Постанова № 8403491, 06.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-31019/08 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2009 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Зайцева М.П.

суддів: Мамчура Я.С. Усенка В.Г.

при секретарі Сидоренко Л.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) Лтд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 жовтня 2007 року № 0008652308 , суд -

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ «Хілті (Україна) Лтд», (далі - «позивач»), 21 лютого 2008 року звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просило визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 жовтня 2007 року №0008652308 нечинним.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2008 року до участі в справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Голосіївському районі м. Києва.

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2008 року даний позов задоволено.

          Не погоджуючись з даною постановою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 14 серпня 2008 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

          На думку відповідача, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

          Позивач 02 жовтня 2009 року надав суду заперечення на апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в яких не визнає апеляційну скаргу в повному обсязі та вважає заявлені відповідачем вимоги в апеляційній скарзі такими, що суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи та просить залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з’явилися в судове засідання перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову та приймає нову постанову, з підстав, передбачених ст.202 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ДПІ в Голосіївському районі м. Києва проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №537/1-23-04-23162194 від 27.09.2007 року.

В акті перевірки встановлено, що позивачем порушено п.2.11 п.2.12 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року.

В акті перевірки встановлено, що довірені особи позивача одержували готівку з карткового рахунку із застосуванням платіжної картки, але при поданні до бухгалтерії звіту про використанні витрачених коштів не були подані документи про одержання готівки з карткового рахунку.

За вказане порушення позивачу було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38888,93 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався наступним.

Пунктом 1.15 статті 1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 передбачено , що після повернення з відрядження працівник зобов’язаний протягом трьох робочих днів подати авансовий звіт про витрачені у відрядженні кошти. Залишок коштів понад суму, використану згідно з авансовим звітом, підлягає поверненню працівником до каси підприємства в грошових одиницях, у яких було видано аванс, але не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження, в разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем – не пізніше 10, а з дозволу керівництва (за наявності поважних причин) – 20 робочих днів. Разом з авансовим звітом подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим розрахунком).

Відповідно до п.1.27 ст.1 ЗУ «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-ІІІ визначено, що платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб , отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій передбачених відповідним договором.

У відповідності до п.2.3 «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 року №137, фізичним особам, які не є суб’єктами підприємницької діяльності , емітент надає особисті платіжні картки . Держателем корпоративної платіжної картки є довірена особа клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку для переказу коштів. Якщо довірені особи юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців не мають корпоративних карток, то грошові аванси на відрядження їм можуть видаватися через особисті платіжні картки. При цьому кошти, які зараховані на особистий картрахунок працівника, вважаються виданими йому під звіт. Використання коштів має бути підтверджене відповідними документами (у т.ч. документами за операціями із застосуванням платіжних карток).

Згідно пункту 1.2. Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року №637, готівка (готівкові кошти)- це грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, утому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Працівниками ТОВ «Хілті (Україна) Лтд», яким здійснювався перерахунок коштів, вчасно подано авансові звіти за формою встановленою Наказом ДПА України № 440 з підтверджуючими звітними документами про витрачання коштів, що не заперечується актом перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що витрати працівниками здійснювалися без отримання готівки з карткового рахунку.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що ТОВ «Хілті (Україна) Лтд» здійснювало видачу готівкових коштів фізичним особам під звіт без повного звітування даних осіб щодо раніше виданих коштів є безпідставним та таким , що суперечить фактичним обставинам справи.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121 Кодексу законів про працю України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Порядок оформлення відряджень працівнику підприємства та забезпечення його грошовим авансом визначено «Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордоном», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р.

№ 59.

Відповідно до п.2.11 ст.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі під звіт) здійснюються відповідно до законодавства України, видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських питань, у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.          

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 2.12 ст.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що фізичні особи – довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торгівельного терміналу тощо) разом з невитраченим залишком коштів.

В даному випадку, кошти які перераховані працівнику на особистий картковий рахунок працівника у зв’язку з відрядженням та для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, слід вважати виданими йому під звіт.

Звіт за отримання таких коштів повинен складати працівником у порядку, встановленому законом, зокрема відповідно до п.п.2.11 та 2.12 Положення.

Тобто підзвітною особою повинні були подані у встановлений термін звіт про їх використання, з обов’язковим наданням підтверджуючих документів (в тому числі і документи про одержання готівки з карткового рахунку - чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торгівельного терміналу тощо), а у разі, якщо кошти не використовувалися вони підлягають поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, про що складається звіт.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 жовтня 2007 року №0008652308 прийнято у відповідності до чинного законодавства і підстав для визнання його нечинним не має.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з винесенням нової постанови, якою в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва – задовольнити.

          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2008 року – скасувати.

          Постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) Лтд» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: