Рішення № 84036445, 04.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1638/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Жукової Т . О.

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Одеській області, Малиновського ДПІ Північного управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, Малиновського ДПІ Північного управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0287521305 від 17.07.2018 року щодо донарахування податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування сумі 219079,31 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 54769,83 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0287531305 від 17.07.2018 року щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170, 00 грн. за платежем на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0287541305 від 17.07.2018 року щодо донарахування податкових зобов`язань по військовому збору у сумі 18256,61 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 4564,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2008 року ОСОБА_3 було придбане житло на суму 338350,00 грн., що в еквіваленті складало 67 000 (шістдесят сім тисяч) доларів США 00 центів по курсу НБУ станом на 07.05.2008 року.

Для можливості виконання грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу від 07.05.2008 року позивачем був укладений із Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» кредитний договір № 06/2302/08-Р від 07.05.2008 року, відповідно до якого Банком надано позивачу кредит у сумі 67000 (шістдесят сім тисяч) доларів США 00 центів зі строком кредитування 20 (двадцять) років до 05.05.2028 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5%.

07.05.2008 року для забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 06/2302/08-Р від 07.05.2008 року між позивачем та Банком був укладений договір іпотеки.

Отримані позивачем кошти в якості кредиту були використані ним для придбання квартири, яка на даний час належить позивачу па праві власності. Вказана квартира була передана банку в іпотеку та є єдиним житлом позивача.

З 2008 по 2013 роки кредит погашався у передбачені кредитним договором терміни.

У 2016 році між Банком і позивачем було досягнуто домовленість, що кредитний договір в іноземній валюті буде погашатися за індивідуальною схемою, а саме: позивачем було повернуто певну суму коштів - 23 000,00 доларів США 00 центів, що еквівалентно 577587,50 грн. по курсу НБУ станом на 26.05.2016 року, залишкову суму Банк пробачив.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 складено Акт від 23.06.2018 року №1387/15-32-13- 05/2380113613 яким встановлено, що в порушення вимог розділу 6 «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку 01.05.2017 року до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано, не відображено у складі загального оподаткованого доходу за 2016 рік доходи у вигляді додаткового блага за «ознакою 26» у розмірі 1217107,28 грн., з якого не нарахований та не сплачений до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року внесені зміни до пп. 165.1.59 Податкового кодексу України відповідно до яких сума, прощена кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Пункт 8 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України вказує, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прошених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкротства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

При прощенні (анулюванні) боргу Банк не мав підстав включати суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників за 2 квартал 2016 року за ознакою доходу 126 - додаткове благо.

Відповідач мав встановити розмір доходу позивача та застосувати п. 8 підрозділу І розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до правовідносин з Банком з приводу прощення суми основного боргу за кредитним договором №06/2302/08-Р від 07.05.2008 року.

Отже, що анульований залишок кредиту, отриманий на придбання єдиного житла, не є доходом ОСОБА_3 в розумінні вимог Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку пп. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 1 Податкового Кодексу України, відповідно винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представниками відповідачів Головного управління ДФС в Одеській області і Малиновського ДПІ Північного управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 26.03.2019 року та 28.03.2019 року відповідно, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали та повідомленнями про вручення поштового відправлення за трек-номером Одеса ЦОКК №6530005084122.

09.04.2019 року за вх. №12805/19/19 представником Головного управління ДФС в Одеській області С.М. Копицею (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов, який обґрунтовано наступним.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1. ст.20, пп. 78.1.2 п. 78.1.ст.78, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 25.05.2018 №3670 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року

За результатами перевірки складено Акт №1387/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , яким встановлені: не надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку подання до 01.05.2017 року; донарахована сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 219079,31 грн. за період 01.01.2016 - 31.12.2016 року; донараховано військового збору у розмірі 18256,61 грн.

Винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення від 17.07.2018 року №0287521305, №0287531305, № 0287541305 є цілком обґрунтованим та такими, що відповідають чинному Податковому законодавства, оскільки:

По-перше: Листом ПАТ «ВТБ БАНК» від 18.02.2017 року № 9995/1-2 підтверджено отримання доходу ОСОБА_3 у сумі 1217796,28 грн., що визначається як додаткове благо (анулювання прощення) заборгованості за кредитом (сума основного боргу складає 48493 доларів США 63 центи) відповідно до повідомлення ПАТ «ВТБ БАНК» про анулювання (прощення) боргу №383/2300-2 від 26.05.2016 року.

Якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п, 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, що помилково не здійснено позивачем.

По-друге: платником податків - ОСОБА_3 , як особою, яка отримала дохід у вигляді додаткового блага, за результатами звітного податкового року відповідно пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10, ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу самостійно не розраховано військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, не відображено в річній податковій декларації, не сплачено в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року судом прийнято рішення про розгляд справи №420/1638/19 за правилами загального позовного провадження.

03.06.2019 року за вх. №19900/19 представником позивача ОСОБА_1 надано пояснення на відзив, в обґрунтування яких зокрема зазначено наступне.

Лист Банку №383/2300-2 від 26.05.2016 року свідчить про наявність у позивача боргу за кредитним договором № 06/2302/08-Р від 07.05.2008 року станом на 26.05.2016 року в розмірі 48493,63 доларів США, при умові сплати ним 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США 00 центів кредиту, що еквівалентно 577587,50 грн. (п`ятсот сімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 00 копійок) по курсу НБУ станом на 26.05.2016 року.

За курсом НБУ станом на день прощення суми боргу в гривневому еквіваленті сума складала 1217796,28 грн., ця ж сума прощеного боргу в гривневому еквіваленті станом на 01.01.2014 року становила 387609,59 грн. (курс долара = 7,993 грн.).

При надані податкового розрахунку, Банком не були враховані положення пункту 8 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідач мав встановити розмір доходу Позивача та застосувати п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до правовідносин з Банком з приводу прощення суми основного боргу за кредитним договором № 06/2302/08-Р від 07.05.2008 року.

Анульований залишок кредиту, отриманий на придбання єдиного житла, не є доходом ОСОБА_3 в розумінні вимог Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку пп. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 Податкового Кодексу України, а тому недекларування позивачем додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми не є порушенням. відповідно відсутні підстави для донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №420/1638/19 та справу призначено до судового розгляду по суті на 01.08.2019 року.

08.08.2019 року за вх. №28370/19 представником позивача ОСОБА_1 надано додаткові письмові пояснення, в яких підтримано правову позицію викладену раніше в адміністративному позові.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

07.05.2008 року між громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Продавці) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири під № 41 , що складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною житловою площею 28,1 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 43,9 кв.м.

Продаж квартири здійснено за 338350 (триста тридцять всім тисяч триста п`ятдесят) гривень, що в еквіваленті складає 67000 (шістдесят сім тисяч) доларів США по курсу НБУ станом на 07.05.2008 року.

07.05.2008 року договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. Зареєстрований в реєстрі за №6321.

07.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (ВАТ ВТБ Банк - далі) (Банк) в особі начальника відділу малого бізнесу Одеської філії ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_6 та громадянином України ОСОБА_3 (Позичальник) укладено кредитний договір №06/2302/06-Р, предметом якого є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на суму 67000,00 (шістдесят сім тисяч) дол. США, строком на 20 років до 05.05.2028 року під 13,5% (тринадцять цілих п`ять десятих відсотка) річних. Грошові кошти отримані Позичальником за договором кредитування використовуються за цільовим призначенням для придбання двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею - 28,1 кв.м. (а/с. 22-26).

07.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (ВАТ ВТБ Банк - далі) (Іпотекодержатель) в особі ОСОБА_6 та громадянином України ОСОБА_3 (Позичальник) укладено договір іпотеки. Предметом договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна: квартири під номером « АДРЕСА_4, та складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною житловою площею 28,1 кв. м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 43,9 кв. м., що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 07.05.2008 року Р№6321, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 07.05.2008 року №2879190 для забезпечення виконання своїх зобов`язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкції та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №06/2302/08-Р від 07.05.2208 року та будь якими додатковими угодами до нього (а/с. 30-33).

26.05.2016 року ПАТ «ВТБ БАНК» (відділення «Центральне Одеське») направлено на адресу ОСОБА_3 Повідомлення про анулювання (прощення) боргу №383/2300-2, яким повідомлено наступне:

«ПАТ «ВТБ БАНК» повідомляє Вас про звільнення від виконання обов`язків по сплаті кредитної заборгованості, внаслідок припинення зобов`язань (прощення боргу) за кредитним договором укладеним між Вами та Банком №06/2302/08-Р від 07.05.2008 року на підставі статті 605 Цивільного кодексу України.

Загальний розмір суми боргу, що підлягає анулюванню (прощенню) за кредитним договором №06/2302/08-Р від 07.05.2008 року станом на 26.05.2016 року складає 48493 )сорок вісім тисяч чотириста дев`яносто три доларів США 63 центів, що в гривневому еквіваленті складає 1217796,28 (один мільйон двісті сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 28 копійок (курс НБУ - 25.1125). сума заборгованості по основному боргу» (а/с. 105).

З 05.06.2018 року, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1. ст.20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 25.05.2018 року №3670 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

23.06.2018 року за результатами перевірки складено Акт№1387/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , яким встановлені наступні порушення:

п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями - не надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку подання до 01.05.2017 року;

п 164 1, п.п .«д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 167.1. ст. 167, п.п. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168, п.п. 179.7. ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями - донарахована сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 219079,31 грн. за період 01.01.2016 - 31.12.2016 року;

пп. 1.2, п. 1.4, п. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 168.4 ст. 168, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI донараховано військового збору у розмірі 18256,61 грн. (а/с. 14-18).

17.07.2018 року Головним управління ДФС в Одеській області винесені:

податкове повідомлення-рішення №0287521305 форми «Р» щодо донарахування податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 273849 грн. 14 коп. (двісті сімдесят три тисячі вісімсот сорок дев`ять гривень 14 копійок), із них: за податковими зобов`язаннями 219079,31 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 54 769,83 грн. (а/с. 8-9);

податкове повідомлення-рішення №0287531305 форми «ПС» щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. за платежем на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (а/с. 10-11);

податкове повідомлення-рішення №0287541305 форми «Р» щодо донарахування податкових зобов`язань по військовому збору у сумі 22820 грн. 77 коп. (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять гривень 77 копійок), із них: за податковими зобов`язаннями 18256,61 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 4564,16 грн. (а/с. 12-13).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку із винесенням податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, через не відображення позивачем у складі загального оподаткованого доходу за 2016 рік доходу у вигляді додаткового блага за «ознакою 26», з якого не нарахований та не сплачений до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Судом встановлено, що 26.05.2016 року ПАТ «ВТБ БАНК» направлено на адресу ОСОБА_3 Повідомлення про анулювання (прощення) боргу №383/2300-2, яким повідомлено, що загальний розмір суми боргу, що підлягає анулюванню (прощенню) за кредитним договором №06/2302/08-Р від 07.05.2008 року станом на 26.05.2016 року складає 48493 (сорок вісім тисяч чотириста дев`яносто три доларів США 63 центів, що в гривневому еквіваленті складає 1217796,28 (один мільйон двісті сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 28 копійок.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

За змістом наведених положень укладення із боржником договору про припинення кредитного зобов`язання є одним із передбачених Законом способів повідомлення платника податку - боржника про прийняте кредитором рішення щодо прощення (анулювання) відповідної суми боргу й не позбавляє такої заборгованості статусу додаткового блага платника податку, який остання набуває у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 826/16188/16.

З Акту перевірки №1387/15-32-13-05/2380113613 від 23.06.2018 року вбачається, відповідно до п.п.162.1,1 п. 162.1 ст.162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 165.1 ст. 165 Податкового Кодексу України загальний податковий дохід платника податку фізичної особи ОСОБА_3 у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року склав 1217107,28 грн.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «ВТБ БАНК» ЄДРПОУ 14359319 включено суму прощеного (анульованого боргу) (1217796,28 грн.) до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (плаченого) на користь ОСОБА_3 за 2 квартал 2016 року за ознакою доходу 126-додаткове благо.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік.

При цьому, позивача повідомлено про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення йому Повідомлення про анулювання (прощення) боргу від 26.05.2016 року тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що з 01.01.2016 року набрали чинності зміни до пп. 165.1.59 Податкового кодексу України, внесені Законом України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», відповідно до яких сума, прощена кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Законом України від 09 квітня 2015 року № 321 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань», який набрав чинності 07.05.2015 року були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

В свою чергу п. 8 Підрозділ 1 Перехідних положень Податкового кодексу України вказує, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за Фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Прощення (анулювання) позивачу заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті проведено після 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Як вбачається з повідомлення Банку № 383/2300-2 від 26.05.2016 року борг за кредитним договором № 06/2302/08-Р від 07.05.2008 року станом на 26.05.2016 року становить 48493,63 доларів США.

Суд критично ставиться до вказаної позиції та вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд акцентує увагу позивача на правовій позиції Верховного Суду викладеній у Постанові від 19.07.2019 року у справі №826/4240/18 (адміністративне провадження №К/9901/14858/19) в якій зазначено наступне:

«В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України над нормами абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) викладено у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача».

Із викладеного вбачається, що у спірних правовідносинах, необхідною умовою є встановлення факту реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Необґрунтованими є доводи представника позивача про те, що сума 1217796,28 грн. є тією сумою, яка не підлягає оподаткуванню з посиланням на пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

В листі-повідомленні Банку № 383/2300-2 від 26.05.2016 року сума, яка прощена Банком в розмірі 48493,63 (сорок вісім тисяч чотириста дев`яносто три) доларів США 63 центі, у гривневому еквіваленті дорівнює 1217796,28 грн. (один мільйон двісті сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 28 копійок), по курсу НБУ станом на 26.05.2016 року.

Так, твердження представника позивача, що зазначення основної суми прощеного боргу 48493,63 доларів США та її відображення у гривневому еквіваленті 1217796,28 грн. у листі Банку № 383/2300-2 від 26.05.2016 року є реструктуризацією боргу Банком під час чого відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитним договором з іноземної валюти на гривню є помилковим.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2018 року №372 затверджено Положення про порядок проведення реструктуризації кредитної заборгованості фізичних осіб (крім фізичних осіб - підприємців) за кредитними договорами, виконання зобов`язань за якими забезпечене іпотекою, перед банками, процедура ліквідації яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та Змін до деяких нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким визначено загальне поняття реструктуризації.

Так, реструктуризація - зміна істотних умов (зміна процентної ставки; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісійних винагород), черговості платежів) за кредитним договором та договором(ами) забезпечення шляхом укладання додаткового(их) договору(ів) з фізичною особою - боржником (поручителем/заставодавцем) з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань за кредитним договором.

Тобто, ключовим висновком є те, що реструктуризація відбувається виключно шляхом укладання додаткового договору із фізичною особою-боржником.

Як уже встановлено судом, позивачем отримано кредит за вказаним кредитним договором від № 06/2302/08-Р від 07.05.2008 року в іноземній валюті, борг позивача за вказаним договором кредитором також прощенно в іноземній валюті.

В судовому засіданні 28.08.2019 року до матеріалів справи приєднані додаткові письмові докази, зокрема виписка по особовим рахункам ОСОБА_3 (рахунок № НОМЕР_3 ) з 07.05.2008 по 26.05.2016 року, з яких також вбачається, що погашення заборгованості за кредитним договором №06/2302/08-Р від 07.05.2008 року, віднесення простроченого кредиту за кредитним договором №06/2302/08-Р здійснювалось саме в іноземній валюті (валюта: код 840 / USD).

Ні позивачем, ні представником позивача не подано суду жодних доказів, які б підтверджували, що зміна валюти зобов`язання за згаданим кредитним договором від 07.05.2008 року мала місце, а відтак відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення позивачу суми податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та визначення сум штрафів відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, згідно податкового повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 0287531305.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й доводи відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), згідно податкового повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 0287541305.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було виконано покладений на нього податкові зобов`язання, а саме не задекларовано та не сплачено ані податок на доход фізичних осіб з отриманої суми доходу, ані військовий збір, що є правовою підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафних (фінансових) санкцій за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та нарахування податковим органом належної до сплати суми податку та військового збору, що в даному випадку відповідає оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та доданим до них розрахункам.

Відтак, за встановлених обставин, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, суд приходить до висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Отже, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 0287521305, № 0287531305, № 0287541305 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, зокрема, ст. ст. 4, 123, 164, 165, 167, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у відповідній редакції, такі рішення є обґрунтованими, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст. 90 КАС України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Одеській області, Малиновського ДПІ Північного управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_3 : адреса , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_4

Головне управління ДФС України в Одеській області: адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Малиновська ДПІ Північного управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області: адреса: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17, код ЄДРПОУ 39565551, телефон: (048) 716-00-23, електронна пошта: od.pivnichne@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.