Рішення № 84221032, 30.08.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1992/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участю секретаря судових засідань – Торчинович Н.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - районний відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог – районний відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та його поділ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 1997 року по 2013 рік позивач разом з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано 14.03.2013 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду.

Вказує, що за час перебування у шлюбі подружжям у 2006-2007 роках набуто (придбано) наступне спільне майно:

- автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ;

- автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 ;

- причіп легковий-В, д.н.з. НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 .

Також зазначає, що на дане майно РВ ДВС Ужгородського МРУЮ було накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій.

З позовної заяви слідує, що в матеріалах виконавчого провадження наявні документи, які підтверджують, що власником даного майна є відповідач, що стверджується обліковими картками транспортних засобів та повідомленнями про накладення обмеження на проведення реєстраційних операцій від 06.06.2013 року та 27.11.2013 року. З відомостей, вказаних у обліковій картці приватного ТЗ НОМЕР_3 , зазначає, що вона має право керування даним транспортним засобом.

Позивач стверджує, що відповідач мирно ділити спільно набуте майно не бажає, приховуючи його, про наявність даного майна вона дізналася випадково у виконавчій службі.

На підставі цього позивач просить визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя наступне майно: автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 ; причіп легковий-В, д.н.з. НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 та поділити спільне майно між колишнім подружжям, яке є об`єктом спільної сумісної власності, шляхом виділу позивачу у власність автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, а відповідачу автомобіля ВАЗ 2121 та причепа, зазначаючи, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Відтак на обґрунтування необхідності відступлення судом від засади рівності часток подружжя вказує, що з позивачкою рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2013 року залишена проживати та проживає неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти відповідач сплачує на дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно. Зазначає, що вона та їх донька змушені добиратися кожен день до м. Ужгорода на автобусах, що є незручним, в той час коли відповідач ховав та продовжує ховати від них автомобілі, сам вільно користується ними на власний розсуд, користуючись тим, що вони зареєстровані на нього.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.07.2016 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог – районний відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та його поділ.

Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.07.2016 року та ухвала колегії суддів судової плати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2017 року скасовані в частині первісного позову та передані в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11. 2018 року визначено головуючим суддею Бедьо В.І.

Відтак, предметом розгляду в даній справі є первісна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - районний відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позову та просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.

Третя особа - районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, явку уповноваженого представника не забезпечила .

Заслухавши пояснення осіб, які взяли участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі з 1997 року по 2013 рік.

Зокрема, при розгляді Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області справи №308/728/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про одруження, виданим у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, 09.10.1997 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за актовим записом №565.

Також, при розгляді цивільної справи №308/728/13-ц судом констатовано, що від даного шлюбу в них народилася донька – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої у свідоцтві про народження серії НОМЕР_8 , виданого у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Вказаний факт також підтверджено долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2013 року у справі №308/728/13-ц даний шлюб розірвано, а неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю – ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, встановлені у рішенні суду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2013 року у справі №308/728/13-ц обставини щодо перебування у шлюбі сторін у даній справі не потребують доказування.

Позивач стверджує, що відповідач мирно ділити спільно набуте майно не бажає, приховуючи його та у позовній заяві просить визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя наступне майно: автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 ; причіп легковий-В, д.н.з. НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 та поділити спільне майно між колишнім подружжям, яке є об`єктом спільної сумісної власності, шляхом виділу позивачу у власність автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, а відповідачу автомобіля ВАЗ 2121 та причепа, зазначаючи, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема з врахуваням того, що на утриманні позивача знаходиться неповнолітня донька.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в судовому порядку звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Із доданої до матеріалів справи відповіді Територіального сервісного центру № 2141 № 31/71-637 від 30.08.2016 року вбачається, що згідно інформаційних баз даних Єдиного державного реєстру МВС - причіп легковий-В, д.н.з. НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 реєстрований за гр. ОСОБА_4 , мешканцем АДРЕСА_1 з 28.02.1992 р. 07.06.2012 року було зроблено заміну д/н та видано дублікат т/п ( у зв`язку із закінченням терміну зберігання – з роки, матеріали , що стали підставою для реєстрації надати немає можливості).

З вказаного вище повідомлення вбачається, що спірний причіп не є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_7 , оскільки період перебування їх у шлюбі - з 1997 року по 2013 рік.

Вказану обставину також не заперечила в судовому засіданні сторона позивача. Позивач та її представник погодились, що питання щодо визнання причепу легкового-В, д.н.з. НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 спільною сумісною власністю та його поділ є не актуальним станом на даний час.

Відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується визначення статусу та поділу інших транспортних засобів, суд виходить і з наступного.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторона відповідача заперечила щодо поділу спірних транспортних засобів з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази щодо набуття права власності на спірне майно колишнього подружжя за час шлюбу сторін.

Однак судом встановлено, що матеріалах даної цивільної справи міститься зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , яка відповідно була предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції, у якій позивач за зустрічним позовом визнає спільною сумісною власністю колишнього подружжя наступне майно: автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 .

Крім того, суд звертає увагу, що згідно рішення першої інстанції під час розгляду даної цивільної справи представник відповідача за первісним позовом визнала позов в частині належності колишньому подружжю спірних транспортних засобів.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 92 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Окрім того із доданої до матеріалів справи відповіді Територіального сервісного центру № 2141 № 31/71-637 від 30.08.2016 року вбачається, що згідно інформаційних баз даних Єдиного державного реєстру МВС автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 зареєстрований за гр. ОСОБА_4 , мешканцем АДРЕСА_2 15.08.2007 року на підставі т/п АОС 622810 та біржової угоди винесеної ТБ «Галицька» № 034286 від 15.08.2007 року, а автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 зареєстрований за гр. ОСОБА_4 29.09.2006 року на підставі т/п кхс561675 та довідки-рахунко серії НОМЕР_9 № 370207 від 28.09.2006 року ( а с. 181).

Дати зазначених реєстрацій спірних транспортних засобів також підтверджуються до даними до матеріалів справи обліковими картками приватного ТЗ АО8455АЕ та ТЗ АО7579АІ ( а с. 155).

Стороною відповідача піддано сумніву вказані дати реєстрації транспортних засобів в облікових картках з огляду на відсутність правовстановлюючих документів.

В даному випадку суд виходить із наступного.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

З огляду на вказану норму закону та з врахуванням тієї обставини, що стороною відповідача не надано належних доказів на спростування вказаних вище обставин, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позову щодо визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступного майна: автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ; автомобіля ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 .

Вирішуючи вимоги позивача щодо поділу спільного майна подружжя, суд виходить із наступного.

Як уже попередньо встановлено судом подружжю ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належать два транспортні засоби.

Позивач просить суд здійснити поділ шляхом виділу позивачу у власність автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, а відповідачу - автомобіля ВАЗ 2121, відступивши від рівності часток у майні з огляду на те, що на утриманні позивача перебуває неповнолітня дитина.

Представник відповідача заперечила доцільність поділу майна подружжя з відступленням від принципу рівності часток у майні подружжя, аргументуючи це тим, що відповідач справно сплачує аліменти та приймає участь у додаткових витратах на дитину.

У відповідності до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Враховуючи те, що стороною позивача не надано жодних належних доказів того, що відповідач не належно виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання їх спільної неповнолітньої дитини, суд не вбачає правових підстав для відступлення від засади рівності часток при поділі майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що сторонам по справі не вдалось врегулювати питання спільного користування спірними транспортними засобами, суд вбачає за необхідне здійснити поділ вказаного майна.

З огляду на те, що автомобіль відноситься до речей неподільних, а в даному випадку колишнє подружжя є власником двох транспортних засобів, відповідно суд вважає за можливе виділити у натурі із спільного майна подружжя кожному по один транспортний засіб.

Відтак суд вважає за можливе поділити спільне майно між колишнім подружжям, яке є об`єктом спільної сумісної власності, шляхом виділу позивачу ОСОБА_1 у власність автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, а відповідачу ОСОБА_1 - автомобіля ВАЗ 2121.

Разом з тим суд також звертає увагу на ту обставину, що вартість транспортного засобу, виділеного позивачу є значно більшою за вартість транспортного засобу, виділеного відповідачу.

При встановленні матеріальної компенсації за частину спільного сумісного майна – автомобіля суд виходить із вартості транспортних засобів, встановлених висновком № 2517 судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 308/1992/16-ц від 07.06.2017 року( а с. 2-8 Т. 2).

Вказаним висновком визначено, що вартість автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 становить 115 935.00 грн, а вартість; автомобіля ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 – 35 400.00 грн.

Таким чином загальна вартість вказаного майна становитиме 151 335 грн. Таким чином кожному з подружжя фактично належатиме по 75 667, 5 грн. із вартості вказаного спільного майна.

Виходячи із вказаних сум, суд встановлює компенсацію відповідачу ОСОБА_4 за частку у спільному майні подружжя у розмірі 40 267, 5 грн., яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 321, 328 ЦК України, ст. 60, 70 СК, статтями 12,13, 76, 80, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне майно:

- автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 ;

- автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 .

Поділити спільне майно між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступним чином:

-за ОСОБА_1 визнати право власності на автомобіль CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , вартістю 115 935.00 грн.

-за ОСОБА_4 визнати право власності на автомобіль ВАЗ 2121, зеленого кольору, 1987 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_4 ), № кузова НОМЕР_5 , вартістю 35 400, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості автомобіля CHEVROLET NIVA 21230, чорного кольору, 2005 року випуску, легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 – у розмірі 40 267, 5 грн. ( сорок тисяч двісті шістдесят сім гривень 5 коп).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1625, 00 грн.

В решті позову – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І.Бедьо