Рішення № 83895638, 19.08.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4782/19

Справа № 522/3042/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 22.02.2019 року звернулося Акціонерне товариство «Універсал банк» з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача борг за кредитним договором, з врахуванням 3% річних та встановлення індексу інфляції за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 185033,46 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.04.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15/04/289-к-07, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США до 23.04.2027 року зі сплатою 12,5% річних. У забезпечення виконання зобов`язання між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2013 року по справі №1522/12265/12 стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 377 619,30 грн. У зв`язку з тим, що рішення не є виконаним, позивач звертається до суду по стягненню з відповідачів коштів за ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.04.2019 року.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 11.04.2019 року було відкладено на 21.06.2019 року, у зв`язку з запереченнями ОСОБА_1 проти розгляду справи за відсутності позивача та іншого відповідача.

До суду 10.06.2019 року ОСОБА_1 подав відзив на позов згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки пропущено строк позовної давності. Вказує до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності встановлений у три роки. Вся заявлена позивачем заборгованість станом на 22.01.2019 року перебувають за межами трирічного строку позовної давності.

Тотожний змісту відзиву ОСОБА_1 надійшов до суду 10.06.2019 року відзив від ОСОБА_2 .

У підготовчому засіданні 21.06.2019 року протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 19.08.2019 року.

У судовому засіданні 19.08.2019 року представник позивача Пижик В.В. підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити.

ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №1522/12265/12 від 01.04.2013 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк»; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором №15/04/289-к-07 від 24.04.2007 року у розмірі 377 619,30 грн.; стягнуто судові витрати по 959,05 грн. з кожного відповідача.

На виконання вказаного рішення суду Приморським районним судом м . Одеси 21.10.2013 року видані виконавчі листи.

Згідно Постанови ВП №50360485 Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного Територіального управління юстиції в Одеській області від 0+9.12.2016 року, виконавчий лист боржником за яким є ОСОБА_1 було повернуто стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий лист, де боржником є ОСОБА_2 було повернуто сятгувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчить Постанова №51497238 Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінни ця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 22.02.2017 року.

Згідно розрахунку втрат від інфляційних процесів та трьох процентів річних, сума інфляційних витрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року становить 151 047,72 грн. Коефіцієнтом вказано 1,40. 3% річних за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року становить 33 985,74 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року за невиконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, підтверджених рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Рішенням суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором підтверджується грошові зобов`язання відповідачів перед позивачем. Не виконання рішення суду не заперечується сторонами та підтверджується Постановами про повернення виконавчого доку мента стягувачу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проте, суд не може погодитися з наданим позивачем розрахунком сум.

Щодо застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що після спливу дії договору право кредитодавця на стягнення процентів за кредитом і пені припиняється, а тому вимоги про їх стягнення у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, задоволенню не підлягають. В таких правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.

Твердження відповідачів про сплив строку позовної давності безпідставні, адже 3% річних та інфляційні витрати заявлені позивачем за три роки, тобто в межах строку позовної давності. Позиція, що строк відрахування трьох років позовної давності з моменту ухвалення рішення суду є хибним, адже строк рахується з моменту виконання зобов`язання, яке ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» досі не виконали.

Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за період у три роки, заявлені відповідачами вимоги про застосування строків позовної давності є необґрунтованими.

Втім, враховуючи, що позов АТ «Універсал банк» здано на пошту 19.02.2019 року, а стягнути позивач просить за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, стягнення 3% річних підлягає за період з 19.02.2016 року по 31.12.2018 року, тобто в межах заявлених позовних вимог та враховуючи три роки з дня звернення до суду з позовом.

Три роки містить 1095 днів, від яких необхідно відняти 49 днів (31 день січня та 18 днів лютого).Розмір 3% річних рахується за такою формулою: 377 619,30 * 3% : 365 * 1046 та становить 32 464,91 грн.

Тож, 3% річних у розмірі 32 464,91 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Також суд не може погодитися з розрахунком позивача інфляційних витрат, адже індекс інфляції зведений позивачем до значення у 1,40. За 2016 рік індекс інфляції становив 112,4, за 2017 рік - 113,7, а за 2018 рік 109,8. Середнє арифметичне значення не може бути виведене при нарахування інфляційних витрат, та значення 1,40 за 2016-2018 роки не отримається навіть виведенням середнього значеня.

Рахуючи за формулою: розмір заборгованості помножити на індекс інфляції за 2016, 2017, 2018 роки почергово та відняти розмір заборгованості, інфляційні витрати за 2016 рік становить 42066,79 грн., за 2017 рік - 42557,69 грн., за 2018 рік - 41084,98 грн., що в сумі за три роки, тобто в межах строку позовної давності становить 125 709,46 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних у розмірі 32 464,91 грн. та інфляційних витрат у сумі 125 709,46 грн.

У зв`язку з тим, що до стягнення заявлено суму у розмірі 185 033,46 грн., що є більшою за нараховану судом, позов АТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.- задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) три відсотки річних з 18.02.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 32 464 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят чотири) гривень 91 копійка.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) інфляційні витрати з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 125 709 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот дев`ять) гривень 46 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.08.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар