Ухвала суду № 8403516, 25.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-39768/08 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді - Горяйнова А.М.,

          суддів - Костюк Л.О. та Шведа Е.Ю.,

          при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автотрейд Компані» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ПП «Автотрейд Компані» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «ВІ» № 0000862310/0 від 12 червня 2008 року та за формою «Р» № 00008522310/0 від 12 червня 2008 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було невірно застосовано положення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування.

Апелянт, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні – не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене правильне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000852310/0 від 12 червня 2008 року ДПІ у м. Вінниці позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на загальну суму 8766 грн. 00 коп., з якої сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 5844 грн. 00 коп. та 2922 грн. 00 коп. за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000862310/0 від 12 червня 2008 року ДПІ у м. Вінниці позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 146390 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33343 грн. 00 коп.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту про результати виїзної планової перевірки ПП «Автотрейд Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року № 1145/2310/30453441 від 31 травня 2008 року.

Згідно висновку вказаного акту ПП «Автотрейд Компані» занижено податок на додану вартість за липень 2007 року на суму 5844 грн. 00 коп. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 146390 грн. 00 коп., в тому числі за жовтень 2007 року на суму 8792 грн. 00 коп., за листопад 2007 року на суму 57893 грн. 00 коп. та за грудень 2007 року на суму 79705 грн. 00 коп.

Причиною виникнення вказаних порушень зазначено те, що позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вживаних автомобілів на митній території України використано продажну вартість автомобілів, встановлено на підставі експертної оцінки по усній домовленості з покупцем та не враховано що згідно абз. 2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами».

При цьому відповідач вважає, що звичайною ціною на вживані автомобілі буде митна вартість таких автомобілів, зменшена на суму витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита та інших зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Автогрейдер Компані» суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, в той час як уживані автомобілі, в зв’язку із реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу. А звичайною вважається ціна, яка зазначена сторонами у договорі.

Доводи відповідача про необхідність застосування до даних правовідносин положень п. 4.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з визначенням принципів державного регулювання цін судом першої інстанції були відхилені, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитненні на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Також підставою для задоволення позовних вимог ПП «Автотрейд Компані» було те, що обов’язок доведення того, що ціна в договорі не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів також погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17 березня 2001 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав – не передбачено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що підставою для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці № 0000862310/0 від 12 червня 2008 року та № 00008522310/0 від 12 червня 2008 року може бути визнання висновків акту № 1145/2310/30453441 від 31 травня 2008 року такими, що не відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що позивачем на підставі договорів поставки були відчужені уживані автомобілі, за ціною, зазначеною у довідках-рахунках, копії яких містяться у матеріалах справи.

Вказані автомобілі на момент відчуження не перебували під митним контролем та були належним чином митно оформлені на території України, що не заперечується відповідачем.

Договори поставки, укладений між позивачем та його контрагентами не належить до імпортних контрактів.

Тому, при дослідженні питання про те, чи перевищує ціна на уживані автомобілі, зазначена у довідках-рахунках рівень звичайної ціни на відповідні товари, за одиницю порівняння слід взяти ціну на товар на внутрішньому ринку України, а не митну вартість товару, зазначену у митних деклараціях.

У відповідності до пп. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп. 1.20.1 цього пункту. Абзац 1 пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 вказаного Закону передбачено – якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обов’язок доведення того, що ціна у договорі за операціями з поставки вживаних автомобілів відповідач не відповідає рівню звичайних цін на вживані автомобілі покладається на ДПІ у м. Вінниці.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав покладений на нього пп. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов’язок та не надав суду переконливих доказів того, що ціна договорів, за якими обчислено оспорюваний розмір податку на додану вартість не відповідає рівню звичайних цін з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який відповідач посилається акті перевірки, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Принцип регулювання у випадку імпорту товарів міститься в п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Разом з тим, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Судом встановлено, що законодавчими актами України не передбачено державне регулювання ціни на вживані автомобілі.

За таких обставин, вищезазначені доводи відповідача є необґрунтованими та не відповідають вимогам закону.

У своїй апеляційній скарзі відповідач як на підставу вважати звичайною ціною на вживані автомобілі ціну, зазначену у митних деклараціях посилається на те, що порядок визначення митної вартості у митному законодавстві та звичайних цін у податковому законодавстві є однорідними та визначається із ціни реалізації ідентичних чи однорідних (подібних) товарів.

Додатково в апеляційній скарзі представник відповідача як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог ПП «Автотрейд Компані» вказує, що позивач не оскаржив у встановленому законом порядку розмір митної вартості вживаних автомобілів, вказаних у митних деклараціях, тобто погодився із зазначеною них ціною як такою, що відповідає рівню звичайних цін.

Крім того, представник відповідача у апеляційній скарзі зазначає, що реалізація товару за нижчою ціною, ніж його було придбано, суперечить принципам господарської діяльності, яка здійснюється з метою отримання прибутку.

Разом з тим, наведені апелянтом обставини не є підставою вважати договірну ціну за договорами поставки уживаних автомобілів такою, що не відповідає рівню звичайних цін.

Сам по собі факт того, що розмір ціни на товар, зазначений у митних деклараціях, не був оскаржений позивачем у встановленому законом порядку, не є підставою вважати, що ціна товару, вказана у митних деклараціях, відповідає рівню звичайних цін.

На підтвердження того, що рівень ціни, за якими позивачем було реалізовано вживані автомобілі, відповідає рівню звичайних цін, ПП «Автогрейд Компані» надано Звіт ТОВ «Три Алекс» про визначення ринкової вартості транспортних засобів, представлених до оцінки, що належать ПП «Автотрейд Компані» м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145.

Натомість відповідачем не надано суду даних, на підставі яких було розраховано митну вартість товару, вказану у митних деклараціях.

У зв’язку з цим колегія суддів позбавлена можливості порівняти докази, якими обґрунтовують позивача і відповідача рівень звичайної ціни на вживані автомобілі, у їх сукупності між собою та з іншими доказами.

Крім того, митне оформлення імпортованого товару та його відчуження за договорами поставки є операціями, що не збігаються в часі. Тому рівень звичайної ціни, який існував на момент оформлення митної декларації, та який існував на момент продажу уживаних автомобілів – може відрізнятися.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ у м. Вінниці не надало достатніх доказів того, що ціна товару за договором поставки уживаних автомобілів відрізняється від звичайної ціни на такий товар більше ніж на 20 %.

З огляду на викладене судова колегія виходить з того, що ціна вказана позивачем, є звичайною ціною на уживані товари.

Зважаючи на те, що інших доказів, які дають підстави вважати, що позивачем занижено податок на додану вартість та завищено суму бюджетного відшкодування відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що висновки акту про порушення ПП «Автотрейд Компані» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість вимог Закону України «Про податок на додану вартість» спростовуються вищевикладеним.

У зв’язку з цим податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000862310/0 від 12 червня 2008 року та № 00008522310/0 від 12 червня 2008 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2008 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий суддя А.М. Горяйнов

          Судді                                                                                 Л.О. Костюк

Е.Ю. Швед

Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2009 року.