Рішення № 84290291, 17.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.003484

17 вересня 2019 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача в частині відмови позивачу у поновленні виплати раніше призначеної їй пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача поновити з 01.04.2015 нарахування та виплату пенсії за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства (провести її перерахунок, осучаснення, тощо).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м.Червонограді Львівської області, як отримувач пенсії за віком. З 2015 року ОСОБА_1 виплата пенсії припинена з підстав не отримання такої через відділення поштового зв`язку протягом шести місяців. Причиною не отримання пенсії є перебування позивача на території США. 28.12.2018 року представник позивача на підставі належним чином посвідченої довіреності звернувся з письмовою заявою до відповідача про поновлення виплати раніше призначеної позивачу пенсії. Листом від 08.01.2019 за вих.№2/178/В-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №1.380.2019.000660 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягала у неприйнятті рішення про поновлення або про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 06.06.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018- подану представником ОСОБА_2 та вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 17.05.2019. На думку позивача, відповідач не зважаючи на вказане рішення 04.06.2019 повторно відмовив їй у поновлені виплаті раніше призначеної пенсій, оскільки заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником, а не на основі довіреності. Вважає, дії відповідача протиправними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» були визнані неконституційними та втратили чинність з моменту прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення. За своїм змістом зазначене рішення Конституційного Суду України надає висновок щодо неконституційності положень закону щодо осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Також зауважив, що позивач не ставить питання про перерахунок пенсії за кордон. Тобто, національне законодавство разом із судовою практикою та міжнародним законодавством не містять обмежень щодо виплати пенсії пенсіонерам, які проживають за кордоном. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні раніше призначеної пенсії та такою, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.

Відповідач позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що позивач перебувала на обліку в УПФУ у м.Червонограді Львівської області як отримувач пенсії за віком з 2003року. Однак, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплата пенсії припиняється. Поновлення виплат можливе при особистому зверненні пенсіонера з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фону. Оскільки, із заявою про поновлення виплат звернувся представник за довіреністю, законних підстав для поновлення виплати пенсії не було. Вважає відмову в поновленні виплати пенсії законною, а свої дії правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.07.2019 було зобов`язано ОСОБА_1 надати суду оригінал свідоцтва на підтвердження факту, що ОСОБА_1 є живою.

Цю ухвалу позивачем було виконано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України та перебуває на обліку в УПФУ у м.Червонограді Львівської області.

В матеріалах справи немає даних про те, що позивачем припинено громадянство України.

З 12.07.2003 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно поданої заяви від 16.07.2003.

З липня 2015року позивачу припинено виплату пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

Причиною не отримання пенсії є те, що ОСОБА_1 тимчасово виїхала до США.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 06.06.2018 за №943 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

28.12.2018 позивач через свого представника за довіреністю звернулась із заявою про поновлення виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме: за три роки до дня звернення за отримання пенсії. До заяви про поновлення виплати пенсії долучено: заява ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, нотаріально посвідчена довіреність на право здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 від 28.03.2018 року, копія паспорта та ІПН ОСОБА_1 , довідка за №943 від 06.06.2018 року про місце реєстрації ОСОБА_1

Листом від 08.01.2019 року за вих.№2/178/В-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати їй пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1.

Позивач не погоджується з відмовою Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області в поновлення виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме за три роки до дня звернення за отримання пенсії, оскільки посадовими особами відповідача однобічно та помилково трактуються положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії звернулася з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №1.380.2019.000660 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягала у неприйнятті рішення про поновлення або про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 06.06.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018- подану представником ОСОБА_2 та вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 17.05.2019.

На виконання рішення суду від 13.03.2019 у справі №1.380.2019.000660, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло повторно заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 - подану представником ОСОБА_2

10.06.2019 відповідач відмовив у призначені позивачу пенсії. Рішенням від 04.06.2019 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплата пенсії припиняється. Поновлення виплат можливе при особистому зверненні пенсіонера з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фону. Оскільки, із заявою про поновлення виплат звернулась представник за довіреністю, законних підстав для поновлення виплати пенсії не було.

Не погодивсь з рішенням та діями відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

За визначенням наведеним в ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до приписів ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення п.2 ч.1 ст.49 та другого речення ст.51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач як громадянка України має право на виплату призначеної їй пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, далі Порядок № 22-1). Відповідно до цього Порядку.

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5 Порядку № 22-1).

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8 Порядку № 22-1).

Судом установлено, що 28.12.2018 позивач через свого представника за довіреністю звернулась із заявою про поновлення виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме за три роки до дня звернення за отримання пенсії.

Проте, листом від 08.01.2019 за вих.№2/178/В-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати їй пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1.

Позивач не погодилася з відмовою Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області в поновленні виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме за три роки до дня звернення за отримання пенсії, оскільки посадовими особами відповідача однобічно та помилково трактуються положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії звернулася з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №1.380.2019.000660 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягала у неприйнятті рішення про поновлення або про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 06.06.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018- подану представником ОСОБА_2 та вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 17.05.2019.

На виконання рішення суду від 13.03.2019 у справі №1.380.2019.000660, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло повторно заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 - подану представником ОСОБА_2 .

Рішенням від 04.06.2019 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплата пенсії припиняється. Поновлення виплат можливе при особистому зверненні пенсіонера з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фону. Оскільки, із заявою про поновлення виплат звернувся представник за довіреністю, законних підстав для поновлення виплати пенсії не було.

Суд ще раз наголошує, що пункти 1.1, 1.5 Порядку № 22-1 встановлюють можливість подання заява про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером так і його уповноваженим представником.

При цьому згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню.

З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що відповідач не має підстав призупиняти виплату пенсії позивачу.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у поновленні виплати пенсії від 04.06.2019, яке є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити з 01.04.2015 нарахування та виплату пенсії за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства, то така вимога є похідною і підлягає задоволенню з метою належного способу захисту прав позивача.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати у сумі 768,40грн. відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення від 04.06.2019 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 з 01.04.2015 нарахування та виплату пенсії за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження:79070, м.Львів, проспект Червоної Калини, 35, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768(сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.