
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2019 року справа № 320/1557/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Київської обласної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 3220488300:05:008:0336, площею 0,1 га, розташованої у межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд
- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:008:0336, площею 0,1 га, розташованої в межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
- стягнути моральну шкоду у розмірі 60 000 грн., та понесені судові витрати.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 було визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту.
Водночас, звернувшись до відповідача повторно з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва він знову отримав відповідь про відмову у задоволенні його заяви.
В подальшому, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 повторно визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту.
Вказана постанова суду від 19.07.2016 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 13.09.2016.
На виконання постанови від 13.09.2016 Київською обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 07 лютого 2017 р. за № 41 «Про виконання постанови суду», відповідно до якого, за його замовленням, Білоцерківським міськрайонним виробничим відділом Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 12 липня 2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо прийняття рішення про затвердження вищевказаної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак, за наслідком розгляду вищевказаної заяви, позивач 21 серпня 2018р. отримав від Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної адміністрації лист за №Д27.289.2 «Про затвердження проекту землеустрою», відповідно до якого в затвердженні проекту землеустрою відмовлено, через його невідповідність вимогам ст. 24 Закону України «Про містобудівну діяльність».
В подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 визнано протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації у частині ненадання висновку про погодження або про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та зобов`язано Київську обласну держану адміністрацію надати висновок про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
Звернувшись до відповідача повторно з за заявою про прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва він знову отримав відповідь про відмову у задоволенні його заяви.
Позивач стверджує, що рішення відповідача про відмову у наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою є протиправною, оскільки право на отримання земельної ділянки для особистого житлового будівництва, гарантоване йому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».
Крім того, зауважив позивач, відмова відповідача у наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою на ту саму земельну ділянку та з тих самих підстав вже була визнана судом протиправною. Проте, відповідачем безпідставно не було враховано висновків суду та прийнято оскаржуване рішення.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву або пояснення по суті позовних вимог не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема постанови Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2015, в лютому 2015 року позивач звернувся до відповідача заявою про надання йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на території колишнього військового містечка № 50, а на час звернення до суду (28.04.2015) - мікрорайону (вулиці) Гайок м. Біла Церква Київської області та про надання дозволу на розробку проекту відведення такої земельної ділянки.
У свою чергу, 02.03.2015 в порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян" відповідачем було надано відповідь позивачу в якій роз`яснено порядок звернення зацікавленої особи, яка має намір одержати у користування земельну ділянку, визначений статтями 123 та 122 Земельного кодексу України.
ОСОБА_1 , вважаючи таку відповідь Київської облдержадміністрації за відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки звернувся до суду про її оскарження, а також зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва.
Крім того, в ході розгляду адміністративної справи № 810/1817/15 судом було встановлено, що відповідач не може задовольнити заяву позивача та надати відповідний дозвіл, оскільки землі, з яких ОСОБА_1 бажає отримати у власність земельну ділянку, є землями лісового фонду і, відповідно до українського законодавства, не можуть бути передані особі для індивідуального житлового будівництва. При цьому, зазначені землі знаходяться ще й поза межами населеного пункту, що підтверджуються листами Управління Держземагенства у Білоцерківському районі від 24.03.2015 № 34-1005-0.2-2220/2-15, від 05.06.2015 № 13-10-0.31-9752/2-15, а тому виділення в межах таких земель земельних ділянок для індивідуальної забудови суперечить статтям 38 та 39 Земельного кодексу України.
Водночас, як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи постанови суду від 27.10.2015 в адміністративній справі № 810/1817/15 суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови Київської обласної державної адміністрації в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту та їх задоволення.
Вказане рішення суду набрало законної сили 26.01.2016.
У подальшому, а саме 25.02.2016 позивач знову звернувся до Київської обласної державної адміністрації з заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту.
До вказаної заяви позивач також додав копію постанови Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/1817/15 від 27.10.2015 та копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, якою рішення першої інстанції було залишено без змін.
21.03.2016 Київською обласною державною адміністрацією було розглянуто звернення позивача та надано відповідь в якій ОСОБА_1 роз`яснено вимоги статей 38, 118, 121, 122 Земельного кодексу України та рекомендовано для вирішення питання зазначеного ним у клопотанні (заяві) звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування з заявою та відповідними додатками у визначеному законом порядку.
05.04.2016 позивач звернувся з заявою до Голови Київської обласної державної адміністрації з клопотанням про перегляд рішення Київської обласної державної адміністрації 21.03.2016 та надання відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва.
У свою чергу, першим заступником голови адміністрації позивачу було надано відповідь за № Д27-1377-2 від 29.04.2016 в якій зазначено, що Київська обласна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо вирішення питання зазначеного ним у зверненні.
Крім іншого, у вказаній відповіді позивачу роз`яснено, що додані ним до заяви рішення суду не зобов`язують Київську обласну державну адміністрацію надати йому дозвіл на розробку проекту відведення зазначеної ним земельної ділянки у власність.
Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 повторно звернувся до Київського окружного адміністративного суду з тих ж самих підстав.
З метою виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2016р. по справі №810/1898/16, що набрала законної сили, головою Київської обласної державної адміністрації Горган О.Л. було видано розпорядження за №41 від 07.02.2017р. «Про виконання постанови суду», яким надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту.
У подальшому, позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК», яким на замовлення позивача виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.
На підставі вказаного проекту землеустрою, 09.07.2018р. кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:05:008:0336, з державною формою власності, площею 0,1 га, розташовану на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
12.07.2018 р. позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації із заявою щодо прийняття рішення про затвердження вищевказаної документації із землеустрою у власність
Однак, за наслідком розгляду заяви позивача, листом Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 25.07.2018р. за № Д27.289.2 "Про затвердження проекту землеустрою" надано відповідь, що проект землеустрою суперечить вимогам ст. 24 Закону України «Про містобудівну діяльність».
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 № 810/4611/18 Київською обласною державною адміністрацією надано висновок від 16.01.2019 №Д27.4664.2 про непогодження проекту землеустрою щодо відведення ділянки, посилаючись на те, що відповідні повноваження у чинному законодавстві відсутні(а.с. 95-96).
25.01.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про прийняття рішення затвердження проекту землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 97).
Однак, за наслідком розгляду заяви позивача, листом Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 15.02.2019 №Д.36.2 «Про затвердження проекту землеустрою» надано відповідь, що питання затвердження вказаного проекту не належить до компетенції обласної державної адміністрації. (а.с. 98).
Не погодившись із позицією Київської обласної державної адміністрації позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії, зобов`язати вчинити дії та стягнути моральну шкоду.
V. Норми права, які застосував суд
Земельні відносини в Україні, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що суб`єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.
Приписами ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 2 статті 122 Земельного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до частини 6 статті 122 Земельного кодексу України, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 7 статті 122 Земельного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Відповідно до частини 8 статті 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тобто, визначення органу, уповноваженого здійснювати розпорядження відповідною земельною ділянкою (у тому числі безоплатно передавати у власність земельну ділянку), здійснюється виходячи з місця розташування земельної ділянки (у межах або за межами населеного пункту), цільового призначення земельної ділянки (наміру використання), та залежно від того, у чиїй власності знаходиться обрана земельна ділянка.
Так, розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у комунальній власності відповідних територіальних громад, належить до виключної компетенції відповідної сільської, селищної або міської ради (частина перша статті 122 Земельного кодексу України).
Натомість розпорядження земельним ділянками державної власності, за виключенням земель сільськогосподарського призначення, здійснюється обласними державними адміністраціями (якщо бажана земельна ділянка знаходиться у межах міста обласного значення) або районними державними адміністраціями.
Згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно ч. 5, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Пунктом 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Таким чином, уповноважений орган зобов`язаний в десятиденний термін з дня надходження проекту землеустрою погодити або відмовити в його погодженні, згода або відмова повинна бути оформлена відповідним письмовим висновком, у разі відмови повинен бути наданий вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків.
VI. Оцінка суду
Оцінюючи надані матеріали позивачем під час розгляду справи, а також враховуючи те, що відповідач змогою надати відзив на позовну заяву не скористався, суд вважає за необхідним задовольнити адміністративний позов с заступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з клопотання позивача від 25.01.2019 про затвердження проекту землеустрою, позивач просив затвердити проект земельної ділянки, що знаходиться на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.
Листом від 15.02.2019 №Д27.36.2 Київської обласної державної адміністрації позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки обрана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а тому не належить до компетенції обласної державно адміністрації.
Відповідно до Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, згідно статистичної звітності, земельна ділянка площею 0.1000 га. знаходиться у землях запасу в адміністративних межах Фурсівської сільської ради, Білоцеркіського району, Київської області(а.с. 80).
Як зазначається в переліку обмежень щодо використання земельної ділянки, земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту Фурсівської сільської ради (Фурсівська сільська об`єднана територіальна громада) не обтяжена сервітутами і не має обмежень у використанні(а.с. 63-64).
Земельна ділянка є погодженою з суміжними власниками та землекористувачами, в тому числі сільським головою Фурсівської сільської ради(а.с. 68).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проект землеустрою розроблений Білоцерківським міськрайонним виборничим відділом Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» на підставі проекту землеустрою, який затверджений розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07.02.2017 №41.
Відповідно до статті 174 Земельного кодексу України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.
Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Відповідно до частини 4 статті 173 Земельного кодексу України, землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади.
Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Таким чином, адміністративні межі міст змінюються виключно за рішенням Верховної Ради України.
Як установлено судом, позивач до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою надав відповідний пакет документів, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 р. в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17, від 27 .03.2018 у справі №463/3375/15-а.
Листом Київської обласної державної адміністрації позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки обрана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а тому не належить до компетенції обласної державно адміністрації.
З вищевказаних правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у затверджені проекту може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність щодо відмови у затверджені проекту землеустрою.
Що стосується решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Водночас, судом встановлено, що позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про приниження внаслідок бездіяльністю органів слідства його ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві.
VIII. Висновок суду
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог, що стосуються протиправності дій Київської обласної державної адміністрації та зобов`язання вчинити дії.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, такий фактично не сплачувався, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Київської обласної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 3220488300:05:008:0336, площею 0,1 га, розташованої у межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд
Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:008:0336, площею 0,1 га, розташованої в межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено - 12.09.2019.
Суддя Леонтович А.М.
Судове рішення № 84221944, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 12.09.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/1557/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: