Ухвала суду № 83854472, 27.08.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9409/19

1-кс/357/3722/19

У Х В А Л А

27 серпня 2019 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Примаченко В. О. з участю секретаря судового засідання Антко О.С.

старшого слідчого Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Мельника Д.О.

розглянувши клопотання старшого слідчого Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Мельника Д.О. у кримінальному провадженні №12019110030002255, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, про арешт майна,

в с т а н о в и в :

22.08.2019 року до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Мельника Д.О., погоджене прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Гнатюком О.Ю. про накладення арешту на нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 139,4 кв. м. та будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 33,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 визначивши заборону відчуження арештованого майна в якості способу обтяження.

В обґрунтування клопотання зазначається, що до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, 07 серпня 2019 року з письмовою заявою звернулася ОСОБА_2 , у якій потерпіла повідомила про факт заволодіння її правом на нерухоме майно, а саме будинки АДРЕСА_2 .

Допитана потерпіла ОСОБА_2 показала, що у її приватній власності перебувають будинки АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , які були придбані 10 листопада 2018 року. За вказані будинки потерпіла сплатила кошти в сумі 40000,00 доларів США. 10 січня 2019 року, у чоловіка потерпілої трапився інсульт, його забрали до лікарні, у звязку з чим, їй знадобилися гроші у значній кількості на його лікування, яких у неї на той час не було, оскільки всі заощадження вона вклала в придбання вищевказаних будинків. В той же час, у буденній розмові, вона про це повідомила сусіду на імя ОСОБА_3 який проживав по АДРЕСА_3 . Це було приблизно 27 січня 2019 року. В розмові від нього потерпіла дізналася чи не знає він де можна позичити гроші під заставу нерухомого майна, він дав їй контакти ОСОБА_4 , з яким потерпіла зв`язалася та домовилася про зустріч. В ході зустрічі з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дізналася від нього, що він готовий укласти з нею договір позики грошових коштів в сумі 8000 доларів США під заставу її нерухомого майна (іпотеку).

Після цього вони домовилися про зустріч у нотаріуса та 30 січня 2019 року, у офісі нотаріуса Кривенького по вул АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 зустрілася з ОСОБА_7 , з ним же підписала договір позики грошових коштів та іпотеки у декількох примірниках. Строк виконання зобов`язання по договору позики було визначено до 30 липня 2019 року.

31 липня 2019 року, близько 17 год., у офісі вищевказаного нотаріуса ОСОБА_8 О. повністю розрахувалася з ОСОБА_7 , про що він надав нотаріально завірену заяву, однак 02 серпня 2019 року потерпіла від ОСОБА_4 дізналася про продаж її будинків.

В ході досудового розслідування було встановлено, що вищевказані будинки потерпілого були продані на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2019, тобто через три дні після повного розрахунку ОСОБА_6 з ОСОБА_7 Продаж здійснив гр-н ОСОБА_9 на підставі довіреності від 30.01.2019, виданої на його ім`я потерпілим ОСОБА_10 .

Слідчий також зазначає, що 02 серпня 2019 року, нотаріусом Другої Білоцерківської нотаріальної контори Приймак А.П., було посвідчено договір купівлі – продажу нерухомого майна №3-1728 між ОСОБА_9 та ОСОБА_1

Допитана ОСОБА_6 показала, що про існування вищевказаної довіреності вона не знала, однак підтвердила, що дійсно могла її підписати в момент підписання великої кількості примірників документів 30.01.2019. Примірник довіреності їй вручено 30.01.2019 не було.

Вищевикладені обставини дають сукупність підстав вважати що ОСОБА_7 , за попередньою змовою з групою осіб, було незаконно, шляхом введення в оману при укладенні договорів позики та іпотеки, неповідомлення дійсних своїх намірів, було позбавлено права власності на нерухоме майно, яке було від імені ОСОБА_6 відчужене на користь третіх осіб, що в свою чергу заподіяло потерпілій майнової шкоди у значному розмірі.

Зважаючи на викладене, слідчий приходить до переконання наявності достатніх підстав вважати, що відчужене майно, а саме будинки АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 є предметом злочинного посягання та було набуто злочинним шляхом.

Слідство дійшло висновку, що з метою запобігання можливості приховування, втрати, відчуження вказаного майна та для збереження речових доказів, необхідно накласти арешт на вищезазначене майно.

Крім того, майно, на яке має бути накладено арешт, має суттєве значення для встановлення важливих обставин вчинення злочину після проведення відповідних слідчих дій та може бути використане як доказ в даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з викладених у ньому підстав.

Власники та володільці майна про розгляд справи не повідомлялися з метою недопущення відчуження майна.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, вислухавши слідчого, який клопотання підтримав, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Обставини викладені у клопотанні дають слідчому судді підстави для висновку, що дане клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Мельник Д.О. звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Аналізуючи наведені правові норми та враховуючи, що до клопотання додані документи та матеріали, якими ініціатор клопотання обґрунтовує доводи клопотання, і враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, вартість майна є явно не співрозмірною та перевищує суму коштів отриманих потерпілою в позику, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Мельника Д.О. у кримінальному провадженні №12019110030002255, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 139,4 кв. м та будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 33,5 кв. м що належить ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 визначивши заборону відчуження арештованого майна в якості способу обтяження.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.

На ухвалу може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення.

Слідчий суддяВ. О. Примаченко