Ухвала суду № 8403260, 01.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-30895/08 Головуючий у 1-й інстанції: Курченко Н.М.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" жовтня 2009 р. м. Київ

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                         Ізмайлової Т.Л.

суддів:                                                                       Шостака О.О.

Романчук О.М.

           при секретарі                                                             Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Господарського суду Черкаської області від 18 липня 2008 року в справі за адміністративним позовом Кредитної спілки «Кредит-Союз» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень – рішень,-          

ВСТАНОВИЛА:

Кредитна спілка «Кредит-Союз» звернулась до Господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 13.11.2007 року № 364/17- 407/25204519 та від 25.02.2008 року № 364/2/17-407/25204519.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18 липня 2008 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду Черкаської області від 18 липня 2008 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складений акт від 05.11.2007 року № 409/22-0/25204519.

Перевіркою встановлено, що позивачем неоподатковані фізичним особам доходи, членам кредитної спілки, у вигляді виплат, що нараховувались на додаткові пайові внески в сумі 98480,98 грн.; виплата відсотків на додаткові пайові внески проводилась частково з каси спілки в сумі 63600,98 грн., а відсотки на додаткові пайові внески в сумі 34880,00 грн. направлялися на збільшення додаткових пайових внесків та депозитних рахунків громадян. В результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 13401,27 грн. (п.3.2.6 акту перевірки).

В порушення вимог 4.2.12 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 і п.19.2 ст.19 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач виплачені ним членам кредитної спілки проценти на їх додаткові пайові внески не включив до складу загального оподатковуваного доходу, не нарахував за ставкою 15 (13) відсотків і не сплатив до бюджету 13401,27 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вищезазначеного акту, податковий орган прийняв податкові повідомлення – рішення від 13.11.207 року № 364/17-407/25204519, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження, податковий орган прийняв друге податкове повідомлення – рішення від 25.02.2008 року № 364/2/17-407/25204519, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 40007,88 грн., у тому числі: основний платіж – 13335,96 грн.; штрафні (фінансові) санкції – 26671,92 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наявний спір між Кредитною спілкою «Кредит-Союз» та Державної податковою інспекцію у м. Черкаси щодо питання оподаткування операцій при нарахуванні доходу на користь фізичних осіб у вигляді процентів на додаткові (пайові внески).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитну спілку визначає як неприбуткову організацією, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 19 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що майно кредитної спілки формується за рахунок:

вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки).

плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності;

доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;

грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

інших надходжень, не заборонених законодавством.

2. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Статтею 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту,приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Підпунктом «в» п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Пунктом 7.2 ст. 7 цього Закону встановлює, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Відповідно до п.п.9.2.1 п.9.2 ст. 9 цього Закону передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону,є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 19.2 ст. 19 цього Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виалти та за її рахунок.

Підпункт 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що п.п.4.2.12 п.4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб не розділяє проценти на такі, що були нараховані на внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки і на інші види внесків (вкладів) членів кредитної спілки, у тому числі і на додаткові пайові внески.

Цей Закон встановлює єдиний механізм оподаткування податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків для усіх згадуваних у ньому процентів на внески (вклади) членів кредитної спілки і запроваджує таке оподаткування з 01.01.2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції не спростовують.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні постанови не допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 18 липня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06. 10. 2009 року.