Постанова № 8403024, 29.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 7/46

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          15:00           № 2а-1395/09/2670

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Кочана В.М. Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Завод Радар"

до

третя особаДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Міністерство юстиції України

провизнання незаконним та нечинним рішення від 06.04.2007р. №923

за участю представників сторін:

від позивача, Бєлкін Л.М., ВАТ "Завод Радар" від відповідача, Кривоблоцька О. П., Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку від третьої особи, не прибув, Міністерство юстиції України Відкрите акціонерне товариство "Завод Радар" звернулося в суд з позовом про визнання незаконними та нечинними рішення від 26.04.2007 р. № 923 та наказу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.06.2007р. № 606. Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем були прийняті незаконні рішення та наказ, які не відповідають положенням Конституції України, Господарського кодексу України, Законам України "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо визначень „фіктивні акціонерні товариства” і, тим самим порушують права позивача на вільне здійснення, визначеною установчими документами, діяльністю та перешкоджають її здісненню. Позивач вважає, що оскаржувані ним документи є нормативно-правовими актами, тому просить суд розглядати спір за правилами ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає прийняті ним рішення та наказ законними, обґрунтованими та такими, що відповідають Конституції України та чинним законам України, з метою попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств, просить суд відмовити в задоволенні позову. Крім цього, вважає, що даний спір необхідно розглядати за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оскаржувані документи не є нормативно-правовими актами.

07.09.2009 року в судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання про залучення Міністерства юстиції України, як органа, який здійснює реєстрацію нормативно-правових актів, до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача. Відповідач проти задоволення клопотання заперечував. З метою усунення суперечностей, щодо віднесення оскаржуваних нормативних актів до нормативних, заявлене клопотання судом задоволено.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, враховуючи ч. 4 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Завод Радар" створене шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Радар-інвест" та зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 23.01.2007 (код ЄДРПОУ 23027906).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийняте рішення від 26.04.2007р. № 923 "Про затвердження програми попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств" та наказ від 25.06.2007 р. № 606 "Щодо реалізації Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2007 р. "Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України".

Учасниками судового процесу не заперечується, що зазначеними актами встановлені відповідні критерії можливої фіктивності акціонерних товариств, а саме: відсутність емітента за місцезнаходженням; емітенти були створені шляхом реорганізації із товариств з обмеженою відповідальністю; статутні капітали емітентів сформовано не грошовими коштами; не надання емітентом (два і більше разів) звітності, передбаченої законодавством; відсутність господарської діяльності за показниками фінансової звітності; декілька емітентів мають одне місцезнаходження; невелика кількість засновників товариства (не більше п’яти); назви декількох емітентів співпадають або мають однакові слова в назві.

Критерій - це первинна природна або штучна залежність деяких параметрів системи, яка знаходить своє відображення в науці, Природі, відчуттях людини тим, що змушує систему чи організм змінювати свої процеси таким чином, щоб самій, прагнучи до загальної цілісності, мінімізуватися або максимізуватися. Критерій –це мірило, що надає можливість оцінювати те, про що йде мова або оцінювати значення загалом в будь-якій системі.

Таким чином, визначення в нормативному акті критеріїв, само по собі передбачає застосування такого нормативного акту до необмеженого кола осіб.

Так, з матеріалів справи встановлено, що зазначені акти були застосовані, зокрема і до позивача, оскільки на думку органу владних повноважень відповідно до рішення від 26.04.2007 р. № 923 та наказу від 25.06.2007р. № 606 позивач підпадає під ознаки фіктивності.

У той же час відповідно до ч.1 ст. 56 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч.3 ст. 1, ч. 4 ст.3, ч.1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Цим же законом встановлено, що господарські товариства ведуть бухгалтерський облік, складають та подають відповідну звітність у порядку, встановленому законодавством України. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.

Крім цього, відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. № 65, положень абз. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для відмови у проведенні державної реєстрації є наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися, тобто таке, що повністю збігається з найменуванням вже зареєстрованої юридичної особи чи фізичної особи –підприємця.

Таким чином, визначені відповідачем критерії відрізняються від визначених законами України. Тобто оскаржувані нормативні акти суперечать актам вищої юридичної сили.

Суд також звертає увагу на те, що уповноваженими органами державної влади були проведені перевірки позивача з метою виявлення ознак протиправної діяльності його посадових осіб, пов’язаної зі створенням фіктивного акціонерного товариства, в результаті проведення яких Краматорським МВ ГУ МВС Донецької області було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб позивача відповідно до п.2 ст. 6 Кримінально процесуального кодексу України, тобто за відсутності в діяннях складу злочину. Таким чином оскаржувані нормативні акти зачіпають права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України та законами України.

Під час судового розгляду відповідач та третя особа наголошували на тому, що оскаржувані акти не носять нормативно-правового характеру, не встановлюють нові правові норми, не підлягають реєстрації та, взагалі судом порушені вимоги територіальної підсудності.

Так, з відповіді на відповідний судовий запит до Міністерства юстиції України встановлено, що оскаржувані документи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку носять оперативно-розпорядчий характер, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень, не мають нових правових норм та реєстрації не підлягають. У той же час, представник третьої особи пояснив, що експертиза нормативного акту, як того вимагав суд, не проводилась. Пояснень щодо причин невиконання таких вимог суду представником третьої особи не надавались.

Але, наведений вище аналіз норм, які містяться в оскаржуваних актах дає підстави вважати його таким, що носить нормативно-правових характер, оскільки ним введено нове поняття "фіктивне підприємство", яке не міститься в жодному акті законодавства України, розроблені критерії фіктивності та можуть бути застосовані до широкого кола суб’єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, доводи відповідача та третьої особи законодавчо необґрунтовані, прямо порушують вимоги Конституції України, Законів України та абз. 2 п. 1, 3, 4, 5, 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Позивач посилався також і на виконання Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2007 р. "Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України" від 17.03.2007 р. № 216/2007 під час підготовки та прийняття оскаржуваних рішень. У той же час дослідженням Рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу” виявилося, що жодного завдання на розробку нормативних документів відповідач не отримував. У той же час Кабінету Міністрів України було доручено розробити та в установленому порядку ести на розгляд верховної Ради України законопроекти про внесення змін до Законів України „Про цінні папери та фондовий ринок” ( 3480-15 ) і „Про Національну депозитарну систему г\-1 Т-1ГЧ 710/97-ВР ), передбачивши, зокрема: запровадження механізмів запобігання випуску та. обігу цінних паперів, які використовуються для непродуктивного відпливу капіталів. Тобто Президент націлював виконавчу владу саме на (нормативне) законодавче врегулювання правовідносин, в яких виник спір.

Судом враховується ще й те, що оскаржувані акти не були належним чином опубліковані в засобах масової інформації, тобто вважаються такими що не набрали законної сили та не можуть застосовуватися.

За викладених обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позовні вимоги щодо визнання незаконними та нечинними рішення від 26.04.2007 р. № 923 та наказу від 25.06.2007 р. № 606 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення 26.04.2007 р. № 923 та наказ від 25.06.2007 р. № 606.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства "Завод Радар" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 квітня 2007 року № 923.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 червня 2007 року № 606.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ВАТ "Завод Радар" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя                                                             Арсірій Р.О.

Судді                                                                                           Кочан В.М.                                                                                           Келеберда В.І. Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2009 року