Ухвала суду № 84392399, 11.09.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9055/19

Провадження № 4-с/263/39/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Астахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Маріуполі скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АЗІНКО» на дії державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , головний державний виконавець Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Андрієнко Ірина Анатоліївна,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» звернулося із скаргою на дії держаного виконавця, в якій просить визнати неправомірними дії та рішення, відмінити повідомлення від 06 червня 2019 року № 33803 головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Андрієнко І.А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, у зв`язку із пропуском строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-4/2010 (дублікат), виданого 25 липня 2017 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення на користь ПрАТ «СК «АЗІНКО» (раніше ПрАТ «СК «Азов») з ОСОБА_1 сум відшкодування у розмірі 68054,47 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 30 грн., вартість експертизи у розмірі 350 грн., всього 69115,01 грн., та зобов`язати головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області усунути порушення, а саме: зобов`язати прийняти вищевказаний виконавчий лист до виконання та здійснити примусове виконання рішення суду.

На обґрунтування вимог ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» посилається на те, що 11 червня 2019 року ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» отримано повідомлення від 06 червня 2019 року № 33803 головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Андрієнко І.А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, у зв`язку із пропуском строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-4/2010 (дублікат), виданого 25 липня 2017 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення на користь ПрАТ «СК «АЗІНКО» (раніше ПрАТ «СК «Азов») з ОСОБА_1 сум відшкодування у розмірі 68054,47 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 30 грн., вартість експертизи у розмірі 350 грн., всього 69115,01 грн. Вказаний виконавчий лист, виданий 26 жовтня 2010 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області та прийнятий до виконання Іллічівським ВДВС Маріупольського міського управління юстиції 07 червня 2013 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 07 червня 2013 року ВП 38339821. За заявою Кальміуського ВДВС м. Маріуполя, у зв`язку із втратою виконавчого листа, на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області виданий дублікат виконавчого листа № 2-4/2010. Після отримання дублікату виконавчого листа відділом виконавчої служби такий повернутий ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» листом від 19 жовтня 2017 року, оскільки для пред`явлення до органу ВДВС виконавчого листа необхідно додати квитанцію про сплату авансового внеску. Однак положення щодо сплати авансового внеску визнано неконституційним. Тому ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» направило із заявою від 31 травня 2019 року № СКА-413-19 та виконавчий лист до Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області на примусове виконання, який отриманий останнім 03 червня 2019 року, але повернутий повідомленням від 06 червня 2019 року № 33803. Упродовж усього часу з 07 червня 2013 року стягувач вважав, що виконавчий лист знаходиться на виконанні у ВДВС. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Таким чином, фактично виконавчий лист до ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» повернутий саме листом ВДВС від 19 жовтня 2017 року, а отриманий ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» 16 листопада 2017 року, тому саме із цією дати повинен починатися строк пред`явлення його до виконання, який складає три роки, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», тому скаржник вважає, що державний виконавець не мав права з наведених ним підстав повертати виконавчий документ та просить вимоги скарги задовольнити.

Представник ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» у судове засідання не з`явилася, попередньо подала до суду заяву, в якій вимоги скарги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити, а розгляд скарги провести за її відсутності.

Заінтересована особа - головний державний виконавець Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Андрієнко І.А. у судове засідання не з`явилася, попередньо подала до суду заперечення на скаргу, в яких вимоги скарги вважає безпідставними та необґрунтованими посилаючись на наступне. Дублікат виконавчого листа № 2-4/2010, виданий 25 липня 2017 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» заборгованості у розмірі 69115,01 грн. надійшов на виконання до Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області 03 червня 2019 року за заявою стягувача. Рішення набрало законної сили 23 вересня 2010 року, жодних відміток державного виконавця у виконавчому листі не містив. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий лист повернутий стягувачу 27 квітня 2015 року. Станом на 03 червня 2019 року (день пред`явлення виконавчого листа на виконання) виконавчий лист до Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області на виконання більше не надходив. Також у заяві стягувача про примусове виконання рішення від 31 травня 2019 року вказані лише реквізити для перерахування стягнутих коштів, жодних обґрунтувань та документів, які підтверджують, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання переривається не надано. У зв`язку з тим, що державним виконавцем виконавчий лист повернутий 27 квітня 2015 року, а пред`явлено його стягувачем до виконання до Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області 03 червня 2019 року, державний виконавиць, керуючись п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий лист ПрАТ «Страхова компанія АЗІНКО» без прийняття до виконання через пропущення строку пред`явлення такого до виконання. Стягувачу роз`яснено, що згідно з п. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» він має право звернутись із заявою про поновлення строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У зв`язку з чим, просила суд відмовити у задоволенні скарги.

Заінтересована особа ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, що за змістом ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося у відповідності до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом скарги за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Виконуючи вимоги, передбачені ст. ст. 12, 259, 260, 450 ЦПК України, суд встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом установлено, що 07 червня 2013 року постановою старшого державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Фоменко О.В. відкрито виконавче провадження № 39339821, на підставі виконавчого листа № 2-4/2010, виданого 26 жовтня 2010 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області.

27 квітня 2015 року указаний виконавчий лист повернуто без виконання стягувачеві, оскільки неможливо встановити особу боржника, з`ясувати його місце проживання.

25 липня 2017 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, виданий дублікат виконавчого листа № 2-4/2010 про стягнення на користь ПрАТ «СК «АЗІНКО» (раніше ПрАТ «СК «Азов») з ОСОБА_1 сум відшкодування за договором страхування у розмірі 68054,47 грн., судовий збір у розмірі 680,54 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 30 грн., вартість експертизи у розмірі 350 грн., всього 69115,01 грн., який виданий на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2017 року у справі № 263/4471/17 за поданням Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, у зв`язку із втратою оригінала виконавчого листа при пересилці.

Так, головним державним виконавцем Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області Фоменко О.В. на адресу АТ закритого типу «Страхова компанія «Азов» спрямовано лист, який датований 19 жовтня 2017 року, зі змісту якого убачається, що Кальміуський ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області надсилає дублікат виконавчого листа № 2-4/2010, виданого 26 жовтня 2010 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, для пред`явлення до органу ДВС на примусове виконання, роз`яснено, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Дублікат виконавчого листа пред`явлений до виконання лише 03 червня 2019 року.

06 червня 2019 року повідомленням головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Андрієнко І.А. за № 33803 повернуто виконавчий лист № 2-4/2010, виданий 25 липня 2017 року ПрАТ «СК «АЗІНКО» без прийняття до виконання, оскільки стягувачем пропущений встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа, роз`яснено, що згідно з п. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» він має право звернутись із заявою про поновлення строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 06 червня 2019 року № 33803 ПрАТ «СК «АЗІНКО» отримано 11 червня 2019 року, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» про відстеження відправлення, копією конверту.

Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Крім того, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (поточна редакція) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Так, вперше пред`явлення виконавчого листа відбулося в межах визначеного терміну, а наступне пред`явлення після видачі дублікату виконавчого листа № 2-4/2010, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 25 липня 2017 року здійснено 03 червня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який діяв на дату набрання рішенням законної сили та видачі на його підставі виконавчого листа, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання - протягом трьох років.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04 листопада 2010 року № 2677-VI, внесено зміни до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких строк пред`явлення виконавчих документів до виконання встановлено - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ.

Згідно із пунктом 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Логічний і лексично-синтаксичний аналіз наведеної правової норми дає підстави для однозначного висновку про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із пред`явлення його до виконання перебіг строку починається заново із наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Іншого логічного тлумачення зазначена норма не допускає.

Таким чином, наведені у скарзі доводи по своїй суті зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм законодавства України та не спростовують правильність її застосування.

Отже, пред`явивши у перше до виконання виконавчий лист 07 червня 2013 року, установлений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, у редакції Закону від 18 січня 2013 року, строк відповідно до ст. 23 цього Закону перервався.

Тому, після повернення 27 квітня 2015 року стягувачу виконавчого листа, строк для його пред`явлення становив протягом року, тобто до 27 квітня 2016 року.

Як зазначено вище, 02 червня 2016 року набрав чинність новий Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», де визначений трьох річний строк пред`явлення виконавчого листа.

Отже, у будь-якому випадку, стягувач пропустив як строк, передбачений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року, так і передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» 2016 року.

Враховуючи викладеного, слід дійти висновку, що при прийнятті повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06 червня 2019 року № 33803 державним виконавцем не порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому оскаржуване повідомлення є таким, що прийнято у порядку та у межах повноважень визначених Законом та Конституцією України, відтак, підстави для її скасування у судовому порядку – відсутні, а скаржник не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно до вимог п. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Питання, які передбачені ст. 452 ЦПК України судом не вирішуються, оскільки у справі відсутні судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 259, 260, 447, 450, 452 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АЗІНКО» на дії державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , головний державний виконавиць Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Андрієнко Ірина Анатоліївна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання її копії через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області або безпосередньо до апеляційного суду Донецької області.

Суддя О.М. Музика