Ухвала суду № 84135728, 06.09.2019, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/1084/19

Справа № 754/9129/17

У Х В А Л А

Іменем України

06 вересня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Панченко О.М.

з участю:

секретаря судового засідання - Чехун Ю.В.

приватного виконавця - Ляпіна Д.В.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла: квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику в виконавчому провадженні - Головкову В.Ю.

В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. перебуває виконавче провадження № 58227240 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/9129/17 від 27.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» грошових коштів загальною сумою 49 237,50 доларів США та 19 290,75 грн. Боржником рішення суду не виконується.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.10.2018 року Деснянським районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог АТ «Укрсоцбанк». Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість на загальну суму 49 237,50 доларів США. А також, вирішено питання щодо судових витрат.

Деснянським районним судом м. Києва 27.11.2018 року видано виконавчий лист №754/9129/17, з примусового виконання заочного рішення суду від 27.11.2018 року.

30.01.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення боржником в самостійному порядку не виконується.

В ході проведення виконавчих дій було з`ясовано, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1

На запити приватного виконавця до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, було отримано відповіді про відсутність інформації про боржника.

23.05.2019 року приватним виконавцем було здійснено вихід за місцем знаходження майна, належного боржнику на праві власності. Проте, потрапити до квартир для проведення опису не вдалося, у зв`язку з відсутністю боржника, що стало підставою для звернення до суду із поданням про надання дозволу про примусове проникнення до житла боржника.

В судовому засіданні приватний виконавець просив задовольнити подане ним подання, з підстав викладених в ньому.

Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

У відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Отже, як вбачається з аналізу ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 439 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Судом встановлено, що зазначене рішення суду станом на час розгляду подання боржником не виконано, про що свідчать матеріали подання.

Разом із тим, судом встановлено, що приватним виконавцем надано належні та допустимі докази того, що боржника належним чином було повідомлено про проведення виконавчих дій з виходом до житла боржника за вказаною адресою, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду, на виклики приватного виконавця не з`являється, заборгованість не сплачує.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 р. (заява №18357/91), «Михайленки та інші проти України» (Mykhaylenky and Others v. Ukraine) від 30.11.2004 р. (заяви №35091/02, №35196/02, №35201/02, №35204/02, №35945/02, №35949/02, №35953/02, №36800/02, №38296/02, №42814/02), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (№1) (Philis v. Greece (no. 1)) від 27.08.1991 р. (заяви №12750/87, №13780/88, №14003/88)). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Важко навіть уявити, щоб ст. 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі (зокрема, справедливий, публічний і швидкий розгляд) та водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 лише проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 р. (заява №4451/70)).

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення у справах «Ді Педе проти Італії» (Di Pede v. Italy) від 26.09.1996 р. (заява №15797/89) та «Заппія проти Італії» (Zappia v. Italy) від 26.09.1996 р. (заява №24295/94)).

Отже, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), є підставою для вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, зокрема заходів спрямованих на перевірку майнового стану боржника.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, однак боржник є власником квартири АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника, оскільки приватним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника як можливого способу виконання судового рішення.

Враховуючи вказане та керуючись ст. 439 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 - задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу примусово проникнути до житла боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 - квартира АДРЕСА_1 , з метою проведення виконавчих дій.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст ухвали суду виготовлено 10.09.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко