Рішення № 84127031, 10.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 рокуСправа № 160/6548/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій просили:

- визнати незаконним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 07.06.2019 року про зняття ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести дані про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 до реєстру територіальної громади;

- визнати незаконним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 07.06.2019 року про зняття ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести дані про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 до реєстру територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Чуб А.Л., вчинивши дії щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, зокрема, ч.ч. 26, 27 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання», ст. 7 Закону України «Про свободу пересувань та вільний вибір місця проживання в Україні». З огляду на що, рішення від 07.06.2019 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем на виконання вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзиву на позовну заяву не надано, жодних заяв (пояснень) по суті спору також не надано.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явились.

19.08.2019 року судом було ухвалено продовжувати розгляд в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_2 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

У квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 зареєстрована з 16.10.2006 року, а ОСОБА_1 - з 28.08.2006 року.

25.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Вдовіною Л.Л. було здійснено запис про право власності № 17759232 від 25.11.2016 року 17:45:25 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 за новим власником - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2018 року у цивільній справі № 203/101/18, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л., індексний номер: 32670063 від 01.12.2016 року 15:26:30, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (номер запису про право власності 17759232, дата та час державної реєстрації - 25.11.2016 року, 17:45:25).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.02.2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2018 року у цивільній справі № 203/101/18 залишено без змін.

07.06.2018 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Чуб А.Л. були прийняті рішення про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідками № 7273 та № 7274 від 07.06.2019 року про зняття з реєстрації місця проживання.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із реєстрацією місця проживання та зняттям з реєстрації місці проживання врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Порядок № 207).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення:

- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

- підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

- підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 8 Порядку № 207 визначено, що документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".

Так, згідно з пунктом 26 Порядку № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11;

- рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення, зокрема, підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Відповідно до пункту 27 Порядку № 207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи.

Статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію.

Також пунктом 11 Порядку № 207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.

Судом встановлено, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що міститься у матеріалах справи, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л., індексний номер: 32670063 від 01.12.2016 року.

Так, незважаючи на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2018 року у цивільній справі № 203/101/18, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.02.2019 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л., індексний номер: 32670063 від 01.12.2016 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 значиться ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Чуб А.Л. приймаючи рішення щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 керувався даними що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а відповідно діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський