Рішення № 84319585, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2019Справа № 910/7450/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Саницької Б.В., розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України

до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог ЛТД»

про стягнення 74 928, 00 грн

За участю представників сторін та третьої особи, згідно протоколу судового засідання від 16.09.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» про стягнення 74 928, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно гарантійного листа № 4679-0818/PRG5.1v від 22.08.2018, яким забезпечено виконання ТОВ «Пролог ЛТД» договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 27.08.2018 № 286/2/18/81.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог ЛТД».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року заяву Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - задоволено. Призначено судове засідання для розгляду справи № 910/7450/19 за правилами загального позовного провадження на 27.08.2019.

02.07.2019 від відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

27.08.2019 від третьої особи через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшли пояснення, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав задоволення третьою особою виконання зобов`язання за договором поставки в повному обсязі.

29.08.2019 від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача та надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві та поясненнях, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а позовні вимоги вважає такими, що обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 27.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження та призначено розгляд справи на 16.09.2019.

В підготовче судове засідання 16.09.2019 з`явились представники сторін та третьої особи, які подали спільну заяву про розгляд справи по суті після закінчення підготовчого провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 16.09.2019 суд встановив, що всі завдання підготовчого провадження у даній справі виконані, у зв`язку з чим, з урахуванням поданої сторонами заяви від 16.09.2019, на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

27.08.2018 року між Міністерством оборони України (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог ЛТД» (надалі - постачальник, третя особа), відповідно до рішення тендерного комітету замовника від 07.08.2018 року № 75/438/2 укладено договір № 286/2/18/81 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п. 1.2. договору визначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, за умовами якої має бути поставлене обладнання для закладів громадського харчування, а саме: казан електричний для варіння їжі, об`єм 100 л - КПЕ - 100 у кількості 14 шт., казан електричний для варіння їжі, об`єм 150 л - КПЕ -150 у кількості 28 шт., у строк - до 11.10.2018 (включно), загальною вартість товару - 1 498 560, 00 грн (з ПДВ).

За умовами п. 11.3. договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі 5% вартості договору банківською гарантією від 22.08.2018 № 4679-0818/PRG5/1v виданою ПАТ «Айбокс Банк» в сумі 74 928, 00 грн.

Банківською гарантією № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018, виданою Приватним акціонерним товариством «Айбокс Банк» передбачено, що гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити бенефіціару суму 74 928, 00 грн у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору (щодо якості, кількості, строків) щодо закупівлі обладнання для закладів громадського харчування (казан електричний для варіння їжі, 2 найменування): 1. Казан електричний для варіння їжі, об`єм 100 л; 2. Казан електричний для варіння їжі, об`єм 150 л, протягом 10 робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має значитися номер та дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Міністерство оборони України направило банку вимогу № 286/6/7056 від 26.12.2018, якою, з посиланням на банківську гарантію № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018, просило перерахувати йому грошові кошти в сумі 74 928, 00 грн, у зв`язку з порушенням постачальником умов виконання договору в частині терміну доставки товару.

У відповідь на зазначену вимогу відповідач листом № 539/12-б/б-01 від 29.01.2019 повідомив, що вимога Міністерства оборони України № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018 на даний час не може бути задоволена, оскільки не відповідає умовам гарантії, зокрема не надано належного підтвердження повноважень підписанта вимоги та до вимоги не долучено документів, що підтверджують обставини настання гарантійного випадку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 ст. 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Айбокс банк» (відповідач) видано банківську гарантію № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018, згідно з якою відповідач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити Міністерству оборони України (бенефінціар) кошти у розмірі 74 928 грн у разі невиконання (неналежного виконання) Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог ЛТД» (принципал) умов договору поставки протягом 10 робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має значитися номер та дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Відповідно до умов гарантії № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018 строк її дії по 01 лютого 2019 року включно.

За умовами ст. 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

З аналізу ст. 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансових послуг є надання гарантії.

За приписами ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Положеннями ч. 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, закінчення строку дії гарантії.

Як встановлено судом, Міністерство оборони України 26.12.2018 звернулось до ПАТ «Айбокс Банк» із вимогою платежу про оплату коштів згідно з банківською гарантією. Проте в задоволенні зазначеної вимоги останнім було відмовлено.

Зобов`язання за Договором про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/81 від 27.08.2018 було забезпечено гарантією № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018, виданою на підставі вказаного договору.

Гарантією № 4679-0818/PRG5/1v від 22.08.2018 визначено, що будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність. Зазначена гарантія дійсна по 01.02.2019 включно.

Позивач звернувся до суду позовом 07.06.2019 року, що підтверджується відбитком печатки канцелярії суду.

Суд відмічає, що строк дії гарантії не є строком для захисту порушеного права, зазначений строк по суті є строком існування самого зобов`язання гарантії.

Отже, і право бенефіціара, і обов`язок гаранта по його закінченні припиняються, що свідчить про те, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, бенефіціар вчиняти не може.

Враховуючи викладене, вимогу до гаранта про виконання взятого ним зобов`язання мало бути пред`явлено в межах строку дії гарантії, а саме до 01.02.2019 (включно). Тому навіть якщо в межах строку дії гарантія була пред`явлена і гарант не виконав вказані в ній вимоги, бенефіціар не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку дії гарантії припинилося матеріальне право (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище обставини з викладеним правовим обґрунтуванням зумовлює залишення позову без задоволення.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 18.09.2019.

Суддя І.В. Алєєва