Ухвала суду № 83862121, 19.08.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/8026/19

провадження № 2-п/752/99/19

УХВАЛА

19.08.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі слідчого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника відповідача Акціонерного товариства «ОТП Банк» про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року у цивільній справі № 752/8026/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення неправомірно отриманої комісії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення неправомірно отриманої комісії та зобов`язання вчинити дії.

В липні 2019 року представник відповідача АТ «ОТП Банк», не погоджуючись із заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 29.05.2019 року у цивільній справі № 752/8026/19, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у вказаній справі та скасування.

В обґрунтування заяви зазначено, що при розгляді справи судом не було взято до уваги, що в діях банку були відсутні будь-які ознаки неправомірних дій, а також позивачем не доведено нарахування будь-яких додаткових платежів/комісій. Нараховану суму переплати позивач міг отримати у будь-якому відділенні банку готівкою або отримати переказ за вказаними в заяві реквізитами, а відтак наявні підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. Позивач в судове засідання не з`явився, подавши до суду письмові пояснення, відповідно до яких просив в задоволенні заяви представника відповідача відмовити, в зв`язку з необґрунтованістю.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заяви, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.04.2019 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення неправомірно отриманої комісії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.04.2019 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 29.05.2019 року без виклику сторін.

Зазначену ухвалу було направлено сторонам для відома, та до 29.05.2019 року відповідач будь-яких клопотань та відзив на позов до суду не надсилав.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення неправомірно отриманої комісії та зобов`язання вчинити дії, було задоволено. Визнано дії Акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо нарахування ОСОБА_1 комісії за договором споживчого кредиту № 2021473271 від 20.11.2018 року, неправомірними. Стягнуто із Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 отриману комісію в сумі 27 (двадцять сім) грн. 00 коп. Зобов`язано Акціонерне товариство «ОТП Банк» видати безоплатно ОСОБА_1 розписку про одержання коштів в повному обсязі на виконання умов договору кредиту № 2021473271 від 20.11.2018 року. Стягнуто із Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із отриманням правової допомоги в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. Стягнуто із Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь держави судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

30.05.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, який не містить доказів належного та вчасного направлення копії зазначеного відзиву позивачу у справі, а також не містить посилань на докази поважності вчасного не подання до суду відзиву на позов.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 29.05.2019 року, однак, вчасно до суду не надіслав будь-яких клопотань та відзив на позов.

Суд вважає, що сторона відповідача була повідомлена належним чином про розгляд справи та мала достатньо часу для направлення суду та позивачу відзив на позов або інших клопотань, передбачених ЦПК України.

Крім того, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично не погодження з винесеним рішенням та є по суті обґрунтуванням апеляційної скарги.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, однак без поважних причин до суду не надіслав відзив на позов та не звернувся вчасно до суду з клопотаннями/відзивом, передбаченими ЦПК України, у зв`язку з чим у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Зазначені стороною відповідача обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, суд приймає до уваги і той факт, що виконавче провадження з примусового виконання заочного рішення суду від 29.05.2019 року закінчене у зв`язку з його повним виконанням.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не надано суду посилання на наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява представника відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви заяву представника відповідача Акціонерного товариства «ОТП Банк» про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року у цивільній справі № 752/8026/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, стягнення неправомірно отриманої комісії та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко