
У Х В А Л А
11 вересня 2019 року Справа № 160/7994/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" про застосування арешту коштів на рахунках, -
ВСТАНОВИВ:
16.08.2019р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" та просить застосувати арешт коштів на рахунках відповідача.
Ухвалою суду від 21.08.2019р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1921 грн. за подання даного адміністративного позову до суду у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог вказаної вище ухвали, позивачем 09.09.2019р. подано до канцелярії суду клопотання, в якому останній просить продовжити строк на усунення недоліків згідно ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України або відстрочити позивачеві сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. за подання даного адміністративного позову до винесення рішення по справі посилаючись на те, що залишок кошторисних призначень за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" для сплати судового збору відсутній, а станом на 13.08.2019р. рахується заборгованість по виконавчим листам. Окрім того, позивач вказує на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №682-р повноваження із виконання функцій адміністрування податків покладено на новостворену Державну податкову службу та на даний час її кошторис перебуває на стадії формування, а тому контролюючий орган позбавлений на даний час сплатити судовий збір.
З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2019р. щодо сплати судового збору у розмірі встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір", суд приходить до висновку, що позивачем вимоги вказаної вище ухвали не виконані, оскільки відповідного документу про сплату судового збору суду позивачем не надано у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуюче викладене, даний позов підлягає поверненню позивачеві відповідно п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо заявленого позивачем клопотання про продовження строків на усунення недоліків, то в даному клопотанні позивачеві слід відмовити, виходячи з того, що розглянувши вказане клопотання та вивчивши докази на його підтвердження, суд не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення та продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі у певний строк та, що ним вживаються для цього будь-які заходи.
Що стосується заявленого позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної заяви, то в даному клопотанні позивачеві також слід відмовити, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору за подання заяви на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за цим позовом, суд виходить із того, що відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач - ГУ ДФС у Дніпропетровській області не звільнено від сплати судового збору при поданні до суду позовів. Також, і обмежене фінансування бюджетної установи чи відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Водночас, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи або відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зазначена правова позицію узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України, яка відображена в ухвалах від 20.01.2014р. (36722122), від 15.04.2014р. (38331796), від 29.07.2014р. (39942890) та з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ "Про судовий збір", а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного Cуду України від 05.02.2016р. №2.
Окрім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду у будь-який необмежений час.
Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання цього позову, а посилання заявника на наявність заборгованості по виконавчим листам, що надійшли до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області по безспірному стягненню в сумі 801716,65 грн., не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини не свідчать про майновий стан позивача.
При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи вищевказаний позов, позивач діє як суб`єкт владних повноважень, а тому суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачеві з вищевказаних причин.
Окрім того, судом відхиляються посилання позивача на те, що повноваження із виконання функцій адміністрування податків покладено на новостворену Державну податкову службу та на даний час її кошторис перебуває на стадії формування, оскільки позивачем у даній справі є Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, яке станом на 11.09.2019р. не припинено у встановленому законодавством порядку, таких відомостей ЄДРПОУ не містить.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуто, ухвала суду від 21.08.2019р. не виконана, відсутність у суду обґрунтованих підстав для задоволення клопотань позивача про продовження строків на усунення недоліків та про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення даної позовної заяви позивачеві згідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 44, 121, п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви та про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" про застосування арешту коштів на рахунках - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.
Роз`яснити позивачеві, що згідно ч.8 ст.169 вказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва
Судове рішення № 84159889, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 11.09.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/7994/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: