Рішення № 84221946, 12.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року м. Київ № 320/2907/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-296329-50у.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю винесення спірної податкової вимоги, якою позивачеві нараховано податковий борг, оскільки 23.05.2019 за заявою позивача припинено її підприємницьку діяльність, а сама позивач з 12.10.2011 прийнята на роботу до ПП «Агрофірма «Розволожжя» на посаду бухгалтера. Тобто, у період з 2017 - 2018 роки позивач є найманим працівником за трудовим договором, а її роботодавцем безумовно виконуються всі вимоги щодо нарахування та своєчасної сплати в повному обсязі ЄСВ. Також позивачеві не надано розрахунок виникнення заборгованості та у податковій вимозі не наведено жодного посилання на підтвердження періоду, протягом якого, на думку відповідача, у позивача виникла недоїмка з ЄСВ, а отримана відповідачем інформація з автоматизованої системи ДФС про наявність боргу у позивача не може бути єдиною підставою для висновку про наявність заборгованості, оскільки відображує лише фактичні дані.

Крім того, в оскаржуваній вимозі відповідачем зазначено невірні паспортні дані позивача, оскільки останньою після одруження змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

12.06.2019 позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено шляхом зупинення виконання стягнення на користь держави з ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 18 276,72 грн. у виконавчому провадженні № 59011158 (постанова Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 03.05.2019), з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-296329-50у від 04.02.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/2907/19.

10.07.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, а тому відсутні підстави для сплати внеску незалежно від отримання доходу (прибутку). Так, позивач у періоді 2017-2019 роки фактично підприємницькою діяльністю не займалась, підприємницького доходу не отримувала та не декларувала, а відтак, відсутні підстави для нарахуванні ЄСВ та винесення спірної податкової вимоги.

Відповідачем позов не визнано, 11.07.2019 представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що згідно даних інтегрованих карток платника податків за ОСОБА_1 автоматично здійснені нарахування по єдиному соціальному внеску, що становить 18 276, 72 грн. У зв`язку із наявністю вказаного боргу, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 № Ф-296329-50у. Щодо направлення вказаної вимоги не невірну адресу, відповідачем зазначено, що згідно даних ІС «Податковий блок» за позивачем зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та заяв про зміну податкової адреси, як то передбачено п.1 розділу ХІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, від позивача не надходило.

12.08.2019 позивачем подано відповідь на відзив із запереченням відсутності спростованого відповідачем того факту, що позивач протягом 2017-2019 років не займалась підприємницькою діяльністю та не отримувала доходу. Також, відповідачем проігноровано посилання позивача на відсутність розрахунку суми недоїмки до спірної вимоги. Так, на думку позивача, Головним управлінням ДФС у Київській області, враховуючи відсутність акту перевірки, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу) на суми яких відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нараховується внесок, неправомірно нараховано позивачеві недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску.

12.08.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що не зважаючи на факт відсутності здійснення позивачем підприємницької діяльності та доходу у звітному періоді, позивач зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок. Щодо послань позивача на відсутність акту перевірки та звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, відповідачем з посланням на п.4 розділу 6 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Інструкція №449) зазначено про її формування у встановленому порядку відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Протокольною ухвалою суду від 12.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

12.08.2019 від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на заявлені сторонами клопотання, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець, про що 05.04.2011 внесено запис 2 353 000 0000 024407.

Основним видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля з лотків на ринках (код 56.62.0).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 19.08.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції позивачем змінено прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

23.05.2019 позивачеві стало відомо про прийняття Білоцерківським міським відділом ДВС ГТУЮ у Київській області постанови від 03.05.2019 про відкриття виконавчого провадження №59011158, якою зобов`язано ОСОБА_1 перерахувати до відповідного цільового фонду суму ЄСВ у розмірі 18 276, 72 грн. з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Київській області №296329-50у від 04.02.2019.

24.05.2019 адвокатом позивача надіслано до Білоцерківського управління Головного управління ДФС у Київській області адвокатський запит №24/05/19 із вимогою про наданні документів, а саме: завіреної належним чином копії вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 296329 - 50у від 04.02.2019 на суму грошового зобов`язання по єдиному внеску 18 276, 72 грн. з доказами направлення та вручення ОСОБА_1 ; завіреної належним чином копії супровідного листа Головного управління ДФС у Київській області, яким вказану вимогу було звернуто до примусового виконання до Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, а також надати пояснення щодо календарної дати отримання та поштової адреси, куди направлялась вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1

Листом Головного управління ДФС у Київській області №13317/Адв/10-36-17-00-14 від 28.05.2019 адвокату позивача на його адвокатський запит №24/05/19 від 24.05.2019 надано відповідь, в якій зазначено про наявність у позивача станом на 04.02.2019 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 276, 72 грн., а тому відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами п.4 ст. 25 Закону Країни від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-296329-50у, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням пр. вручення на адресу згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , втім рекомендований лист повернуто за терміном зберігання

Вважаючи безпідставним нарахування ЄСВ, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно вимог Закону №2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік щонайменше 8448 грн. (3200,00*12*22%).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально:

до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 21.01.2019 - за 4 квартал 2018 року - 2457, 18 грн.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Окрім загальних реквізитів вимога повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції) та формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачеві недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, яка станом на 31.01.2019 становить 18276, 72 грн., оформлену вимогою від 04.02.2019 №Ф-296329-50.

Відповідно до розрахунку, наявного в матеріалах справи до оскаржуваної вимоги увійшли:

- єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8448, 00 грн.;

- єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457, 18 грн.;

- єдиний внесок за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише, зокрема, на підставі акту перевірки.

Так, згідно пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.

Таким чином відповідачем сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримані положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Нарахована недоїмка підтверджується відповідним розрахунком єдиного соціального внеску та інтегрованою карткою платника.

Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, карткою особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця.

Щодо доводів позивача про те, що у період 2017 - 2019 років вона працювала за трудовим договором, тому не повинна сплачувати єдиний соціальний внесок, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог Закону України № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у частині четвертій статті 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас суд зауважує, що за змістом вищевказаних положень Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є окремими платниками єдиного внеску, незалежно від того, чи є вони одночасно найманими працівниками, за яких внесок сплачує також роботодавець.

Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що закон чітко розмежовує платників єдиного внеску, у цьому випадку роботодавців та фізичних осіб-підприємців, та не встановлює для останніх будь-яких інших пільг, окрім тих, що передбачені у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI.

На підтвердження взаємовідносин із роботодавцем позивачем надано довідки, про те, що позивач виконувала роботи за цивільно - правовим договором із ПП Агрофірма «Розволожжя».

Втім, на переконання суду, факт реєстрації позивача у період 2017-2018 роки як фізичної особи - підприємця з одночасним працевлаштуванням за цивільно - правовим договором на підприємстві не звільняє від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.

Водночас сплата єдиного внеску у цьому разі не здійснюється повторно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником, внесок сплачує страхувальник (роботодавець) за рахунок власних коштів.

До того ж, єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.

Крім того, як вже зазначалося, застрахованою особою у розумінні положень Закону №2464-VI є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Отже, закон допускає одночасну сплату єдиного внеску як самим застрахованим, так і страхувальником.

Отже та обставина, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та водночас працювала в ПП Агрофірма «Розволожжя» не впливає на правомірність нарахування їй єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.

Суд наголошує на тому, що у період 2017 - 2018 років позивач мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець та офіційно припинив підприємницьку діяльність 23.05.2019, про що внесено запис №23530060002024407.

Крім того, відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо твердження позивача про несвоєчасність складення та направлення оскаржуваної вимоги суд зазначає, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Суд наголошує, що, відповідно до п.3. Інструкції №499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і фізичні особи-підприємця), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Враховуючи, що станом на 31.01.2019 за даними інформаційних систем контролюючого органу за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 18 276, 73 грн., яка сформована наростаючим підсумком у зв`язку з несплатою недоїмки за попередні періоди, а оскаржувана вимога винесена 04.02.2019, тобто в межах строку, передбаченого Інструкцією №449, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача.

Щодо посилань позивача про те, що спірну вимогу направлено їй за неналежною адресою та із зазначенням невірних паспортних даних суд зазначає таке.

Позивачем змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на «Мельніченко» 19.08.2014, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим 19.08.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, в той час коли згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець 05.04.2011, про що внесено запис до графи «прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - ОСОБА_1 ».

Відомості про зміну прізвища позивачем у відповідача відсутні, оскільки такі дані останньою не надавались та зміни щодо даних позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились.

Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно п.294.7 статті 294 Податкового кодексу України у разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місця проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1 розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.09.2017 № 822 фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Суд звертає увагу, що сторонами у справі не спростовано того факту, що позивач із відповідною заявою про зміну податкової адреси до відповідача не звертався, а тому суд дійшов висновку, що при формуванні та направленні податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідачем використано інформацію, що зазначено позивачем при реєстрації фізичної особи - підприємця.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законом унормовано покладення обов`язку на сторін доведення суду обґрунтованості своїх тверджень або заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну вимогу від 04.02.2019 №Ф-29632-50/510, діяв відповідно до норм чинного законодавства України та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Системно проаналізувавши приписи законодавство України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 вересня 2019 року