Постанова № 8403906, 27.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-35749/08 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозую Ю.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2009 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,

при секретарі           Коваленко О.І.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2008 підприємство споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки (далі – ПСК «Громадське харчування») звернулось із позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, в якому із урахуванням подальших уточнень просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корюківському районі Чернігівської області № 0000012300/0 від 14.01.2008, № 0000012300/1 від 07.02.2008, № 0000012300/2 від 24.03.2008.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПСК «Громадське харчування» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.12.2007 по 29.12.2007 працівниками ДПІ у Корюківському районі була проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, за результатами якої було складено акт № 1/23/01776406 від 09.01.2008 (а. с. 7-16).

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. 5 п.п. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки занизило нарахування та сплату ПДВ на загальну суму 225988 грн., в тому числі за податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень 2007 року на 19968 грн., за лютий 2007 року на 32107 грн., за березень 2007 року на 35659 грн., за квітень 2007 року на 45156 грн., за травень 2007 року на 48798 грн., за вересень 2007 року на 44300 грн.

На підставі обставин викладених у зазначеному акті перевірки, ДПІ у Корюківському районі Чернігівської області були нараховані штрафні санкції, які увійшли до податкового повідомлення-рішення № 0000012300/0 від 14.01.2008 та податкових повідомлень-рішень прийнятих за наслідками адміністративного оскарження № 0000012300/1 від 07.02.2008, № 0000012300/2 від 24.03.2008 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 225988 грн. та про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за заниження нарахування та сплати ПДВ (а. с. 17-19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» стосовно позивача обгрунтовано та підставно були винесені оскаржувані рішення та правильно застосовані штрафні санкції. Більш того, як доводи відповідача, так і мотиви оскаржуваної постанови суду першої інстанції полягають у тому, що від оподаткування ПДВ звільняються послуги з харчування дітей, за умови , що між засновником (власником) навчального закладу та особою, яка безпосередньо надає такі послуги укладено відповідну угоду, а інші учасники процесу забезпечення дітей харчуванням (субпідрядники) право на застосування даної податкової пільги з ПДВ не мають.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 % бази оподаткування, визначеної ст.4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених КМ України, послуг з:

- утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України;

- утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;

- харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;

- харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я;

- харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, згідно до постанови КМ України від 03.11.1997 № 1200 «Про порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» на виконання абз. 5 пп. 5.1.10 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» КМ України затвердив «Порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Із наявного у матеріалах справи акцепту Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2006 (а. с. 215) вбачається, що рішенням тендерного комітету Міністерства праці та соціальної політики ПП «Зодчий Київ» визнано переможцем тендеру на закупівлю послуг з організації харчування дітей.

Як зазначено у позовній заяві та не заперечується відповідачем, з ПП «Зодчий Київ» був укладений основний договір № 07/26 від 11.01.2007 та додаток № 2, де наведено перелік навчальних закладів в районах та кількість потерпілих дітей, на харчування яких будуть направлені кошти з зазначеного Міністерства праці та соціальної політики України, серед яких і школи Корюківського району Чернігівської області.

В п. 1.6 розділу 1 основного договору доручено ПП «Зодчий Київ» залучити до виконання умов основного договору інших виконавців.

Колегія суддів звертає увагу на те, що це не заборонено чинним законодавством України та умовами тендерної документації.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 902 ЦК України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Таким чином, на виконання п. 1.6 розділу 1 основного договору ПП «Зодчий Київ» уклав договір № 12/01/07-кч від 12.01.2007 із позивачем ПСК «Громадське харчування».

На виконання умов договору № 12/01/07-кч від 12.01.2007 позивачем надавались зведені акти про кількість учнів, які фактично харчувались в шкільних їдальнях помісячно. Доводи позивача про те, що всі акти завірені начальником відділу освіти Корюківської РДА, де зазначено виконавець не ПП «Зодчий Київ», а саме ПСК «Громадське харчування» підтверджуються матеріалами справи (а. с. 67-91).

Також, підтверджуєються матеріалами справи доводи позивача про те, що оплата послуг через рахунок ПП «Зодчий-Київ» на розрахунковий рахунок позивача проводилась не змінюючи їх цільове призначення, характеру походження, вартості норм харчування і із зазначенням в платіжних дорученнях, в графі призначення платежу: «Оплата послуг по організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно Договору 12/01/07-кч від 12.01.2007. Без ПДВ» (а. с. 168-17, 221) .

Вищевикладене свідчить про те, що фактично не ПП «Зодчий-Київ», а позивачем були надані послуги з організації харчування дітей, а оплату за надані послуги проводило Міністерство праці та соціальної політики України через ПП «Зодчий-Київ».

Отже, оскільки саме ПСК «Громадське харчування» виконувала обов’язки з організації харчування дітей на виконання вимог постанови КМ України від 03.11.1997 № 1200, то колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідно до пп. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивач звільнений від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених КМ України.

При цьому, як зазначає позивач і не заперечує відповідач харчування учнів проводилось з дотриманням порядку та в межах норм, які затверджені постановою КМ України від 03.11.1997 року № 1200 і порушень вимог даного Порядку не встановлено, тобто оплата за надані послуги проведена за цінами без додаткового врахування сум ПДВ, відповідно до законодавчих норм харчування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ні в ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», ні в жодному з пунктів Постанови КМ України № 1200 не містяться вимоги щодо укладання договору та вимоги про те, що даною пільгою може користуватися лише особа, яка отримує бюджетні кошти на свій рахунок.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.7 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства СПД», затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 № 326, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 за № 803/9402, передбачено, що в акті перевірки факти виявлених порушень викладаються чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, як зазначено апелянтом і не спростовано відповідачем доводи зазначені в акті перевірки підтверджуються лише зведеними актами про харчування дітей у шкільних їдальнях, зведеними реєстрами накладних на відпуск товару в шкільні їдальні, записами в реєстрах податкових накладних, даними оборотних відомостей, але в зазначених вище документах відсутній підпис ПП «Зодчий-Київ» на отримання даного товару чи послуги, що на думку колегії суддів спростовує факт такого отримання даним підприємством.

Відповідно до ст. 9 п. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції і складаються під час її здійснення є накладна.

Згідно до статті 7 пп. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165, яким затверджено форму податкової накладної, яка є звітним документом і одночасно розрахунковим документом, вона виписується на кожну поставку товарів чи послуг та містить всі передбачені податковим законодавством реквізити.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не доведено що видаткові та податкові накладні виписувалися та видавалися ПП «Зодчий-Київ», що ще раз підтверджує доводи позивача про те, що жодна господарська операція не проводилася з даним підприємством.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано належних і допустимих доказів у розумінні статті 70 КАС України в підтвердження правомірності своїх рішень, що спростовує факт останнього.

До того ж, ні відповідачем, ні судом першої інстанції не було враховано, що згідно до вимог пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх недійсними, як того просить позивач.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 – задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області № 0000012300/0 від 14.01.2008, № 0000012300/1 від 07.02.2008, № 0000012300/2 від 24.03.2008.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування» Корюківської райспоживспілки 5,10 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 02.12.2009.