Постанова № 8403138, 11.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          11:00           № 2а-4114/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Качура І.А. Кочана В.М. при секретарі судового засідання Коломієць Н.В. вирішив адміністративну справу

за позовомВсеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей

доКабінету Міністрів України

прозобов'язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

від позивачаТельних А.П., Гребінь Т.М., Дембіцька І.О., Кузьменко М.О., Ткаченко Є.А. –представники за довіреністю

від відповідача Золотухіна Г.О. –представник за довіреністю

Всеукраїнська профспілка працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей звернулася в суд з позовом про зобов’язання Кабінету Міністрів України вчинити певні дії.

16.07.2009 року позивачем були змінені заявлені позовні вимоги на вимогу визнати нечинними акти Кабінету Міністрів України, а саме: абз. 29,37,38 п. 12 Постанови КМУ від 25.12.1996 р. № 1548, Постанови КМУ від 20.06.2007 р. № 845, Постанови від 26.03.2008 р. № 276, Постанови КМУ від 17.10.2007 р. № 1222, Постанови КМУ від 06.08.2008 р. № 709, Постанови КМУ від 17.04.2008 р. № 373.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем були прийняті Постанови від 25.12.1996 р. № 1548, від 20.06.2007 р. № 845, від 26.03.2008 р. №276 від 17.10.2007 р. № 1222, від 06.08.2008 р. № 709, від 17.04.2008 р. № 373, які порушують вимоги Законів України "Про державну підтримку сільського господарства", "про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про Кабінет Міністрів України", призводять до неплатоспроможності хлібзаводів, створення дискримінаційних умов у сфері господарської діяльності та втрати робочих місць у зв’язку з неможливістю платити достойну заробітну плату, а також виключають можливість виконання п. 1.27 розділу І щодо створення мотиваційних регуляторних умов для діяльності вітчизняних підприємств, у тому числі суб’єктів підприємницької діяльності, що є основою динамічного зростання економіки та п. 4.39 розділу IV щодо соціального захисту та задоволення духовних потреб Генеральної угоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає прийняті ним нормативно-правові акти законними, обґрунтованими та такими, що відповідають Конституції України та чинним законам України, вважає виконання вимог Генеральної Угоди на 2008-2009 такими, що відповідають її положенням.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Всеукраїнська профспілка працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей зареєстрована Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.02.2004 року (код ЄДРПОУ 26519745) і є профспілкою працівників найманої праці.

З метою забезпечення збалансованості інтересів працівників, роботодавців і держави, захисту їх прав та інтересів, між Кабінетом Міністрів України та всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 роки була укладена Генеральна Угода від 17 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 1.27 розділу І Генеральної угоди відповідач зобов’язаний створювати мотиваційні регуляторні умови для діяльності вітчизняних підприємств та забезпечити захист інтересів вітчизняних товаровиробників.

Пунктом 4.39 розділу IV зазначеної угоди передбачено, що в зобов’язання Кабінету Міністрів України входить рекомендувати передбачити відрахування профспілковим комітетам установ та організацій бюджетної сфери на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу кошти в розмірах, передбачених колективними договорами, але не менше як 0,3 % фонду оплати праці.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що прийняті відповідачем оскаржувані Постанови суперечать нормам діючого законодавства України, що регулює здійснення господарської діяльності та виключають можливість виконання зазначених положень Генеральної угоди, що не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, в яких цей акт буде застосовано. В такому випадку, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акту, або те, що він є суб’єктом відповідних відносин, на які поширюється дія такого акту.

З аналізу оскаржуваних актів судом встановлено, що вони регулюють публічно-правові відносини, які виникають у сфері державного регулювання цін (тарифів) та визначають коректне коло осіб щодо яких вони застосовуються (органи виконавчої влади, виконавчі органи міських рад, суб’єкти господарювання).

З матеріалів справи, доводів відповідача та аналізу діяльності позивача встановлено, що він не відноситься до суб’єктів оскарження спірних нормативно-правових актів, також зазначені акти до нього не застосовуються та не можуть бути застосовані.

Крім цього, відповідачем в запереченнях проти позову, заявлено клопотання про відмову в задоволенні позову у зв’язку з пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом.

Відповідно до ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Так, позивач розпочав свою діяльність у 2004 році, але з позовом до суду про захист порушеного права звернувся лише у квітні 2009 рок (провадження відкрито 12.05.2009 р.). Оскаржувані нормативно-правові акти, як свідчать докази по справі, були своєчасно опубліковані та оприлюдненні в засобах масової інформації, тобто вступили в законну силу: постанова від 25.12.1996 р. № 1548 з 23.01.1997 р., постанова від 20.06.2007 р. № 845 з 02.07.2007 р., постанова від 17.10.2007 р. № 1222 з 19.10.2007 р., постанова від 26.03.2008 р. № 276 з 04.04.2008 р., від 17.04.2008 р. № 373 з 30.04.2008.

Таким чином, саме з дня офіційного оприлюднення оскаржуваних постанов, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, і в нього виникло право на звернення до суду про захист свого порушеного права. Позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували поважність причини пропущення річного строку звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.

За викладених обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятих ним актів та вчинених ним дій.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя           Р.О. Арсірій

Суддя           В.М. Кочан

Суддя           І.А.Качур

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.11.2009 року.