Рішення № 83917255, 29.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15179/14-ц

Провадження №2/521/59/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бендера О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи – Міністерство охорони здоров`я України про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору поруки та іпотечного договору, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк», за участю третьої особи – Міністерство охорони здоров`я України, неодноразово уточнюючи який просить суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»; визнати недійсним іпотечний договір від 17.08.2007, укладений між ОСОБА_3 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою О.Д. за реєстровим №3762; визнати недійсним договір поруки №134573 від 17.08.2007, укладений між ОСОБА_4 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». В порядку застосування наслідків недійсності правочинів договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року та іпотечного договору від 17.08.2007 року виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження квартири під АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , за іпотечним договором від 17.08.2007 укладеним між ОСОБА_3 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим №3762. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є матір`ю ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30.04.2007 року у доньки позивачки ОСОБА_7 діагностовано гострий міелобластний лейкоз (варіант МО). Вказаний тип онкологічного захворювання потребує проведення трансплантації кісткового мозку від неродинного донора, не лікується в Україні, що підтверджується медичною випискою із амбулаторної карти №2/083 за підписом завідуючого гематологічним відділенням Одеської обласної клінічної лікарні Козлова ОСОБА_8 .. В зв`язку з цим донька була негайно відправлена в Росію, де 10.05.2007 прийнята Гематологічним науковим центром Російської академії медичних наук в м. Москва (Росія) на лікування за комерційними цінами. В момент надходження ОСОБА_7 до медичного закладу вона мала в крові 94% бластних (ракових) клітин, тобто перебувала в критичному стані. На врятування її життя, сім`я спрямувала всі наявні кошти, яких було не достатньо для оплати лікування онкохворої. 20.08.2007 року рішенням Приморської міжрайонної мелодико-соціальної експертної комісії на підставі акту №1395, доньку визнано інвалідом другої групи. Позивачка наголошує, що донька не отримала гарантованого безоплатного лікування, в зв`язку з чим 17.08.2007 ОСОБА_2 була вимушена укласти з АКІБ «УкрСиб- банк» - правонаступник - ПАТ «УкрСиббанк», на вкрай невигідних для позичальника умовах, договір про надання споживчого кредиту №11199867000 на підставі якого Банк надав в кредит грошові кошти в сумі 80 000 доларів США. Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту повернення суми кредиту та сплата процентів за користування кредитом мала здійснюватись в іноземній валюті - доларах США. Строк повернення кредиту - 17.08.2017. Зобов`язання споживача по договору про надання споживчого кредиту забезпечені порукою, про що ОСОБА_9 уклав з банком договір поруки №134573 від 17.08.2007року.17.08.2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, укладено також іпотечний договір, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань, ОСОБА_10 передає кредитодавцю в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим №3762. Позивачка зазначає, що при укладенні вказаних договорів, банку було відомо, що гроші позичаються на лікування онкохворої доньки, а в іпотеку передається квартира, в якій проживає сім`я позивачів, які не мають іншої нерухомості у власності, володінні або користуванні. В даному випадку, договір про надання споживчого кредиту вчинено позивачем саме під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах. Безумовно є вкрай невигідним те, що заміст безоплатної медичної допомоги, для лікування доньки - хворого на рак інваліда II групи, позивачі були вимушені укласти споживчий кредитний договір із відсотковою ставкою за користування санкціонованим овердрафтом - 28%, та не санкціонованим овердрафтом - 84%, без обмеження відповідальності за невиконання грошових зобов`язань. Банк усвідомлював, що за відсутності вказаної тяжкої обставини правочини не було б вчинено взагалі. Під час вирішення питання про видачу споживчого кредиту, банком було отримано медичні документи на підтвердження тяжкої хвороби доньки споживача та вартості лікування. Кредит був повністю використаний позивачем на оплату лікування ОСОБА_7 , яка перебувала на лікуванні в Гематологічному науковому центрі Російської академії медичних наук в м. Москва (Росія) з травня 2007, а з січня 2011 року - в Клініці трансплантації кісткового мозку імені Р. Горбачової в м. Санкт-Петербург (Росія). З медичних виписок ОСОБА_11 вбачається, що в період лікування, 16.06.2008 - проведена трансплантація аутологічних стволових гемопоетичних клітин (вартість операції стандартно становить 50 000 доларів США), та 20.01.2011 - трансплантація кісткового мозку від неро-динного донора (вартість операції стандартно становить 80 000 доларів США, пошук донора в міжнародному реєстрі спеціалістами Клініки Стефана Морша, Німеччина - 15 000 доларів США, авіа доставка трансплантата із Клініки Стефана Морша, Німеччина, до Клініці трансплантації кісткового мозку ім.Р.Горбачової в м. Санкт-Петербурзі, Росія, за стандартними цінами - 2 500 евро). Відповідно до ч. 7 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Отже, оскаржуваний договір про надання споживчого кредиту №11199867000 від 17.08.2007 укладений всупереч ч.І ст.2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950), ч.І ст.27, ст.49 Конституції України, cm.cm.203, 215, 233 ЦК України, тому є недійсним. Одночасно, укладання договору про надання споживчого кредиту та його виконання відбулося наслідком чисельного порушення інших норм чинного законодавства України та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку Банку. Банк є фінансовою установою, в якій працюють спеціалісти з профільною освітою, що мають інформацію про особливості функціонування грошового та кредитного ринків, прогнози коливання валютного курсу та індексу інфляції. Саме із використанням професійних знань, Банк склав у особистих комерційних інтересах оскаржений кредитний договір спрямований на отримання надмірного несправедливого прибутку. В порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору й не зазначив їх в його змісті. Цей спеціалізований суб`єкт скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, і споживач був введений в оману при отриманні кредитних послуг зокрема щодо їх безпеки. На протязі всього часу, банк нараховує позивачу до сплати суми, які не передбачено споживчим кредитним договором та всупереч його умов, збільшує процентну ставку у непередбачений законом спосіб та без обов`язкового письмового повідомлення споживача. Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, що встановлено ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку». Також похідний характер має порука. Тобто недійсність договору про надання споживчого кредиту № 1119987000 від 17.08.2007 року тягне недійсність щодо забезпечення.

В судовому засіданні яке відбулося 01 серпня 2019 року представник позивачки адвокат Доніна Л.А., позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснила суду, що загалом, вартість операцій (без врахування вартості транспортних витрат, проживання та харчування онкохворого та однієї супроводжувальної особи) склало 145 000 доларів США та 2 500 евро. Крім того, протягом 2007-2009 років ОСОБА_11 проведено 15 курсів високо мірної хіміотерапії, та протягом 2010 року - 7 курсів в Гематологічному науковому центрі РАМН в м.Москві (Росія). Вартість 23 курсів хіміотерапії стандартно становить 230 000 доларів США. В 2007 році, ОСОБА_11 знаходилась на лікуванні 8 місяців, в 2008 - 12 місяців, в 2009 - 11 місяців, 2010 - 10 місяців, 2011 - 4 місця. Загалом, перебування за кордоном в зв`язку із лікуванням в 2007 - 2011 роках складає 45 місяців. За вказаний період було сплачено за оренду житла для супроводжувальної особи онкохворого в м. Москва і м. Санкт-Петербург - 45 000 доларів США (1 000 доларів США щомісяця). Транспортні витрати та харчування онкохворого та однієї супроводжувальної особи за 45 місяців склали суму 67 500 доларів США (1 500 доларів США щомісяця). Перебування дитини в реанімаційному відділенні в квітні 2010 року коштувало 15 300 доларів США (18 днів по 850 доларів СШ А). ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Санкт-Петербург, вартість бальзамування померлої - 800 доларів США, вартість оцинкованої труни - 700 доларів США, вартість транспортування тіла з м. Санкт-Петербургу до м. Одеси - 3 000 доларів

США, вартість поховання - 2 000 доларів США. Витрати, пов`язані із лікуванням доньки позивачки та її похованням, загалом становлять 509 300 доларів США та 2 500 евро. З вказаної суми, оплачено за рахунок благодійної допомоги та коштів бюджету 86 000 доларів США і 2 500 евро. Допомогу надавали: Одеська міська рада - 10 000 грн. (1 200 доларів США); Благодійні фонди Росії - 160 000 руб. (5 500 доларів США) та 2 500 евро. Гематологічний науковий центр РАМН в м. Москва (Росія) погасив рахунки за лікування в розмірі 1 000 000 руб. (35 000 доларів США). Державою на лікування надана допомога в період листопад 2010 - квітень 2011 року в розмірі - 2 400 000 грн. (30 000 доларів США) і 15 000 доларів США, загалом 45 000 доларів США. Залишок в розмірі 422 600 доларів США сплачувався позивачами та їх родиною за рахунок власних коштів та отриманих кредитів. Адвокат Доніна Л.А. звертала увагу суду що відповідно до ч. 7 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Отже, оскаржу вальний договір про надання споживчого кредиту №11199867000 від 17.08.2007 укладений всупереч ч.І ст.2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950), ч.І ст.27, ст.49 Конституції України, cm.cm.203, 215, 233 ЦК України, тому є недійсним. Укладання договору про надання споживчого кредиту та виконання цього договору відбулося з чисельними порушеннями інших норм чинного законодавства України та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку Банку. Банк є фінансовою установою, в якій працюють спеціалісти з профільною освітою, що мають інформацію про особливості функціонування грошового та кредитного ринків, прогнози коливання валютного курсу та індексу інфляції. Саме із використанням професійних знань, Банк склав у особистих комерційних інтересах оскаржувальний позивачкою кредитний договір, спрямований на отримання надмірного несправедливого прибутку. В порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору й не зазначив їх в його змісті. Зазначені обставини є підставами для задоволення позову.

В судовому засіданні представник Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» позовні вимоги ОСОБА_10 не визнав, зазначивши, що матеріалами справи не підтверджено, що на момент укладення кредитного договору позивачка була під впливом тяжких обставин. Представник відповідача звернув увагу суду, що змісту позовної зави вбачається, що в 2007 році донька позивачки перебувала на лікуванні вісім місяців, при цьому позивачка не зазначила скільки коштів було витрачено на її лікування. Тобто позивачка не надала жодного доказу, який би визначив вартість лікування за період, що припадає на момент укладення кредитного договору № 11199867000 та який би визначив вартість усіх визначених у позові операцій. Також звернуто увагу суду, що відповідно до Заявки про надання іпотечного кредиту, позивачі в графі № 1 (мета кредиту) вказали – споживчий, зазначене підтверджується п.1.4 Кредитної угоди № 11199867000, де вказується, що кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме мета кредиту – споживчий кредит. Таким чином вважати ,що укладення кредитного договору було обумовлено виключно необхідністю здійснити лікування доньки позивачки підстав не має. Окрім цього кредитну угоду № 11199867000, не можна вважати такою, що укладена на вкрай невигідних умовах оскільки позивачі під час укладення кредитного договору не повідомляли банк про те, що кошти необхідні саме на лікування доньки позивачки. Відповідно до кредитного договору – позивачі отримали кредит у розмірі - 80 000 доларів США строком на 10 років та повинні були виплачувати кожного місяця 1130 доларів США при тому, що доходи позивачки та її чоловіка (поручителя) на час укладення правочину, відповідно до документально підтверджених даних, складали 2553 доларів США. Ураховуючи, що сумарний дохід позивачів за 10 років повинний бути скласти 300 000 доларів США, а повернути за 10 років банку позивачі мали б 132 452 доларів США, тому вважати кредитну угоду такою, що є укладеною на вкрай невигідних умовах підстав не має. Одночасно представник відповідача - Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» просив застосувати позовну давність при розгляді даної справи, адже факти на які посилається позивач повинні бути йому відомі під час укладення кредитної угоди, а саме 17.08.2007 року, тому ураховуючи що позовна давність складає три роки, позивачка втратила можливість звертатися до суду з позовом за захистом своїх прав.

Суд вислухавши учасників справи, надавши оцінку наданим сторонами доказам, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 17.08.2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 11199867000 між АКІБ «УкрСиббанк» ( в подальшому ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_3 , яка отримала кредитні гроші у розмірі 80 000 доларів США та зобов`язалася повертати кредит та оплачувати плату за кредит шляхом сплати ануїтет них платежів у розмірі 1130 доларів США 17-го числа кожного календарного місяця з кінцевим терміном повернення всієї суми кредиту та процентів,штрафів та інших платежів згідно з умовами договору – 17 серпня 2017 року ( п.1.2. Договору). Згідно з умовами договору у забезпечення банк має право зокрема у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань перед банком, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів (п.5.3. договору). У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомості у вигляді іпотеки – 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 та порука ОСОБА_9 (п.21.1. договору).

За договором поруки № 134 573 від 17.08.2007 року ОСОБА_9 поручився перед АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому ПАТ «УкрСиббанк») за належне виконання ОСОБА_10 умов кредитного договору і відповідає по зобов`язанням за вказаним кредитним договором солідарно з ОСОБА_10 в повному обсязі ( п.п.1.1- 1.5 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Проаналізувавши умови договору про надання споживчого кредиту № 11199867000 між АКІБ «УкрСиббанк» ( в подальшому ПАТ «Укрсиббанк» ) та ОСОБА_3 укладеного 17 серпня 2007 року суд робить висновок проте, що вказаний договір відповідав вимогам ст.1050, 1048,1049,1054 ЦК України.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин маж бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

За правилами статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язані відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину. У контексті даної статі тяжкою обставиною вважається особистий стан фізичної особи або її близьких (крайня необхідність, хвороба, тощо), який примусив укласти правочин на вкрай невигідних для фізичної особи умовах. Тяжка обставина може бути підставою для визнання правочину недійсним, якщо учасник правочину знав про те, що друга сторона цього правочину діє за наявності тяжких обставин, і намагався укласти правочин на умовах, які вкрай невигідні для іншої сторони. Але про наявність тяжких обставин, сторона правочину може зробити висновок і з урахуванням згоди сторони, що діє під впливом тяжкої обставини, на вчинення правочину на вкрай невигідних для себе умовах.

ОСОБА_10 звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11199867000 укладеного між не та АКІБ «УкрСиббанк» ( в подальшому ПАТ «Укрсиббанк») 17 серпня 2007 року посилалася на правила встановлені статтею 233 ЦК України, та в якості доказів підтверджуючих позов надала до суду медичну карту стаціонарного хворого № 10351-490 ОСОБА_6 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні у Одеській обласній клінічній лікарні у період з 30.04.2007 року по 08.05.2007 року з діагнозом – гострий лейкоз; медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 № 733, підтверджуючу перебування на лікуванні у Одеській обласній клінічній лікарні у період з 13.01.2009 року по 23.01.2009 року з діагнозом - гострий міелобластний лейкоз;медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_14 № 8497, підтверджуючу перебування на лікуванні у Одеській обласній клінічній лікарні у період з 13.04.2009 року по 21.04.2009 року з діагнозом - гострий міелобластний лейкоз;медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_14 № 3401, підтверджуючу перебування на лікуванні у Одеській обласній клінічній лікарні у період з 12.02.2009 року по 23.02.2009 року з діагнозом - гострий міелобластний лейкоз;медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_14 № 5825, підтверджуючу перебування на лікуванні у Одеській обласній клінічній лікарні у період з 12.03.2009 року по 20.03.2009 року з діагнозом - гострий міелобластний лейкоз;медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_14 № 10602, підтверджуючу перебування на лікуванні у Одеській обласній клінічній лікарні у період з 13.05.2009 року по 25.05.2009 року з діагнозом - гострий міелобластний лейкоз.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 223 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та ніші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Спростовуючи доводи сторони позивачки представником Банку суду надано заявку від 13 серпня 2007 року підписану ОСОБА_3 як ОСОБА_15 та ОСОБА_4 як чоловіком ОСОБА_16 , з якої вбачається що Заемщик запрошує кредит на споживчі цілі, сума кредиту - 80 000 доларів США, ставка річних – 11,6 %, строк -120 місяців, плануємий порядок повернення кредиту – ануїтет ні платежі.

В судовому засіданні досліджені документи кредитної справи щодо укладення та виконання договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_10 та АКІБ « УкрСиббанк».

Дослідивши документи кредитної справи щодо укладення та виконання договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_10 та АКІБ « УкрСиббанк», суд встановив що в них відсутні будь-які відомості про хворобу доньки позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .

ОСОБА_10 звернувшись до АКІБ « УкрСиббанк» з заявою про надання кредиту повідомила банк про мету кредиту – споживчі цілі та надала згоду на укладення договору надання споживчого кредиту № 1199867000 зі сплатою 11,6 % річних за користування кредитними коштами.

Кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками цивільного обороту. Коло кредитодавців (кредиторів) за даним договором обмежується банківськими та іншими фінансовими установами. Правий статус та особливості діяльності зазначених установ регламентується відповідними законодавчими актами, зокрема ЗУ « Про національний банк України», «Про банки та банківську діяльність»; «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). У статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено що фінансовим кредитом є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти. У статті 2 Закону України « Про банки і банківську діяльність» наведено поняття банківського кредиту, воно визначається як будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. На відміну від інших позикодавців, банк, як правило, надає грошові кошти, що не належать йому на праві власності. Це кошти, що залучені банком від його клієнтів. Більше того банківський кредит обтяжений правами вимоги з боку клієнтів банку. В контексті ст.1054 ЦК України при укладення кредитного договору необхідно керуватися положеннями ст. 49 ЗУ « Про банки та банківську діяльність», яка передбачає ряд заборон і обмежень, що стосуються умов здійснення окремих банківських операцій. Так банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе лише з дозволу Національного банку України. Банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальника та наявність забезпечення кредитів, дотримуватися встановлених національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Банк не може надавати кредит під процент ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можливий лише у випадку, коли при здійснення також операції банк не матиме збитків. Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Надання безпроцентних кредитів допускається, як виняток, у випадках, прямо передбачених законом.

Дослідивши документи кредитної справи щодо укладення та виконання договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_10 та АКІБ «УкрСиббанк» та заявку від 13 серпня 2007 року підписану ОСОБА_3 як « ОСОБА_15 » та ОСОБА_4 як чоловіком « ОСОБА_16 », суд встановив що ОСОБА_10 як « ОСОБА_17 » запрошувала кредит на споживчі цілі, сума кредиту - 80 000 доларів США, ставка річних – 11,6 %, строк -120 місяців, плануємий порядок повернення кредиту – ануїтет ні платежі. Документами підтверджено, що Банк виконав зобов`язання при наданні оскаржувального кредиту, дотримався основних принципів кредитування, у тому числі перевірив кредитоспроможність позичальника та наявність забезпечення кредитів. Кредит видавався ОСОБА_10 під 11,6% річних, тобто Банк надавав ОСОБА_10 кредит під процент ставка якого не є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах, але не є вищою від процентної ставки, яка надавалася іншим фізичним особам, які виявили бажання укласти саме в той період ( серпень 2007 року) договір споживчого кредиту.

Зазначені обставини представником відповідачки не спростовані. Суд приходить до висновку, що не мають правового значення обставини на які посилається представник позивача адвокат Доніна Л.А. в тієї частини, що Банк при видачі кредитних коштів будучи обізнаним про хворобу доньки позивачки, скористався тяжкими обставинами та уклав договір споживчого кредиту на вкрай невигідних для позивача умовах, оскільки відсоткова ставка за якою було укладено оспорювальний кредитний договір, не була вищою за відсоткові ставки за якими було укладено інші кредитні договори з іншими Споживачами, у період серпня 2007 року.

Стороною позивача суду також не надано доказів, що позивачка зверталася до керівництва Банку ( Правління Банку, Кредитного комітету) з заявою про надання безпроцентного кредиту з обґрунтуванням причин та наданням документів.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає недоведеною правову позицію сторони позивачки ОСОБА_10 що договір про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, укладений між ОСОБА_10 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Щодо позовних вимог ОСОБА_10 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року у зв`язку з порушеннями Банком Закону України « Про захист прав споживачів», суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_10 та пояснень її представника адвоката Доніної Л.А. в судовому засіданні випливає, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, Банк не тільки скористався тяжкою для позивачки обставиною, але й порушив вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів». Так Банк є фінансовою установою, в якій працюють спеціалісти з профільною освітою, що мають інформацію про особливості функціонування грошового та кредитного ринків, прогнози коливання валютного курсу та індексу інфляції. Саме із використанням професійних знань, Банк склав у особистих комерційних інтересах оскаржу вальний кредитний договір спрямований на отримання надмірного несправедливого прибутку. В порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору й не зазначив їх в його змісті. Цей спеціалізований суб`єкт скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, і споживач був введений в оману при отриманні кредитних послуг зокрема щодо їх безпеки. На протязі всього часу, банк нараховує позивачу до сплати суми, які не передбачено споживчим кредитним договором та всупереч його умов, збільшує процентну ставку у непередбачений законом спосіб та без обов`язкового письмового повідомлення споживача.

Відмовляючи у цієї частині позовних вимог суд зауважує, що рішенням Малиновського районного суду від 01 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року яка складає : 73 858, 40 доларів США, що еквівалентно 589 973, 51 гривень – заборгованість за кредитом; 30973,85 доларів США , що еквівалентно 247416, 02 гривень – заборгованість по процентах за користування кредитом; 3505, 05 доларів США – що еквівалентно 27997, 98 гривень – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, а всього 108 337, 30 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.04.2012 року становить 865 387, 51 гривень. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.12.2014 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01.07.2014 року залишено без змін.

Пред`являючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, Банк скористався умовами передбаченими п. 1.2. Договору та звернувся до суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів. Суди приймаючи рішення враховували суму боргу, яка утворилася у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 02.04.2012 року. Таким чином дія кредитного договору припинилася ще 02.04.2012 року, а тому з того часу Банк позбавлений можливості нараховувати відсотки та пеню за кредитним договором, незалежно від того що грошові кошти не повернуті, рішення суду не виконано.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що інших позовів до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 «УкрСиббанк» не пред`являв, відсоткових ставок не збільшував, відсотки та пеня за договором про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року Банком не нараховується з 02.04.2012 року, оскільки відповідачем визнається що дія договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року припинилася.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає з боку ПАТ «УкрСиббанку» порушень ЗУ «Про захист прав споживачів» при укладенні та виконанні умов договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 17.08.2007, укладеного між ОСОБА_3 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою О.Д. за реєстровим №3762; про визнання недійсним договору поруки №134573 від 17.08.2007, укладеного між ОСОБА_4 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», суд зазначає наступне.

Документами підтверджується, що з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, між ОСОБА_4 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 17.08.2007 року укладено договір поруки № 134573,за умовами якого ОСОБА_9 поручився перед АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому ПАТ «УкрСиббанк») за належне виконання ОСОБА_10 умов кредитного договору і відповідає по зобов`язанням за вказаним кредитним договором солідарно з ОСОБА_10 в повному обсязі ( п.п.1.1- 1.5 договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» далі по договору «Іпотекодержатель» та ОСОБА_10 «Іпотекодавець» укладено Іпотечний договір за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно – квартиру що складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 43,5 кв.м., житловою площею – 25,9 кв.м. яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

З цих підстав суд приходить до висновку, що договір поруки та іпотечний договір, укладалися ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, а саме договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року. Поручителем за договором про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року був ОСОБА_9 , який помер - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 27 листопада 2015 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов`язано з його особою і у зв`язку з чим не може бути виконано іншою особою. Зобов`язання щодо договору поруки нерозривно пов`язано з особою поручителя, у зв`язку з чим не може бути виконано іншою особою, тому суд зазначає що у зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , договір поруки № 134573 укладений 17.08.2007 року, між ОСОБА_9 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» припинився.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову про визнання договору про надання споживчого кредиту № 1199867000 від 17.08.2007 року недійсним, то відмовляє і у задоволенні позову про визнання недійсним Іпотечного договору, про визнання недійсним договору поруки № 134573 від 17.08.2007 року,за умовами якого ОСОБА_9 поручився перед АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому ПАТ « УкрСиббанк») за належне виконання ОСОБА_10 умов кредитного договору оскільки ці вимоги є похідними.

Представник відповідача ПАТ « УкрСиббанку» подав заяву, про застосування позовної давності до вимог заявлених ОСОБА_18 ..

За ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Розглянувши правомірність застосування правил ст. 267 ЦК України, суд дійшов наступних висновків. Згідно з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленої до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги недоведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд на підставі сукупності зібраних по справі доказів вважає, що твердження позивачки є недоведеними та не підтвердженими, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 137, 258-259, 263, 268 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 16, 202, 203, 210, 233, 267, 1054,1050, ЦК України, суд –

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи – Міністерство охорони здоров`я України про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору поруки та іпотечного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів.

Головуючий:

29.08.19