Ухвала суду № 8403751, 25.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-40852/08 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів Зайцева М.П. та Романчук О.М.,

при секретарі Літоміній Н.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмекс-Дніпро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмекс-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації України про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2007р. №0000882310/0 та рішення від 31.10.2007р., -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2008 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмекс-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації України про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2007р. №0000882310/0 та рішення від 31.10.2007р., - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Далмекс-Дніпро» просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Далмекс-Дніпро».

Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представника позивача та відповідача - Державної податкової адміністрації України, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що службовими особами ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Далмекс-Дніпро» з питань правових відносин з ТОВ «Еліт-Лайтком» за період з 01.03.2006 р. по 01.07.2006 р., за результатами якої складено Акт №68/23-20/33238993 від 13.04.2007 р.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882310/0 від 18.04.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 31 174,5грн.

З висновків викладених в акті перевірки вбачається, що ТОВ «Далмекс-Дніпро» в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно включено у квітні 2006 року до податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 20783грн.

За результатами адміністративного оскаження, рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду первинної та повторної скарг від 31.10.2007 р. №10936/6/25-0115, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення податкових органів без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Далмекс-Дніпро», зважаючи на наступне.

Проведеною ДПІ у Святошинському районі м.Києва перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Еліт-Лайтком» взаємовідносини здійснювалися на підставі договорів купівлі-продажу. На виконання умов даних договорів ТОВ «Еліт-Лайтком» надано видаткові накладні.

Позивач сплатив ТОВ «Еліт-Лайтком» грошові кошти відповідно платіжним дорученням. Отримані податкові накладні виписані підприємством ТОВ «Еліт-Лайтком» на загальну суму 124698грн. в т.ч. ПДВ 20783грн. включив до реєстрів отриманих податкових накладних в відповідних періодах, залежно від дати отримання цих накладних.

Позивачем зазначені податкові накладні було внесено до реєстру отриманих податкових накладних. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість у квітні 2006 року.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача та ТОВ «Еліт-Лайтком» встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 20783грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі «Закон») суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

У відповідності п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби, зокрема, перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.

Згідно з рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 липня 2006 року у справі № 2-2597/06 про скасування державної реєстрації (визнання недійсними реєстраційних та установчих документів ТОВ «Еліт-Лайтком» визнано недійсними: установчі документи ТОВ «Еліт-Лайтком», а саме: статут ТОВ «Еліт-Лайтком» від 30.03.2005, зареєстрований Державним реєстратором Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації за №10671020000002572 від 07.04.2005, державну реєстрацію ТОВ «Еліт-Лайтком», код ЄДРПОУ 33346236, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.04.2005, реєстрацію ТОВ «Еліт-Лайтком» платником податку на додану вартість -свідоцтво №35628231 від 19.04.2005 - від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, визнати ТОВ «Еліт-Лайтком» таким, що не набуло статусу юридичної особи від дати державної реєстрації 07.04.2005.

На підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 липня 2006р. № 2-2597/06 ДПІ у Дніпровському районі м.Києва згідно з актом № 29-239/2010 від 18 вересня 2006р. анульовало реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Еліт-Лайтком» (код ЄДРПОУ 33346236), індивідуальний податковий номер 333462326539, Свідоцтво № 35628231, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 13.04.2005р., датою анулювання реєстрації є 13 квітня 2005 року.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.97р. за №233/2037 (далі «Порядок»), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але, в абзаці 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Первинні документи, на підставі яких позивачем було включено суму ПДВ до податкового кредиту, а саме податкові накладні, що видані ТОВ «Еліт-Лайтком», не можуть підтверджувати вартість отриманих товарів (робіт, послуг) та податку на додану вартість в складі ціни товарів (робіт, послуг) так як вони виписані особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість, яка не мала права складати і видавати податкові накладні, а самі податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства.

Окрім того, положеннями ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, оплата товару є істотною умовою договору купівлі - продажу.

Таким чином, наявність лише первинних документів не може свідчити про дійсне виконання договорів та проведення розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, які використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом, що є однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, шо виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем, в порушення вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону невірно розраховано чиста сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму нарахування податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету.

Відшкодуванню підлягають лише суми, які сплачено до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону, під бюджетним відшкодуванням слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між: сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а також зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку. Закон передбачає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «Еліт-Лайтком» не мало права складати податкові накладні, а позивач не мав право на отримання податкового кредиту по цих податкових накладних.

Тобто, позивач в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 20783грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на 20783грн.

Відповідно до п. п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмекс-Дніпро» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2008 року, без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня його складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя: Усенко В.Г.,

судді: Зайцев М.П.,

Романчук О.М