Рішення № 84221034, 03.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/23614/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Міца О.-Д.В., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області про стягнення боргу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області про стягнення боргу та моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що рішенням Воловецької районної ради Закарпатської області від 25.04.2006 року його було обрано на посаду голови Воловецької районної ради. В період із 22 квітня по 20 жовтня 2009 року позивач періодично хворів та перебував на лікуванні. Однак, Воловецька районна рада не приймала і не проводила вчасно оплату листків непрацездатності в 2009 році.

У зв`язку із порушенням його прав, він був змушений звернутися до суду та постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2009 року Воловецьку районну раду зобов`язано провести нарахування та оплату ОСОБА_1 згідно листів непрацездатності №368614 від 13.05.2009 року, №044389 від 22.05.2009 року, №741374 від 09.06.2009 року, №861250 від 12.06.2009 року, №885420 від 11.08.2009 року, №807829 від 12.08.2009 року, №735014 від 20.09.2009 року та №467826 від 20.10.2009 року.

Зазначає, що 24 грудня 2010 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області був виданий виконавчий лист та відкрите виконавче провадження ВП № 23468261, однак станом на 27 грудня 2012 року боржником не виплачено заборгованість.

У зв`язку із невиплатою заборгованості, позивачем на підставі виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області виконавчого листа №2а-5981/09 від 24.12.2010 року здійснено розрахунок матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за період невиплачених коштів по листках непрацездатності, згідно якого заборгованість відповідача становить 105231,93 грн.

Також вказує, що ним були понесені і моральні збитки, які полягають у друкуванні у Воловецькій газеті «Голос Верховини» неправдивої інформації стосовно рейдерського захоплення організованою злочинною групою районної ради, ламання вхідних дверей, розрізання металевого сейфу в пошуках гербової печатки районної ради, фальсифікація результатів «таємного голосування», які він оцінює у 6400 гривень.

Враховуючи наведене, просить стягнути з Воловецької районної ради Закарпатської області індексацію вчасно невиплачених листків непрацездатності за рішенням суду із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від вищевказаної суми в розмірі 105231,93 грн. та 6400 грн. моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у ньому, підтвердив правильність проведених нарахувань по заборгованості Воловецької районної ради щодо невиплати коштів по листкам непрацездатності, а тому просив позов задовольнити.

Вказав, що йому протиправними діями відповідача завдано моральної шкоди, яка полягає у невиплаті належних йому грошових сум на протязі декількох років, що призвело до порушення його прав та завдало моральних страждань

Представник Воловецької районної ради - адвокат Волошин Л.Я. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Вказала, що Воловецька районна рада намагалася виконати рішення суду та нею було проведено нарахування за перші п`ять днів непрацездатності, а залишок суми повинен був бути профінансований Міжгірською міжрайонною виконавчою дирекцією Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, проте у фінансуванні даних виплат було відмовлено. Також зазначає, що даний позов випливає з трудових правовідносин, а отже застосування ст. 623-625 ЦК України в якості правових підстав для нарахування інфляційних збитків та 3% річних за порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є недопустимим і безпідставним. Також в матеріалах справи містяться заперечення на позов аналогічного змісту.

На продовження судового розгляду представник відповідача не з`явилася та повторно подала заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з необхідністю виїзду у приватних справах до Словацької республіки . Разом з тим, доказів на підтвердження своїх тверджень до заяви додано відповідні докази, які суд до уваги не приймає та вважає, що розгляд слід проводити у відсутності представника відповідача, який належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та ніким не оспорюється та обставина, що ОСОБА_1 було обрано на посаду голови Воловецької районної ради рішенням Воловецької районної ради Закарпатської області від 25.04.2006 року.

З оглянутої у судовому засіданні постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2009 року за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради про зобов`язання вчинити певні дії №2а-5981/09 вбачається, що позивач по справі в період часу з 22 квітня 2009 року по 20 жовтня 2009 року періодично хворів та перебував на лікуванні.

Зазначеним рішенням суду, Воловецьку районну раду зобов`язано провести нарахування та оплату ОСОБА_1 згідно листів непрацездатності №368614 від 13.05.2009 року, №044389 від 22.05.2009 року, №741374 від 09.06.2009 року, №861250 від 12.06.2009 року, №885420 від 11.08.2009 року, №807829 від 12.08.2009 року, №735014 від 20.09.2009 року та №467826 від 20.10.2009 року.

Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2009 року №2а-5981/09 залишено без змін. Рішення набрало законної сили та звернуто до примусового виконання.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вищевказані обставини, встановлені постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2009 року, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.

Відповідач свого обов`язку щодо нарахування та виплату коштів згідно листів непрацездатності згідно виконавчого листа №2а-5981/09 від 24.12.2010 року не виконав, та згідно розрахунку позивача із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за період з 22.04.2009 по 20.10.2009 року заборгованість становить 105231,93 грн., з яких з 22.04.-31.12.2009 р. - 18590,18 грн., із 01.01.-31.12.2010 р. - 83244.76 грн., із 01.01.-31.12.2011 р. - 3396,99 грн.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що до правовідносин з приводу нарахування та виплати допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності такі поняття як зобов`язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов`язання не застосовуються, так як вони випливають з трудових правовідносин, виходячи з наступного.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним судом України від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16 після дослідження питання стягнення 3% річних та індексу інфляції, судом постановлено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер, а тому 3% річних не є неустойкою.

Тому, враховуючи, що відповідач зобов`язання щодо виплати коштів згідно листів непрацездатності належним чином не виконує, суд вважає, за необхідне стягнути з останнього заборгованість згідно листів непрацездатності №368614 від 13.05.2009 року, №044389 від 22.05.2009 року, №741374 від 09.06.2009 року, №861250 від 12.06.2009 року, №885420 від 11.08.2009 року, №807829 від 12.08.2009 року, №735014 від 20.09.2009 року та №467826 від 20.10.2009 року, із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком нарахування 3 % річних та встановленого індексу інфляції доданим до позову, оскільки такий здійснено вірно із зазначенням усіх складових для проведення такого розрахунку, який проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Одночасно, позивач просить відшкодувати моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Суд приймає до уваги, що неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього, а тому вважає, що йому завдано моральну шкоду у розмірі 6400 гривень.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За такого, суд вбачає підстави для відшкодування моральної шкоди, при цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди, суд виходить із принципів виваженості, розумності та справедливості, враховує глибину понесених позивачем моральних страждань, та вважає необхідним стягнути із відповідача моральну шкоду на суму у розмірі 6400 грн.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1116.31 грн.

Керуючись ст. 625 ЦК України, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 293-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Воловецької районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 суму боргу за рішенням суду згідно виконавчого листа №2а-5891/09 із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 105231,93 /сто п`ять тисяч двісті тридцять одну грн. дев`яносто три коп./ гривень.

Стягнути з Воловецької районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з Воловецької районної ради Закарпатської області на рахунок держави судовий збір у розмірі 1116,31 /одну тисячу сто шістнадцять грн. тридцять одну коп./ гривень.

Повне рішення складено 12.09.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 7 «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе