Рішення № 84160984, 11.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2019 р. справа № 300/1474/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2019., -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2019 №0078805513.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем, зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок за кожний квартал до 20 числа наступного місяця. 19.07.2016 сплатив єдиний соціальний внесок 22% в розмірі 941,16 грн. за 2-ий квартал 2016, згідно дублікату квитанції №Р24А110027830А78936 від 19.07.2016, однак ним невірно був зазначений рахунок одержувача платежу - ДПІ в м. Івано-Франківську і сплачений ним платіж в сумі 941,16 грн. не було зараховано в сплату єдиного соціального внеску за 2-ий квартал 2016, а перераховані ним кошти знаходилися на рахунку ДПІ м. Івано-Франківська, що в подальшому було самостійно виявлено та усунуто позивачем, а кошти спрямовані за належністю. Вважає, що такі обставини не свідчать про порушення законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску й не можуть бути підставою для притягнення фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності.

15.07.2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Представник відповідача скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.07.2019 року, в якому просив у задоволенні позову відмовити (а.с.27-29). У відзиві представник відповідача зазначив, що оскільки ОСОБА_1 сплатив єдиний соціальний внесок за другий квартал 2016 на неналежний рахунок, відповідно за даний період сплата ЄСВ не відбулась, таким чином утворилась недоїмка. Наступні періоди, коли позивач сплачував кошти по ЄСВ, поступали як погашення недоїмки попередніх періодів, відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПКУ, де передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Відповідно сплата ЄСВ зараховувалась в порядку черговості погашення боргу в ІКП.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 18.08.2019. У даній відповіді позивач, що відповідач у справі не спростував посилання позивача на Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів, Міністерства фінансів України №493/815 від 19.09.2013 згідно якого, єдиний внесок сплачується шляхом безготівкового перерахування платником коштів з його банківського рахунка на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий у територіальному органі казначейства. Також зазначив, що враховуючи той факт, що він сплатив єдиний соціальний внесок в розмірі 941,16 грн. за 2-ий квартал 2016 вчасно, самостійно виявив допущену помилку, сплачені ним кошти знаходились на рахунку ДПІ і не призвели до втрат бюджету та виходячи з правової позиції Верховного суду, вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування щодо нього штрафних санкцій. Просив позов задовольнити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву, встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією витягу з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 141-16). Позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок за кожний квартал до 20 числа наступного місяця.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 19.07.2016 сплатив єдиний соціальний внесок 22% в розмірі 941,16 грн. за 2-ий квартал 2016, що підтверджується дублікатом квитанції №Р24А110027830А78936 від 19.07.2016 (а.с. 13).

Однак позивачем невірно був зазначений рахунок одержувача платежу - ДПІ в м. Івано-Франківську і сплачений ним платіж в сумі 941,16 грн. не було зараховано в сплату єдиного соціального внеску за 2-ий квартал 2016, а перераховані ним кошти знаходилися на рахунку ДПІ м. Івано-Франківська.

10.04.2019 позивач звернувся до начальника ДПІ в м. Івано-Франківську із заявою, у якій зазначив, що прошу перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 941,16 грн. з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_2 . Причина: помилка в призначенні платежу.

26.06.2019 уповноваженою особою Головного управління ДФС в Івано-Франківській області винесено рішення №0078805513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2977,61 грн. та нараховано пеню у розмірі 884,74 грн.

Вважаючи рішення відповідача №0078805513 від 26.06.2019 про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464-VI.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7 статті 9 Закону №2464-VI).

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно пункту 2 частини 11статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд зазначає, що у відповідності до частини 6 статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства й на кінець операційного дня перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Як визначено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Судом встановлено, що позивач 19.07.2016 сплатив єдиний соціальний внесок 22% в розмірі 941,16 грн. за 2-ий квартал 2016, що підтверджується дублікатом квитанції №Р24А110027830А78936 від 19.07.2016 (а.с. 13).

Однак позивачем невірно був зазначений рахунок одержувача платежу - ДПІ в м. Івано-Франківську і сплачений ним платіж в сумі 941,16 грн. не було зараховано в сплату єдиного соціального внеску за 2-ий квартал 2016, а перераховані ним кошти знаходилися на рахунку ДПІ м. Івано-Франківська.

10.04.2019 позивач звернувся до начальника ДПІ в м. Івано-Франківську із заявою, у якій зазначив, що прошу перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 941,16 грн. з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 . Причина: помилка в призначенні платежу.

Суд зазначає, що допущена фізичною особою-підприємцем помилка не свідчить про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з ЄСВ у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ.

Вказані мотиви суду відповідають висновкам постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №805/3665/16-а, а також суд зауважує, що аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 у справі №760/6097/16-а.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач всупереч норм права виніс оскаржуване рішення №0078805513 від 26.06.2019 року, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 2977,61 грн. та пеню у розмірі 884,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 належать до задоволення шляхом скасування рішення №0078805513 від 26.06.2019 року.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн., згідно з квитанцією №0.0.1402309564.1 від 08.07.2019 (а.с.3).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0078805513 від 26.06.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого ОСОБА_1 було нараховано штраф у розмірі 2977,61 грн. та нараховано пеню у розмірі 884,74 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.