Постанова № 8403137, 10.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          13:52           № 2а-10323/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Прокурора міста Житомира в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України в особі Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» простягнення У судовому засіданні 10 грудня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Прокурор міста Житомира в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України в особі Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції (надалі –також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(надалі –також «Відповідач») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(ідентифікаційний код 32104254) нараховану фінансову санкцію згідно постанови від 23 грудня 2008 року № 106 в сумі 500, 45 грн. та згідно постанови від 30 грудня 2008 року № 4 нараховану фінансову санкцію в сумі 464,77 грн., а всього в сумі 965,22 грн. на р/р 31115106700002 банку ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, код 22062319.

Позивачі явку уповноважених представників до суду не забезпечили та подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО», у відповідності до вимог чинного законодавства в галузі санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, обліковується борг в розмірі 965,22 грн., який станом на час розгляду справи є непогашеним.

Як зазначено в позовній заяві, в результаті проведених перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»встановлено порушення Відповідачем вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»та Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів». На підставі складених за результатами перевірки протоколів, відповідно до статті 47 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»було прийнято рішення про застосування фінансової санкції відповідно до постанови № 106 у сумі 500,45 грн. та про застосування фінансової санкції відповідно до постанови № 4 в сумі 464,77 грн.

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО», –явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

          Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні визначено Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»(надалі –також «Закон»).

Санітарне та епідемічне благополуччя населення –це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами (стаття 1 Закону).

Обов’язки підприємств, установ та організацій у галузі санітарного та епідеміологічного благополуччя населення визначено статтею 7 Закону.

Так, підприємства, установи і організації зобов'язані: за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції; на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю; відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства. Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами.

Відповідно до статті 17 Закону продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм. Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону державний санітарно-епідеміологічний нагляд –це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Частиною 3 статті 39 Закону встановлено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України (частина 4 статті 39 Закону).

Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів»визначено відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.

При санітарному обстеженні 11 грудня 2008 року магазину ТОВ «ЕКО»за адресою вул. Домбровського, 3, помічником лікаря-гігієніста відділення гігієни харчування складено Протокол про порушення санітарних норм, яким встановлено порушення статей 17, 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», статей 20, 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Санітарних правил «Для підприємств продовольчої торгівлі»№ 5781-91р. 8 п. 133, що передбачає відповідальність за ст. 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, представником Відповідача було підписано вказаний протокол з наступним поясненням: «недоліки будуть усунені».

Постановою в. о. головного державного санітарного лікаря м. Житомира № 106 від 23 грудня 2008 року прийнято рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 500, 45 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО».

При плановому санітарному обстеженні магазину ТОВ «ЕКО»за адресою вул. Г. Потапова, 1, 22 грудня 2008 року помічником лікаря-гігієніста відділення гігієни харчування складено Протокол про порушення санітарних норм, яким встановлено порушення Відповідачем статті 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», статей 20, 36, 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Постановою заступника головного державного санітарного лікаря м. Житомира № 4 від 30 грудня 2008 року про застосування фінансової санкції постановлено застосувати до ТОВ «ЕКО»фінансову санкцію у розмірі 464, 77 грн.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, представником Відповідача було підписано вказаний протокол з наступним поясненням: «недоліки будуть усунені».

Статтею 43 Закону передбачено порядок оскарження рішень і дій посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 13104 від 9 квітня 2009 року платником Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО»було оплачено штраф в сумі 500,45 грн. згідно з постановою № 106 від 23 грудня 2008 року.

Квитанцією № 5731/з12 від 29 січня 2009 року підтверджується факт оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО»штрафу в розмірі 464,77 грн. згідно постанови № 4 від 30 грудня 2008 року.

Як випливає з матеріалів справи, а саме –Листа Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції № 1-02/6197 від 20 листопада 2009 року «заборгованості за ТзОВ «ЕКО»перед Житомирською міською санітарно-епідеміологічною станцією не рахується. Фінансова санкція в сумі 965,22 грн. до Державного бюджету сплачена в повному обсязі».

Довідкою Управління Державного казначейства у місті Житомирі Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області № 06-04/3360 від 19 листопада 2009 року підтверджено надходження коштів від ТОВ «ЕКО»до Державного бюджету в сумі 464, 77 грн. та 500, 45 грн.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО»сплачено штраф в розмірі 500,45 грн. згідно з Постановою № 106 від 23 грудня 2008 року та штраф в розмірі 464,77 грн. згідно постанови № 4 від 30 грудня 2008 року.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу з Відповідача спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується факт оплати вказаного штрафу Відповідачем.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

          В задоволенні адміністративного позову –відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Є. Блажівська