Рішення № 83983582, 03.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2019 року № 640/12793/19

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України

Міністерства юстиції України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

Суддя - Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної судової адміністрації України (далі також - ДСА України, відповідач-1) та Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст, відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність ДСА України, яка полягає у не забезпеченні внесення ухвали від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц до Єдиного державного реєстру судових рішень, внаслідок чого ДСА України не забезпечило належну організацію обміну електронними документами між судом, виконавчою службою та державним реєстратором;

- зобов`язати ДСА України вчинити дії, необхідні для внесення ухвали від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц до Єдиного державного реєстру судових рішень та належної організації обміну електронними документами між судом, виконавчою службою та державним реєстратором;

- визнати незаконною бездіяльність Мін`юсту, яка полягає у не здійсненні належним чином моніторингу у сфері реєстраційних дій у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та, відповідно, не здійсненні відповідного контролю у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно з`явився реєстраційний запис 25911657 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40838788 від 26 квітня 2018 року 14:56:43, ОСОБА_2 , Берегівська районної державної адміністрації Закарпатської області, який прямо суперечить чинній ухвалі суду від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц;

- зобов`язати Мін`юст прийняти обов`язкове до виконання рішення, необхідне для вилучення з державного реєстру речових прав на нерухомо майно та їх обтяжень запису № 25911657 від 26 квітня 2018 року як такого, що суперечить ухвалі суду від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц.

Ухвалою суду від 17 липня 2019 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено, у зв`язку з її належністю до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 10 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч.ч. 1-2 статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Крім того, такою ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що бездіяльність, яка на її думку має місце з боку відповідачів, прямо призвела до того, що в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно з`явився реєстраційний запис 25911657 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40838788 від 26 квітня 2018 року 14:56:43, ОСОБА_2 , Берегівська районної державної адміністрації Закарпатської області, який прямо суперечить чинній ухвалі суду від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц. Вказана вище бездіяльність відповідачів призвела до порушення законних прав та інтересів позивача, яка через реєстраційний запис № 25911657 фактично позбавлена права володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном, а також захищати власні майнові інтереси. Захист порушених прав та інтересів позивача, на її думку, можливий лише шляхом приведення Реєстру речових прав на рухоме майно у стан, що відповідає вимогам ухвали 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц.

За час розгляду справи відповідачем-1 не було надано суду відзиву або іншого документу, з якого було б можливо встановити його позицію щодо заявлених позовних вимог.

Відповідачем-2 надано суду відзив на адміністративний позов, в кому стверджується про безпідставність останнього, оскільки Мін`юстом, в межах спірних правовідносин, не вчинялось протиправної бездіяльності, оскільки він діє виключно в межах та у спосіб, визначений законом.

Також письмові пояснення по справі були надані третьою особою.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом було винесено ухвалу у справі № 308/7502/14-ц, якою: «накладено арешт та заборону відчуження на нерухоме майно, а саме Приміщення літ. А І-поверху (позиції 1"',2"',3,4,5,6,7) площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз 1, 2) площею 67,4 кв.м. реєстраційний номер майна - 3921708, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті. Заборонено здійснення будь яких реєстраційних дій по відношенню до нерухомого майна, а саме приміщення літ. А І-поверху (позиції 1"'2"',3,4,5,6,7) площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз 1, 2) площею 67,4 кв.м. реєстраційний номер майна - 3921708, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті».

Електронний примірник такої ухвали суду відсутній в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Разом з тим, зазначена ухвала була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2015 року, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З інформаційним довідкам № 152189668 від 09 січня 2019 року позивачці стало відомо, що вказані вище приміщення вибули з її власності, та згідно реєстраційного запису № 25911657 від 23 квітня 2018 року зареєстровані за ТОВ «Магазин Взуття» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40838788 від 26 квітня 2018 року, 14:56:43, ОСОБА_2 , Берегівська районної державної адміністрації Закарпатської області.

У зв`язку з зазначеним, позивач вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність, а саме:

- ДСА України не забезпечила внесення ухвали від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц до Єдиного державного реєстру судових рішень, внаслідок чого не забезпечила належну організацію обміну електронними документами між відповідним судом, виконавчою службою та державним реєстратором;

- Мін`юст не здійснив належним чином моніторинг у сфері реєстраційних дій у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та, відповідно, не здійснило відповідного контролю у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 151, 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України, зокрема, забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Аналогічне повноваження ДСА України відображене й у Положенні про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19.

Таким чином, до повноважень відповідача-1 віднесено забезпечення ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, тобто створення умов його функціонування з метою відповідності критеріям та завданням, які встановлені для Єдиного державного реєстру судових рішень чинним законодавством, а не забезпечення внесення до нього окремих судових рішень.

Натомість, аналіз норм Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 свідчить про те, що електронний примірник судового рішення виготовляється судом в автоматизованій системі документообігу суду у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується електронним цифровим підписом судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування., після чого електронний примірник судового рішення оприлюднюється шляхом надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень у день його виготовлення засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Тобто, після скріплення електронного примірника судового рішення електронними цифровими підписами складу суду, що здійснював розгляд відповідної справи, він надсилається до Єдиного державного реєстру судових рішень засобами автоматизованої системи документообігу суду, тобто в автоматичному режимі.

При цьому, вказаним Порядком передбачається, що реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється державним підприємством «Інформаційні судові системи» за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Єдиного державного реєстру судових рішень в день їх надходження з автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно, відповідальними за направлення та оприлюднення судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень є відповідний склад суду, що здійснював розгляд справи, та державне підприємство «Інформаційні судові системи», як адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень.

Беручи до уваги наведене, вбачається, що з боку відповідача-1 не було вчинено будь-якої протиправної бездіяльності щодо внесення ухвали від 23 березня 2015 року у справі № 308/7502/14-ц до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позовні вимоги, адресовані ДСА України, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог, адресованих відповідачу-2, суд зазначає наступне.

Зі змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що позивач вважає наявною протиправну бездіяльність Мін`юсту щодо здійснення моніторингу у сфері реєстраційних дій у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме у зв`язку з внесенням до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційного запису №25911657 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40838788 від 26 квітня 2018 року 14:56:43, ОСОБА_2 , Берегівська районної державної адміністрації Закарпатської області, який, на думку позивача, прямо суперечить чинній ухвалі суду від 23 березня 2015 року у справі №308/7502/14-ц.

Так, відповідно до вимог Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами.

При цьому, за наслідком здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації у вказаному порядку, який, в тому числі, передбачає можливе проведення камеральної перевірки державного реєстратора, відповідач-2 уповноважений прийняти мотивоване рішення, в тому числі, про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було реалізоване право на звернення до Мін`юсту у зазначеному порядку з метою здійснення останнім контролю за здійсненням зазначеної вище реєстрації права власності.

Більше того, стаття 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, який передбачає можливість оскарження таких рішень, дій або бездіяльності до Мін`юсту.

При цьому, саме за наслідком такого оскарження, відповідач-2 уповноважений прийняти мотивоване рішення, в тому числі, про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було реалізоване право на оскарження рішення про державну реєстрацію прав, з яким він не згоден, у зазначеному вище порядку.

Відповідно, заявлені позивачем вимоги є передчасними, оскільки у відповідача-2, у відповідності до норм статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, не виникало правової можливості, у зв`язку з відсутністю відповідних звернень позивача або інших осіб, реалізувати свою компетенцію щодо перегляду рішення про державну реєстрацію прав, з яким не згоден позивач. Тобто, наразі відсутні правові підстави для прийняття Мін`юстом законного рішення з питання скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав.

Таким чином, суд вважає, що заявляючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповдіача-2 та зобов`язання його вчинити дії, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого права та інтересу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної судової адміністрації України (01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) та Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4; код ЄДРПОУ 39787008) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк