Постанова № 8403490, 01.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-28236/08 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Горбань Т. І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2009 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГорбань Т.І.

Суддів:Василенка Я.М.

Малиніна В.В.

при секретарі Рибалка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області, Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля»до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області від 11.04.2008 р. № 0000242330/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язано сплатити суму відшкодованого йому податку у розмірі 393815 та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 196907, 50 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у Бобровицькому районі Чернігівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів, які підтримали апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у березні 2008 р. проведена перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

За результатами перевірки 31.03.2008 р. був складений акт № 267/23/30866306.

Згідно вказаного акту перевіркою було встановлено завищення податку на додану вартість , заявленого позивачем до відшкодування на суму 393815 грн., з яких 1246 грн. зменшено попередніми актами перевірок, в тому числі:

за квітень 2007 р. - 5706 грн.

за травень 2007 р. - 120524 грн.

за червень 2007 р. - 52890 грн.

за липень 2007 р. - 46241 грн.

за серпень 2007 р.-69914 грн.

за вересень 2007 р. - 98540 грн.

Висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість, заявленого до відшкодування, вмотивований порушенням позивачем порядку ведення податкового обліку в частині порушення п. п. 7.2.4 п. 7.2, п. п. 7.4.1. п. 7.4, п. п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р.( у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 374 від 23.04.2001 р.), п. п. 2.1 п. 2 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища».

Суд 1-ої інстанції зазначив, що спірні відносини між сторонами щодо ведення податкового обліку регулюються нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції виходив з наступного

Закон України «Про податок на додану вартість»є Законом прямої дії, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

На думку суду 1-ої інстанції, відповідач неправомірно вказує на порушення позивачем п. п. 11.21. Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ця норма стосується реалізації продукції, що оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20 %, таке міститься у заголовку (шапці) скороченої форми податкової декларації з податку на додану вартість, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України за № 499 від 23.10.1998 р., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 1998 р. за № 715/3155.

Також суд 1- ої інстанції зазначив, що позивач, як продавець м'яса в живій вазі переробним підприємствам, зобов'язаний керуватися п. п. 6.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», нараховуючи податок за нульовою ставкою, і п. п. 7.7 зазначеного Закону України, який встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету відповідних сум податку на додану вартість.

Відтак, суд 1-ої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач вправі заявляти відшкодування, яке можна показати лише в повній податковій декларації, а не в скороченій, тому що вона передбачена для операцій згідно з п. п. 11.21. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, для переробних і сільськогосподарських підприємств, які самі переробляють м'ясо-молочну продукцію, а не продають її переробникам.

Крім того, суд 1-ої інстанції вказав, що відповідач неправильно посилається на виключення з пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805, другого речення, оскільки таке виключення зовсім не означає, що позивач втрачає право на податковий кредит, отже, правила відшкодування податку на додану вартість при нульовій ставці є незмінними вже понад 10 років.

Суд 1-ої інстанції також вказав, що у положеннях Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805, не йдеться про скорочену податкову декларацію з податку на додану вартість тощо.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції про те, що позивач правомірно здійснював ведення податкового (бухгалтерського) обліку, таке ведення відповідає правильному застосуванню норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, тому податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 р. є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України з огляду на наступне.

Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. для сільськогосподарських товаровиробників передбачена нульова ставка податку по операціях з поставки переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою.

Абзацом 2 п. 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Але згаданий пункт не встановлює будь-якої залежності в обліку цих операцій ні від ставки податку, яка застосовується при реалізації вказаних видів продукції, ні від напрямку її реалізації.

Змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 596 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 і від 12 травня 1999 р. № 805" пункт 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999р. № 805, викладено в наступній редакції: «сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою".

Таким чином, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596 з Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", виключена норма, яка дозволяла відносити суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються сільгосппідприємствами переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією.

Відповідно до пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 ( у редакції з внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 596 ) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку.

У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

Відповідно до абзацу 4 п.п. 1.2. п. 1 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166, із змінами і доповненнями передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у їх розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Отже, колегія суддів вважає, що починаючи з дати набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596, операції з поставки молока та м'яса в живій вазі сільгоспвиробниками на переробні підприємства за нульовою ставкою та податковий кредит, пов'язаний з придбанням ТМЦ для виробництва зазначених товарів, підлягають відображенню в спецдекларації № 1 (відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість").

Таким чином, повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області від 11.04.2008 р. № 0000242330/0, прийнято у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, у звязку з невідповідністю висновків суду 1- ої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області та Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля»до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

судді: