Ухвала суду № 84311902, 12.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.09.2019

Справа № 320/2469/19

Провадження №1-кс/937/4684/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Горбачова Ю.В. з секретарем с/з – Луценко П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі скаргу Бібіка Артема Віталійовича який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення слідчого про підозру в порядку п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України,

за участю: прокурора – Пранова С.В.,

заявника – ОСОБА_1 та його представників – адвокатів Бібіка А.В. та Мельника Д.Г., потерпілого – ОСОБА_2 та його представника – адвоката Мокіна І.С.,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 22.08.2019 року надійшла скарга адвоката Бібік Артема Віталійовича який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення слідчого про підозру в порядку п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати повідомлення слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі Воронцова А.В. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 122 КК України, погодженого заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР у м. Мелітополі , Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень, підслідних ДБР, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами і підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Чекрижевим А.В. від 10.06.2019 року та виключити відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62019080000000079 від 28.02.2019 року.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що слідчим Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі Воронцовим А.В. проводиться досудове розслідування кримінального провадження за № 62019080000000079 від 28.02.2019 року щодо ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. 10.06.2019 року слідчим за погодженням з прокурором - процесуальним керівником Новацькому О.С. повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Таким чином, з дня повідомлення про підозру минуло більше ніж два місяці. Обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженні до суду не скеровано. Вважає, процедуру повідомлення про підозру незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаний конституційний принцип також дублюється із засадою кримінальної процесуальної діяльності законності, визначеній у ст.9 КПК України, відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Главою 36 КПК України передбачено особливий порядок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Так, ч. 1 ст. 477 КПК України передбачає, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема і ч.1 ст. 122 КК України. Згідно до ст. 214 КПК України початком досудового розслідування є момент внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви або повідомлення про злочин. В порушення вказаних вимог законодавства, слідчим (прокурором) до ЄРДР внесено не заяву потерпілого, а рапорт слідчого Воронцова ОСОБА_3 за погодженням начальника Другого слідчого відділу слідчого управління від 27.02.2019 року, відповідно до резолюції якого зазначено «в ЄРДР ст. 125 ч.1 ККУ» та рапорт ОСОБА_4 , що є грубим порушенням ст. 477 та 26 КПК України (засада диспозитивності), відповідно до якої кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Вказане порушення знайшло своє відображення і в ухвалах слідчих суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області під час неодноразових розглядів клопотань з приводу обрання заходів забезпечення кримінального провадження.Так, ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.06.2019 року у справі № 320/2469/19 (провадження 1-кс/З20/3125/19) відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 з підстав необгрунтованості підозри. Слідчий суддя в ухвалі зазначила: «прокурором в судовому засіданні не надано доказів звернення саме потерпілого з заявою про порушення кримінального провадження за ч.1 ст. 122 КК України...» Крім того, ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.07.2019 року у справі № 320/2469/19 (провадження 1-кс/320/3568/19) повторно відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 також з підстав необґрунтованості підозри. Слідчий суддя встановила: «відповідно до досліджених матеріалів кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення суду для огляду, було встановлено та підтверджено обставини внесення відомостей до ЄРДР на підставі звернення іншої особи, рапорту Манжиєвського О. ОСОБА_5 ., який було направлено на ім`я підполковника поліції Невкритого Г.М. та в подальшому скерованого директору ТУ ДБР у м. Мелітополі Керману Д.Ю., а не потерпілого». Разом з тим, під час повторного розгляду клопотання слідчим суддею в матеріалах справи вже з`явилась заява потерпілого ОСОБА_2 від 27.02.2019 року, якої не було під час слухання клопотання 14.06.2019 року та 10.06.2019 року під час повідомлення ОСОБА_1 про підозру в ході ознайомлення з матеріалами справи захисниками, що підтверджується також висновками, викладеними в ухвалі слідчого судді від 14.06.2019 року. Так, заява потерпілого ОСОБА_2 , яка начебто була подана 27.02.2019 року, взагалі не має жодних реєстраційних позначок, що грубо суперечить діючому законодавству з приводу прийому заяв та повідомлень про злочини у правоохоронних органах, інструкцій з діловодства тощо. Крім того, факт фальсифікації такої заяви підтверджується тим, що заява ОСОБА_2 адресована слідчому ДБР Воронцову Л.В. 27.02.2019 року, хоча, відповідно до доручення про проведення досудового розслідування слідчого ДБР Воронцова А.В. керівник досудового розслідування ДБР уповноважив проводити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні лише 28.02.2019 року. Таким чином постає логічне питання, звідки потерпілий ОСОБА_2 знав про те, що саме слідчого Воронцова А.В. уповноважить керівник органу досудового розслідування ДБР в майбутньому? Разом з тим, відповідно до матеріалів кримінального провадження заява ОСОБА_2 про долучення у справі в якості потерпілого датована лише 18.03.2019 року, що також свідчить про те, що на той момент заяви від 27.02.2019 року не існувало, адже відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають з моменту подання зави про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про долучення її до провадження як потерпілого. Знову постає питання: навіщо слідчому 18.03.2019 року відбирати заяву у ОСОБА_2 про залучення його до провадження в якості потерпілого, якщо 27.02.2019 року він, начебто, вже звертався до нього із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, що, відповідно до ч.2 ст. 55 КПК України, призводить до автоматичного визнання цього статусу учасника кримінального провадження. У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що слідчим та прокурором 10.06.2019 року грубо порушено процедуру повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що розпочалося не за заявою потерпілого, що є грубим порушенням засади кримінального провадження, визначеній у ст. 26 та ст. 477 КПК України.

В судовому засіданні заявник та його представники підтримали скаргу та наполягали на її задоволенні, посилаючи на підстави викладені в скарзі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те що підозра ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КК України була складена та вручена без порушень норм КПК України та є обґрунтованою. Наполягав на наявності заяви потерпілого на час внесення відомостей про злочин до ЄРДР, а відсутність на ній відміток про вхідну реєстрацію пояснив тим що слідчий на час приймання заяви від потерпілого перебував у відрядження у м. Херсон і фізично не мав можливості здійснити її реєстрацію у відділку ДБР, який розташований у м. Мелітополі. Спочатку помилково було зазначено, що відомості до ЄРДР внесено на підставі повідомлення іншої особи, але в подальшому цю помилку було виправлено.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що спочатку він звернувся до свого керівництва, які сказали йому чекати слідчого. А після прибуття слідчого ДБР він написав заяву про вчинення злочину, це відбулося наприкінці лютого 2019 року у м. Херсоні. Заяву написав за власним бажанням без будь-якого тиску та від свого обвинувачення до ОСОБА_1 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості не відмовляється.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, обставини, викладені у скарзі та додані до неї матеріали, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.

Встановлено, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №62019080000000079 від 28.02.2019 року, в рамках якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

10.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яка була складена 10.06.2019 року та вручена в присутності захисника.

Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК.

Так, відповідно п. 10) ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особу про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Відповідно п.4 параграфу 2 Прикінцевих положень Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, зміни, які були внесені до ст.303 ч.1 КПК України в частині її доповнення пунктом 10, застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16.03.2018 року.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст.278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276, зміст повідомлення про підозру ст.277 вказаного закону.

Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Уразі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання,така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

В той же час, посилання ОСОБА_1 на відсутність заяви потерпілого на час внесення даних про злочин до ЄРДР спростував сам потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч.1 п.10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст.89 КПК України).

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтованість підозри, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).

Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Із поданої скарги вбачається, що підставою скасування повідомлення про підозру скаржник вважає, що в порушення вимог законодавства, слідчим (прокурором) до ЄРДР внесено не заяву потерпілого, а рапорт слідчого Воронцова А. ОСОБА_6 за погодженням начальника Другого слідчого відділу слідчого управління від 27.02.2019 року, відповідно до резолюції якого зазначено «в ЄРДР ст. 125 ч.1 ККУ» та рапорт ОСОБА_4 , що є грубим порушенням ст. 477 та 26 КПК України (засада диспозитивності), відповідно до якої кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Однак, ці доводи повністю спростувалися в судовому засіданні, після наданих пояснень в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_2 .

Крім того, за своїм змістом повідомлена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозра відповідає вимогам ст.277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст.278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

З огляду на те, що доводи скарги захисника Бібіка А.В. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303-304, 306, 307 КПК України,слідчий суддя-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Бібіка Артема Віталійовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі Воронцова А.В. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у кримінальному провадженні № 62019080000000079 від 28.02.2019 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 16 вересня 2019 року.

Слідчий суддя: Ю.В. Горбачова