Ухвала суду № 84160321, 04.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2019 р. Справа № 160/6883/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться вищезазначена адміністративна справа, в якій позивачем заявлені уточнені позовні вимоги: зобов`язати Соборний ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області зняти арешт з належного йому на праві власності автомобіля марки MG 550, 2011 року випуску, колір сірий, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , накладений згідно ВП №47794844 від 10.06.2015 року та ВП №54247093 від 17.07.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 30 липня 2014 року він придбав у ОСОБА_2 автомобіль марки MG 550, 2011 року випуску, колір сірий, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , в свою чергу ОСОБА_2 купив вищезазначений автомобіль, номер державної реєстрації НОМЕР_4 – 26.07.2012 року у ОСОБА_3 Після придбання по довіреності вищенаведеного автомобіля у 2014 році він, офіційно перереєстрував на свою дружину ОСОБА_4 Згодом 01 грудня 2015 року з дружини ОСОБА_4 він, без перешкод перереєстрував на себе право власності на автомобіль марки MG 550, 2011 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 . Він є вже третім добросовісним набувачем та єдиним власником вищенаведеного автомобіля понад чотири роки.

Позивач також зазначив, що нещодавно в нього виникла необхідність перереєструвати даний автомобіль та йому стало відомо, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні три записи про арешт рухомого майна та заборона на його відчуження, а саме: постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтун Д.В. про накладення арешту рухомого майна згідно ВП №47794844 від 10.06.20115 року на автомобіль VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ; постанова старшого державного виконавця Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Муско І.М. про накладення арешту рухомого майна згідно ВП №54247093 від 17.07.2017 року на автомобіль VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 . Щодо ВП №47794844, отримавши ухвалу державний виконавець навіть не поцікавився, що автомобіль вже знаходився у власності іншої людини. Вчинений щодо його однофальця, тому як рнокпп 3 – НОМЕР_5 , а його рнокпп НОМЕР_6 . Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_3 не є боржником, згідно із витягом з Єдиного реєстру боржників станом на 20.07.2019 року, а виконавче провадження ВП №54247093 від 17.07.2017 року було завершено 25.09.2017 року, а отже арешти накладені на майно позивача мають бути зняті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від відповідача надійшли завірені копії матеріалів ВП 54247093, щодо ВП №47794844 зазначено, що воно знищено. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Судом під час з`ясування обставин, на які посилається позивач у позові, як на підставу своїх позовних вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій/; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частинами 1, 2, 3 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Так, ВП №54247093 було відкрито з виконання виконавчого листа Галицького районного суду м.Львова №461/5297/15-ц, виданого 25.02.2016 року. Рішенням Галицького районного суду м.Львова було частково задоволено позовні вимоги ПАТ «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором №910.16835, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_7 ) в сумі 148 611,36 гривень, яка складається із наступного:

- 88 096,84 грн. - основний борг; 21 217,38 грн. - прострочений борг; 16 681,82 грн. - прострочені проценти; 1 134,65 грн. - строкові проценти; 21 480,67 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань;

- звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки MG 550, 2011 року випуску, колір світло-сірий, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_8 , реєстраційний № НОМЕР_9 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі покупцю, у чиїй би власності чи володінні він зараз не знаходився, для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу;

- стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором на підставі договору поруки в сумі 50 гривень;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» суму судових витрат в розмірі 1 364,31 гривень;

- стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» суму судових витрат в розмірі 243,60 гривень.

Як свідчить зміст даного позову, позивач звертаючись до адміністративного суду з позовною вимогою просив зобов`язати відповідача зняти арешт з належного йому рухомого майна (автомобіля), накладеного державними виконавцями в межах виконавчих проваджень. При цьому, позивач не оскаржує будь-яких рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, якими порушено його права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду. Натомість позивач вказує на те, що вказане обтяження обмежує його законні права та позбавляє можливості повною мірою розпоряджатися його власністю, а саме: транспортним засобом.

Доказів права власності на спірний автомобіль позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1, 2 цієї статті Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У частині 4 ст.59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено, що при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Частиною 2 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Матеріалами справи підтверджується, що спір у даній адміністративній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач – Соборний відділ ДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем ОСОБА_1 Відкриті відповідачем виконавчі провадження стосувались накладення обтяжень іншої особи, а саме ОСОБА_3 , тобто, не позивача.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Суд дійшов висновку, що оскільки зі змісту позову та доданих до нього матеріалів не вбачається наявності публічно-правового спору між сторонами (позаяк позивачем не оскаржуються будь-які рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи органу державної виконавчої служби), тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на цей спір не поширюється. Справа за таким позовом має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, спір у цій справі щодо скасування арешту на транспортний засіб є цивільно-правовим, вирішення такого спору враховуючи суб`єктний склад сторін, здійснюється за правилами цивільного судочинства, в порядку передбаченому ЦПК України, тому суд закриває провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.239, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі №160/6883/19 за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма