Постанова № 8403077, 17.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/214-25/346

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          16 ujl 12 [d/           № 6/214-25/346

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державна податкова адміністрація України Державна податкова інспекція у м. Полтаві провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

позивач, Собко О.В., позивач, Зубар О.В.., відповідач 2, Чала О.Д., третя особа, Кривенко Д.В., На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 05.09.2005 р. № 0000162302/3 та №0000482302/0 та рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 26.08.2005 р. №8235/6/25-0515.

                    Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2007 р. у справі № К-13077/06, № К-14285/06 (№ 25/346) постанова Господарського суду м. Києва від 17.11.2005 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2006 р. скасовані, а справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва для нового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справа № 6/214-25/346 була прийнята до провадження та призначена до попереднього судового розгляду.

В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2009 р., представником позивача була подана заява про зміну позовних вимог, згідно з якою Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»відмовлялася від позову до Державної податкової адміністрації України в частині визнання недійсним рішення про результати розгляду повторної скарги від 14.04.2005 р. № 8235/6/25-0515, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2009 р. по справі №6/214-25/346 провадження в цій частині позовних вимог було закрито.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення щодо порушення позивачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ за прострочку сплати рентної плати за природні газ та газовий конденсат є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає, що «рентна плата»не відноситься до загальнообов’язкових податків та зборів, оскільки ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»не містить визначення такого податку (збору).

Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне. Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» порушила терміни сплати рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат. Тому, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, в ході судового розгляду справи № 6/214-25/346 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2009 р. було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків. Однак, в судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2009 р. представником позивача було подане клопотання про виключення Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків зі складу третіх осіб. Суд задовольнив вказане клопотання та виключив СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП зі складу третіх осіб без самостійних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві визначила зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат та застосувала штрафні санкції філії Дочірній компанії «Укргазвидобування»- газопромисловому управлінню «Полтавагазвидобування». ГПУ «Полтавагазвидобування» було взято на облік як платника податків 27.01.1994 року за № 45 ДПІ у м. Полтава, про що свідчить довідка (копія у матеріалах справи). ГПУ «Полтавагазвидобування»зареєстроване платником податку на додану вартість 19.02.1999 року, про що свідчить свідоцтво за №23508473 (копія в матеріалах справи).

Водночас, ГПУ «Полтавагазвидобування»не є юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій № 14103/05 (копія в матеріалах справи). ГПУ «Полтавагазвидобування»здійснює господарську діяльність на підставі Положення, затвердженого Генеральним директором ДК «Укргазвидобування»від 07.12.1998 року (копія в матеріалах справи).

Позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на висновках документальної перевірки господарської діяльності ГПУ «Полтавагазвидобування»за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, які оформлені актом ДПІ у м. Полтава від 14.04.2005 року №168/26-2/00153100.

На думку ДПІ у м. Полтава, в порушення ст. З Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 256 «Про затвердження порядку обчислення та внесення до державного бюджету України за нафту, природний газ та газовий конденсат»(надалі по тексту - Постанова КМУ №256) з операції передачі нафти в переробку у серпні та жовтні 2004 року ГПУ «Полтавагазвидобування»не сплатило рентну плату.

ДК «Укргазвидобування»зазначає, що у серпні та жовтні 2004 року ГПУ «Полтавагазвидобування»на підставі договору №16-С -04 від 06.08.2004 року про надання послуг з стабілізації газового конденсату та нафти укладеного з Управлінням з переробки газу та газового конденсату передало відповідно, 3 635 тон та З 694 тон нафти, що підтверджується актом приймання - передачі сировини в переробку від 31.08.2004 року, балансом постачання газокондесату та нафти в серпні 2004 року, податковими накладними №1228, 1230, актом виробництва продукції від 31.08.2004 року та витягом з книги продажу товарів за серпень, жовтень 2004 року (копії договору, акта приймання - передачі сировини в переробку, балансу газоконденсату та нафти в серпні 2004 року, податкових накладних, акта виробництва продукції та витяги з книги продажу товарів за серпень, жовтень 2004 року в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач невірно застосував норми чинного законодавства та не взяв до уваги, що Постановою КМ України від 23 грудня 2004 року № 1718 «Деякі питання застосування Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»роз'яснено, що Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затверджений постановою КМ України від 22 березня 2001 року N 256 застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті З Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та пунктів 2 і 5 Порядку платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (крім видобутку природного газу з морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) є усі, без винятку, підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату, незалежно від подальшого використання видобутої ними сировини (у тому числі її відпуску чи переробки).

Визначення поняття «підприємство»наведено положеннями ст.62 Господарського кодексу України відповідно до якої підприємство є юридичною особою, має відокремлено майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційний код.

Наведені вище приписи законодавства дають підстави для висновку про те, що зобов'язання щодо сплати рентної плати за нафту покладено саме суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють видобуток нафти та є юридичними особами.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Суд погоджується з висновками відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків по сплаті рентної плати за природній газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, протягом періоду, який перевірявся ( з 01.01.04 р. по 31.12.04) платником рентної плати за природний газ, газовий конденсат та нафту, що видобуваються на території України, являлася філія ДК „Укргазвидобування" Газопромислове управління „Полтавагазвидобування". Дана обставина підтверджується листом НАК „Нафтогаз України" № 13- 148 від 11.08.05 р. (копія листа додається).

На підставі даного листа ДК „Укргазвидобування" просить його взяти на облік в ДПІ у м. Полтаві як платника окремих податків та зборів. Тобто до цього часу платником вважалася філія нафтогазовидобувного підприємства ГПУ „Полтавагазвидобування", яка здійснювала видобуток нафти, природного газу, газового конденсату.

Згідно Положення про філію ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" ГПУ „Полтавагазвидобування" головним завданням управління є здійснення видобутку природного газу, конденсату та нафти на основі раціонального та ефективного використання ресурсів вуглеводнів, виробництво та реатізація продукції, що виробляється в Управлінні та отриманим прибутку від здійснення фінансово-господарської діяльності.

Статтею 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 р." від 27.11.03 р. № 1344-ІУ передбачено „.... що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу, газового конденсату (крім видобутку природного газу із морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) і нафти, вносять до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рентну плату за природний газ у розмірі 30,6 гривні за 1,000 куб. метр, за нафту - у розмірі 160 гривень за одну тонну і газовий конденсат - у розмірі 104,04 гривні за одну тонну".

Платниками рентної плати за нафту, природний і газовий конденсат...є підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату" відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. № 256 „Про затвердження Порядку обчислення та державного бюджету України рентної плати за нафту, товарний природний газ і газовий конденсат" (в редакції, що діяла на період, який перевірявся) (далі-Порядок). За рішенням підприємства зазначену рентну плату можуть вносити безпосередньо його філіали та інші відокремлені підрозділи, які мають поточні рахунки в установах банку.

Разом з цим, за рішенням підприємства зазначену рентну плату можуть вносити безпосередньо його філіали та інші відокремлені підрозділи, які мають поточні рахунки в установах банку.

Відповідно до п.6 даного Порядку сума рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат визначається виходячи з обсягів відпущених нафти і газу та ставок рентної плати.

Постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. № 1718 „Деякі питання застосування Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат" роз'яснено що відповідно до статті 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 р.", пунктів 2 і 5 Порядку платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат є усі без винятку підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату, незалежно від подальшого використання видобутої ними сировини (у тому числі її відпуску чи переробки).

Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256.

При цьому, вищезазначений Порядок не має жодного застереження щодо можливих випадків звільнення нафтогазвидобувного підприємства від обов'язку сплати рентної плати при відпуску ними нафти і газу, у тому числі і своїм структурним підрозділам. Тому, незалежно від того, кому відпускається ця продукція, нарахування і сплата зазначеного платежу здійснюється на загальних підставах.

Згідно даних бухгалтерського встановлено відпуск Управлінню з переробки газу та газового конденсату видобутої нафти на переробку на давальницьких умовах у серпні 2004р.-3635 тони (баланс постачання газоконденсату, нафти та ШФЛВ від 01.09.2004р. за № 28-6214) , у жовтні 2004 р. З 694 тони (баланс постачання газоконденсату, нафти та ШФЛВ від 02.11.2004 р. за № 28-7972).

При цьому згідно даних бухгалтерського обліку така передача проведена по відомості № 16 „Реалізація нестабільного газового конденсату". Оплата за газовий конденсат у 2004 році ДК „Укргазвидобування" проведена грошовими коштами та взаємозаліками. Операції відпуску газового конденсату (поряд з продажем нафти та газу) ГПУ „Полтавагазвидобування" відображає у рядку 10 „доходи" (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт , послуг) „Звіту про фінансові результати", а також відображає в доходах від продажу по податку на прибуток та в обсягах продажу по податку на додану вартість.

Порушення підприємством ст. З Закону України „Про Державний бюджет України на 2004р." від 27.11.03р. №1344-ІУ, п. 5,6 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256 „Про затвердження Порядку обчислення та внесення до державного бюджету України рентної плати за нафту, товарний природний газ і газовий конденсат" що призвело до визначення податкового зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 37 867 594,86 грн.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.11.2207 р. зазначено, що за рішенням підприємства зазначену рентну плату можуть вносити безпосередньо його філіали та інші відокремлені підрозділи, які мають поточні рахунки в банку. Тобто, вища судова інстанція спростовує твердження позивача щодо покладення обов’язку сплати рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат лише на юридичну особу.

Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 зазначеного вище Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань, які виникли після винесення оскаржуваного повідомлення - рішення від 05.09.05 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширюється.

Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 та пп.. 17.1.6. слід зазначити наступне.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпункт 17.1.3 Закону України № 2181-ІІІ передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 17.1.6 п. 17.1 ст. Закону України № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

В даному випадку податковим органом правомірно застосована штрафна санкція в розмірі 1 172 640,00 грн.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать і рентні платежі.

Згідно із частиною 6 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування», порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Частиною 3 розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 30.11.2006 року №398-У "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" встановлено, що у 2007 році суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за в нафту, природний газ та газовий конденсат.

«Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 256).

Згідно з пунктами 6 і 7 зазначеного Порядку № 256, податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Платники податків вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками податків до Державного бюджету України 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», № 256, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники податків відповідно до законодавства.

Таким чином, дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень –рішень відповідають чинному законодавству.

          Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.           Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.