.07.2012 року № 21/59/В-14914, зі змісту якої вбачається, що позивач та рядові ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за наказом командира військової частини 2420 від 04 січня 1982 року № 2 відбули у службове відрядження в пмт. Тахта - Базар. Наказом командира військової частини 2420 від 19 січня 1982 року № 17 я й рядовий ОСОБА_4 прибули із службового відрядження. Наказом командира військової частини 2420 від 30 січня 1982 року № 27 рядові ОСОБА_2 й ОСОБА_3 прибули із службового відрядження. Військовослужбовці військової частини 2420 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 знаходилися у службовому відрядженні на території Республіки Афганістан для виконання спеціального завдання, в складі військової частини 2072 пмт. Тахта - Базар, з 7 січня 1982 року по 19 січня 1982 року - наказ командира в/ч 2072 № 113 від 20 квітня 1984 року. Також, згідно цієї довідки видно, що відповідно до наказу Міністерства Безпеки Російської Федерації від 2 травня 1993 року № 019 військова частина 2072 належить до переліку військових частин та підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР, що були направлені для надання військової допомоги Республіці Афганістан, із зазначенням періодів їх перебування (участь в бойових діях, виконання спеціальних завдань) на території цієї країни (а.с.38, 39).

75. Іншим чином встановити відомості щодо участі позивача в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 в період з 07 по 19 січня 1982 року, неможливо, оскільки документи військової частини 2072 втрачені під час пожежі, що також підтверджується довідкою від 21.03.2008 року № 21/59/Н-6968 (а.с.36).

76. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем про те, що було позивачу відмовлено у визнанні його учасником бойових дій з тих лише підстав, що достатніх доказів про факт участі ОСОБА_1 в бойових діях на території республіки Афганістан в складі військових частин СРСР в період з 07 по 19 січня 1982 року позивачем не надано.

77. Проте, вищевказані доводи відповідача спростовані вищевказаним та наявними у матеріалах справи доказами, які підтверджують участь позивача у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 в період з 07 по 19 січня 1982 року.

78. Інших доказів на спростування вищевказаного відповідачем до суду надано не було.

79. Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач дійсно брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2072 у період з 07 по 19 січня 1982 року, а отже, рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформленого у вигляді протоколу № 5 від 20 липня 2016 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій, підлягає визнанню протиправним та скасування.

80. Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка в складі військової частини 2072 з 07 по 19 січня 1982 року приймала участь в бойових діях на території Республіки Афганістан та зобов`язання комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка, слід зазначити про таке.

81. Відповідно до пункту 10 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.05.2015 року №200 зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 14.05.2015 року за № 531/26976, вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державної спеціальної служби транспорту), колишніх партизанів та підпільників покладається на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

82. Згідно норм чинного законодавства та наказів Міністра оборони України, на даний час, встановлення статусу учасника бойових дій обласними ТЦК та СП непередбачено.

83. Так, з метою запобігання соціальній напрузі, яка може виникнути серед звільнених військовослужбовців Збройних Сил, до моменту врегулювання зазначеного питання на законодавчому рівні. Міністром оборони України, в межах наданих йому повноважень, 14.01.2019 року за № 693/з прийнято рішення стосовно покладання завдання щодо розгляду документів осіб, Збройних Силах та Державної спеціальної служби транспорту, колишніх партизанів та підпільників покладається на комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування вислуги років окремих періодів військової служби.

84. Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

85. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

86. Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

87. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

88. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

89. Отже, враховуючи той факт, що позивач проходив військову службу у військовій частині Збройних Сил колишнього СРСР, вирішення питання про призначення його учасником бойових дій належить до компетенції Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а отже з урахуванням вищезазначеного, прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій та відповідно видача посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка є дискреційним повноваженням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій.

90. Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

91. Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

92. Таким чином, слід зазначити, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка в складі військової частини 2072 з 07 по 19 січня 1982 року приймала участь в бойових діях на території Республіки Афганістан та відповідно в частині зобов`язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

93. Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату повторно розглянути надані документи.

94. Як вже зазначено вище, позивач проходив військову у військовій частині Збройних Сил колишнього СРСР, а отже вирішення питання про призначення його учасником бойових дій належить до компетенції Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки направити для розгляду документи ОСОБА_1 щодо визнання його учасником бойових дій - Міністерству оборони України.

95. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

96. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформленого у вигляді протоколу № 5 від 20 липня 2016 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій та в частині зобов`язання Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки направити для розгляду документи ОСОБА_1 щодо визнання його учасником бойових дій - Міністерству оборони України.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

97. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

98. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

99. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

100. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

101. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

102. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

103. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

104. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

105. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо відмови у зарахуванні періоду роботи за Списком №1 в якості геолога, з 07.04.1981 по 07.10.1988 до стажу роботи, що дає право на обчислення розміру пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

106. Отже, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 та ч. 2 ст. 9 КАС України про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформленого у вигляді протоколу № 5 від 20 липня 2016 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій та в частині зобов`язання Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки направити для розгляду документи ОСОБА_1 щодо визнання його учасником бойових дій - Міністерству оборони України.

107. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

108. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

109. Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 576,30 гривень.

110. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

111. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

112. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформленого у вигляді протоколу № 5 від 20 липня 2016 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його учасником бойових дій.

113. Зобов`язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направити для розгляду документи ОСОБА_1 щодо визнання його учасником бойових дій - Міністерству оборони України.

114. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

115. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 576,30 гривень.

116. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_4 ).

117. Відповідач: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, 16, код ЄДРПОУ 08353525).

118. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

119. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

120. Повний текст рішення складено 04.09.2019 року.

Суддя В.В Ільков