Ухвала суду № 84215724, 12.09.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16449/17

Провадження №1-кп/127/1367/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Ліщук О.М.,

представника потерпілої – адвоката Гавриленко М.Г., потерпілої ОСОБА_1 ,

сторони захисту: адвоката Варчука А.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області в залі судових засідань № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2017 р. за № 12017020010002327,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК). Після задоволення ряду відводів кримінальне провадження передано для розгляду головуючому судді Бернаді Є.В.

Заступ О.С. в судовому засіданні, яке відбулось 26.06.2019 р. заявив клопотання про визнання його потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні. Клопотання мотивоване тим, що інкримінованим ОСОБА_4 злочином йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Однак, вирішення заявленого клопотання було відкладене у зв`язку із заявленим потерпілою ОСОБА_1 відводу головуючому судді. В судове засідання, призначене на 12.09.2019 р. Заступ ОСОБА_5 не з`явився.

Прокурор вважає, що правові підстави для визнання ОСОБА_6 , потерпілим у кримінальному провадженні відсутні.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник – адвокат Гавриленко М.Г. – підтримали заяву та просили її задовольнити, посилаючись на те, що судом ОСОБА_6 вже визнаний потерпілим у кримінальному поводженні.

Захисник обвинуваченого – адвокат Варчук А.Б. – вважає, що правові підстави для визнання ОСОБА_6 потерпілим у кримінальному провадженні відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вже зазначено судом, зазначене кримінальне провадження згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 06.05.2019 р. передано головуючому судді Бернаді Є.В. після задоволення відводу попередньому складу суду.

Сукупний аналіз пункту 22 частини першої статті 3, частини другої статті 82, частини першої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) дає підстави дійти до висновку, що після надходження обвинувального акту до суду після задоволення відводу іншому складу суду, суд здійснює усі процесуальні дії з початку, тобто зі стадії підготовчого судового засідання.

В матеріалах кримінального провадження, що передане суду, наявна заява потерпілої ОСОБА_1 від 26.08.2017 р., згідно з якою остання повідомляє, що її чоловік – ОСОБА_6 – під час досудового розслідування звертався до слідчого із заявою про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні. До зазначеної заяви потерпілою ОСОБА_1 надано копію заяви ОСОБА_6 від 26.07.2017 р. про визнання його потерпілим. Разом з тим, в наданих суду матеріалах відсутній будь-який процесуальний документ, яким було б підтверджено набуття ОСОБА_6 статусу потерпілого у кримінальному провадженні. При цьому матеріали справи містять заяву ОСОБА_6 від 12.12.2017 р., в якій останній посилається на те, що під час досудового розслідування його заяви про визнання потерпілим та представником потерпілої проігноровані та залишені без розгляду.

Таким чином, суд вважає, що на даний час процесуальний статус ОСОБА_6 у кримінальному провадженні в якості потерпілого не підтверджений. Згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 315 КПК саме в підготовчому судовому засіданні вирішується питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді. Тому суд вважає за необхідне вирішити питання про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_6 потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Зі змісту частини третьої статті 55 КПК випливає, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як на підставу для визнання потерпілим ОСОБА_6 посилається на те, що кримінальним правопорушенням (злочином), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 йому – ОСОБА_6 – заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Однак, слід мати на увазі, що чинне законодавство виокремлює різні види юридичної відповідальності за спричинену шкоду. Зокрема, відповідно до частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, суд вважає, що для вирішення питання щодо наявності правових підстав для допуску (залучення) ОСОБА_6 до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого слід з`ясувати, шкоду внаслідок якого виду правопорушення (делікту) йому було спричинено. Інакше кажучи: який вид юридичної відповідальності (кримінальна, цивільна, адміністративна чи змішана) настає для заподіювача шкоди у даному випадку. З цією метою варто звернути увагу на завдання кримінального судочинства, яке закріплене у статті 2 КПК, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тобто зі змісту наведеної правової норми випливає, що основним завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави саме від кримінальних правопорушень. Поняття кримінального правопорушення (в даному випадку злочину) міститься у статті 11 КК, зі змісту частини першої якої випливає, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Отже, з`ясуванню підлягає, чи несе обвинувачений майнову відповідальність перед ОСОБА_6 в межах кримінального судочинства за вчинення інкримінованого йому злочину, тобто злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК.

Зі змісту статті 286 КК випливає, що основним безпосереднім об`єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до цієї статті, а його додатковим обов`язковим об`єктом – життя і здоров`я особи. При цьому об`єктивна сторона злочину включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

З обвинувального акту, що надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження. Відомості про заподіяння ОСОБА_6 будь-якої шкоди, що охоплюється об`єктивною стороною злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , суду надано не було. При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу, що чинний Цивільний кодекс України (далі – ЦК) передбачає майнову відповідальність за спричинення шкоди. Зокрема, даному питанню присвячена книга 82 ЦК. Зокрема, статтею 1166 ЦК визначено загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду, статтею 1167 ЦК – підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а також іншими нормами книги 82 ЦК щодо інших випадків відповідальності за завдану майнову (матеріальну) та немайнову (моральну) шкоду.

Зі змісту абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) випливає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Крім того, Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП), зокрема, стаття 124 КпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у разі спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід також звернути увагу на те, що у примітці до статті 124 КпАП зроблено застереження, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 1 КпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Отже, в порядку кримінального судочинства здійснюється захист особи, суспільства та держави саме від кримінальних правопорушень, обов`язковим елементом складу злочину, передбаченого статтею 286 КК, є заподіяння шкоди життю і здоров`ю особи. Саме тому питання щодо майнової (цивільної) відповідальності (окрім кримінальної, якою передбачена можливість призначення відповідного кримінального покарання), на яку посилається ОСОБА_6 у своїй заяві про визнання його потерпілим, у кримінальному провадженні слід вирішувати крізь призму заподіяння майнової шкоди саме життю та здоров`ю особи і саме внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху. Відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 майнова та немайнова (моральна) шкода була спричинена саме внаслідок вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тобто внаслідок спричинення шкоди його здоров`ю, суду надано не було. Тому суд приходить до переконання, що правові підстави для участі ОСОБА_6 в кримінальному провадженні в якості потерпілого відсутні.

Щодо посилання ОСОБА_6 на те, що він є представником потерпілого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 58 КПК потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Відповідно до частини третьої статті 58 КПК повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Зі змісту частини першої статті 45 КПК випливає, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

ОСОБА_6 до заяви про допуск його до участі у справі в якості представника його дружини – потерпілої ОСОБА_1 – не подано жодного доказу на підтвердження того, що він є захисником в розумінні частини першої статті 45 КПК. Також ОСОБА_6 не подано документів на підтвердження його повноважень в якості представника потерпілої згідно з приписами пункту 1 частини третьої статті 58 КПК. Крім того, в судовому засіданні не було встановлено і наявності підстав, передбачених частиною першою статті 59 КПК, тобто для участі ОСОБА_6 у кримінальному провадженні в якості законного представника потерпілої.

З огляду на викладене суд вважає, що клопотання ОСОБА_6 в частині допуску його до участі у кримінальному провадженні в якості представника потерпілої ОСОБА_1 також задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 про допуск його до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого та представника потерпілої – відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: