
Справа № 420/960/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Соколенко О.М.
при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.
за участю:
представника відповідачів - Мунтян Є.О. (за довіреностями),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
19 лютого 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду.
01.03.2019 року за вх. №7543/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява (в остаточній редакції, т.1 а.с.43-47) товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (далі - позивач, товариство, ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД») до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС в Одеській області, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1056378/39298026 від 22.01.2019 року;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі накладних складену ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» податкову накладну №1 від 31.12.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.12.2018 року позивачем видано податкову накладну № 1 на користь ТОВ «ОСНОВА» на суму 594432,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 99072,00 грн.) згідно договору про надання послуг № 3 від 12.11.2018 року та акту надання послуг № 2 від 31.1.2018 року.
22 січня 2019 року комісією Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області прийнято рішення №1056378/39298026 від 22.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для відмови у реєстрації ПН № 1 від 31.12.2018 у рішенні відповідача 1 вказано:
- ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункових документів, банківських виписок.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач зазначає, що такі документи надавались ним у якості додатків до повідомлення № 1 від 15.01.2019 року про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування №9000931185.
На думку позивача, товариством надано всі необхідні документи для реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2018 року, а комісією ДФС вказані документи прийняті в передбаченому законом порядку. Крім того, у рішенні комісії в частині зазначення підстав для відмови не підкреслено первинні документи, що не надані під час реєстрації.
При цьому, з посиланням на п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Як вказує позивач, 11 лютого 2019 року товариством подано скаргу на рішення в електронному вигляді, однак станом на день подання позову відповіді на скаргу не отримано.
Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, враховуючи надання контролюючому органу таких документів, позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації ПН №1 від 31.12.2018.
Ухвалою суду від 06.03.2019 року судом:
- прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» та відкрито провадження у справі;
- вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
01 квітня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії на адресу позивача (т.1 а.с.50-58), в якому зазначено, що ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України не погоджуються із доводами позивача, з огляду на наступне.
Так, представник відповідачів у відзиві зазначає, що позивач направив на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну № 1 від 31.12.2018 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності № 1 позивачу повідомлено, що реєстрацію відповідної податкової накладної зупинено у зв`язку із її відповідністю вимогам пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.
Надалі позивач направив засобами електронного зв`язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній № 1 від 31.12.2018 року. У відзиві зазначається, що позивачем серед переліку документів, в додатку до повідомлення № 1 від 15.01.2019 року, було надано копії наступних документів:
- звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 позивача з 11.01.2019 року по 15.01.2019 року;
- наказу №2/Г від 01.11.2018 року;
- акту надання послуг від 31.12.2018 року по договору про надання послуг №3 від 12.11.2018 року;
- додаткової угоди №1 від 28.12.2018 року до договору про надання послуг №3 від 12.11.2018 року;
- договору про надання послуг №3 від 12.11.2018 року;
- штатного розпису позивача.
За наслідками розгляду повідомлення, комісією Головного управління ДФС в Одеській області прийнято рішення №1056378/39298026 від 22.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано додатки до договору про надання послуг №3 від 12.11.2018 року, які є його невід`ємною частиною, а саме: завірені штампом та підписом уповноваженої особи замовника копії: технічної документації (креслення КМД), завіреної штампом та підписом уповноваженої особи замовника, яка повинна надаватися виконавцеві (п. 6.1. Договору); графіку доставки металоконструкцій (п. 6.4. Договору); сертифікату якості на поставлений металопрокат (п.5.2. Договору); специфікації (п. 5.1. Договору); рахунка-фактури (п. 7.2.3. Договору).
Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем не надано товарно-транспортної накладної та платіжних доручень на перерахування позивачу відповідних коштів від ТОВ «ОСНОВА».
Отже, як вказано у відзиві, рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області прийнято рішення №1056378/39298026 від 22.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є повністю обґрунтованим.
З урахуванням зазначеного та посилаючись на приписи Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2017 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», Наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №566 «Про затвердження порядку роботи Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», представник відповідачів просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.04.2019 року судом вирішено проводити розгляд справи за позовом за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов (у разі необхідності їх подання) та призначено підготовче засідання на 16.05.2019 року о 12:20 год.
Вказаною ухвалою суду також витребувано з Головного управління ДФС в Одеській області письмову інформацію та докази на її підтвердження щодо документів, які надані позивачем разом із повідомленням про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній № 1 від 31.12.2018.
15 травня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідачів надійшло клопотання про долучення додаткових доказів на виконання ухвали суду від 25.04.2019 року (т.1 а.с.82-100).
28 травня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача - ДФС України надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.107-109) з аналогічною позицією відповідача 2, яка зазначена у відзиві, поданому до суду 01.04.2019 року (т.1 а.с.50-56).
Ухвалою суду від 06.06.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 16.07.2019 року.
12 липня 2019 року через канцелярію суду представником позивача подано відповідь на відзив разом із додатковими доказами по справі (т.1 а.с.130-154). У відповіді на відзив позивач додатково до доводів, наведених у позовній заяві, зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Однак, рішення №1056378/39298026 про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації щодо конкретизації переліку первинних документів, які не були надані. Такий перелік ДФС України та Головне управління ДФС в Одеській області надало лише у відзиві на позовну заяву, що є, на думку позивача, несвоєчасним та неприпустимим.
Позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено. Господарські операції, за результатами яких видана податкова накладна № 1 носять реальний характер.
Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу, на думку позивача, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №1.
Ухвалою суду від 18.07.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 23.07.2019 року о 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні 23.07.2019 року судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідачів, досліджено письмові докази, що містяться у справі, і повідомлено представників сторін про необхідність подання до суду додаткових доказів по справі та оголошено перерву у розгляді справи до 06.08.2019 року о 14 год. 40 хв.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. на лікарняному, 06.08.2019 розгляд справи перенесено на 19.08.2019 о 16 год. 00 хв.
Уповноважений представник позивача до судового засідання 19.08.2019 року не з`явився. При цьому, позивач про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
В свою чергу, 16.05.2019 року через канцелярію суду від представника позивача надходила заява про проведення судового розгляду справи за відсутності позивача. У вказаній заяві представник позивача також підтримав заявлені позовні вимоги (т.1 а.с.81).
Зважаючи на неявку уповноваженого представника позивача, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, враховуючи думку представника відповідачів, судом на підставі положень ст.205 КАС України вирішено проводити розгляд справи за відсутності позивача.
У судовому засіданні 19.08.2019 року представник відповідачів заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на позовну заяву, у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідачів, промову в судових дебатах представника відповідачів, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи 39298026) зареєстровано як юридична особа 10.07.2014 року та з 11.07.2014 року взято на податковий облік; з 28.12.2018 року є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.28).
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» є, зокрема: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; оброблення металів та нанесення покриття на метали; механічне оброблення металевих виробів; виробництво легких металевих пакувань; виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.; будівництво інших споруд, н. в. і. у.; інші будівельно-монтажні роботи; інші роботи із завершення будівництва; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; організація будівництва будівель; будівництво житлових і нежитлових будівель.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА» (замовник) укладено договір про надання послуг № 3 від 12.11.2018 року (надалі - Договір) (т.1. а.с.20-23), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати власними силами роботи з виготовлення металоконструкцій та/або їх частин, а саме: елементи перекриття, підвіски та вертикальні в`язі, елементи покриття форми (далі по тексту - Продукція), шифр проекту КМ 49-18, а замовник зобов`язується поставити металопрокат, допоміжні матеріали, основні засоби, обладнання, інструмент та інші ТМЦ для виготовлення Продукції та здійснити оплату виконаного об`єму робіт у відповідності до умов даного Договору.
Відповідно до п.2.1. зазначеного Договору, вартість виготовлення 1 (однієї) тонни металопродукції складає 10000,00 грн. без врахування ПДВ. Орієнтовна загальна вартість робіт з виготовлення металоконструкцій за цим Договором складає 1034600,00 грн. без урахування ПДВ.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що фінансування та розрахунок за виготовлену Продукцію здійснюється змовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 15 числа кожного наступного місяця на основі фактично виготовленої Продукції.
У п. 7.2.3 Договору передбачено, що з кожною відвантаженою партією Продукції виконавець передає замовнику рахунок-фактуру та акт виконаних робіт.
28 грудня 2018 року між ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» (виконавець) та ТОВ «ОСНОВА» (замовник) укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання послуг № 3 від 11.11.2018 (т.1 а.с.24).
Як зазначено у вказаній додатковій угоді, у зв`язку з реєстрацією виконавця платником ПДВ, сторони дійшли висновку щодо внесення змін у п. 2.1. Договору, а саме викласти п. 2.1. Договору наступним чином: вартість виготовлення 1 (однієї) тонни металопродукції складає 12000,00 грн. з врахуванням суми ПДВ 20%. Орієнтовна загальна вартість робіт з виготовлення металоконструкцій за цим Договором складає 1241520,00 грн. з урахуванням суми ПДВ 20%.
Відповідно до акту наданих послуг № 2 від 31.12.2018 року, виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): виготовлення металоконструкцій (з давальницької сировини) згідно Договору про надання послуг № 3 від 12.11.2018 року у кількості 49536,00 т на загальну суму з ПДВ - 594432,00 грн. (т.1 а.с.25).
31 грудня 2018 року (за датою надання (отримання) послуг) позивачем складено ТОВ «ОСНОВА» (отримувач) податкову накладну № 1 на виготовлення металоконструкцій (з давальницької сировини) у кількості 49536,00 т на загальну суму 594432,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 99072,00 грн. (т.1 а.с.16).
З копії виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по рахунку позивача № НОМЕР_1 від 11.02.2019 №110219VU15331933 вбачається, що ТОВ «ОСНОВА» 11.01.2019 перерахувало грошові кошти на рахунок позивача у сумі 495360,00 грн. з призначенням платежу: за виготовлення металоконструкцій зг. дог. № 3 від 12.11.18 р., у т.ч. ПДВ 20% - 82560,00, а 14.01.2019 - 99072,00 грн. з призначенням платежу: за виготовлення металоконструкцій зг. дог. № 3 від 12.11.18 р., у т.ч. ПДВ 20% - 16512,00 грн. (т.1 а.с. 26-27).
Як вбачається з квитанції №9304340069 від 14.01.2019 року, реєстрацію податкової накладної позивача від 31.12.2018 року №1 зупинено у зв`язку із відповідністю її вимогам пп. 1.6. п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.178).
У зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2018 року, позивачем надіслано повідомлення № 1 від 15.01.2019 року, у якому зазначено, що позивачем підписано договір про надання послуг № 3 від 12.11.2018 року з ТОВ «ОСНОВА», підписаний акт з ТОВ «ОСНОВА» № 2 від 31.12.2018 року на 594432,00 грн. та отримані кошти на п/рахунок ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» 11.01.2019 року та 14.01.2019 року (т.1 а.с.183,198). Разом із повідомленням позивачем направлено в електронному вигляді копії: звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 11.01.2019 по 15.01.2019; наказу № 2/г від 01.11.2018 про затвердження штатного розпису позивача, штатного розпису позивача, акта наданих послуг № 2 від 31.12.2018 року; додаткової угоди № 1 від 28.12.2018 року; договору про надання послуг № 3 від 11.11.2018, що вбачається з наданих представником відповідача доказів та не заперечувалось представником позивача під час надання вступного слова (т.1 а.с.84-99,184-193).
Рішенням комісії Головного управління ДФС в Одеській області від 22.01.2019 року № 1056378/39298026 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних(т.1 а.с.14-15). Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у вказаному рішенні зазначено «ненадання платником податків» копій:
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;
- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
У вказаному рішенні зазначено, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Не погодившись з вказаним рішенням комісії ГУ ДФС в Одеській області № 1056378/39298026 від 22.01.2019 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач 23.01.2019 року звернувся Державної фіскальної служби України із письмовим зверненням №23/01 з доданням копій таких документів (т.1 а.с.17):
- договору № 3 від 12.11.2018;
- акта наданих послуг №2 від 31.12.2018 року на суму 594432,00 грн.;
- наказу про затвердження штатного розкладу №2/Г від 01.11.2018 р.;
- виписки банка про отримання коштів 11.01.2019 р., 14.01.2019 р.;
- рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Державна фіскальна служба України у відповіді від 30.01.2019 року №4143/6/99-99-11-03-04-15 на зазначене письмове звернення позивача зазначила, що останнім порушено п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, оскільки така скарга має подаватися в електронному вигляді, та зазначено, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в судовому порядку (т.1 а.с.18).
Позивачем 11.02.2019 року відправлена скарга в електронному вигляді на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №1056378/39298026 від 22.01.2019 року (т.1 а.с.19).
Не отримавши результату за наслідком оскарження рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №1056378/39298026 від 22.01.2019 року, позивач звернувся з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення від 01.03.2019 року).
Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що на час прийняття спірного рішення, процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію / відмову у реєстрації, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, врегульовані, зокрема, але не виключно, Податковим кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою затверджені: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 204).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем сформована податкова накладна №1 від 31.12.2018 та надіслана для реєстрації до ЄРПН.
Проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України з посиланням на те, що вона відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків", а в подальшому - у її реєстрації відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).
Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Зі змісту квитанції від 14.01.2019 року про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» №1 від 31.12.2018 вбачається, що реєстрація податкової накладної зупинена контролюючим органом 14.01.2019 року відповідно до п. 201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку".
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117).
Відповідно до п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно з п.6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п.7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Суд зазначає, що вимоги п.п. 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.
Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
При цьому, слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку, в тому числі п.1.6 п.1 цих Критеріїв, містяться у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку".
Згідно з пп.1.6 п.1 цих Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків, ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Отже, приписами цих «Критеріїв ризиковості платника податку" визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.
Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції від 14.01.2019 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом пп.1.6 п.6 «Критеріїв ризиковості платника податку".
Крім того, в квитанції №9304340069 про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників.
При цьому, під час розгляду справи з боку представника відповідачів до суду не надано доказів та пояснень щодо того, які саме ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв мав позивач як платник податку станом на 14.01.2019 року.
Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вже встановлено судом, контролюючим органом не зазначено у квитанції від 14.01.2019 року, за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників, чим не дотримано критерію «визначеності", оскільки зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку".
Зі змісту квитанції від 14.01.2019 року по податковій накладній ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» №1 від 31.12.2018 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Відповідно до п.14 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
З аналізу зазначеної норми Порядку № 117 слідує, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду необхідних документів.
Таким чином, з огляду на вищенаведений судом зміст квитанції від 14.01.2019 року, суд зазначає, що у зазначеній квитанції контролюючим органом не вказано ані конкретного виду критерію ризиковості платника податку (пункт пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків"), ані конкретного виду (переліку) необхідних документів, перелік яких встановлений у п.14 Порядку№117.
Відповідно до п.15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Згідно з п.16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 18 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Згідно з п.19 Порядку №117 комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Положеннями п.20 Порядку №117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про:
- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Судом встановлено, що у порядку, визначеному п.16 Порядку №117, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну №1 від 31.12.2018 року, для направлення до комісії для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної (т.1 а.с.84-99). Однак, рішенням комісії Головного управління ДФС в Одеській області від 22.01.2019 року № 1056378/39298026 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних(т.1 а.с.14-15.
Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Згідно з п.22, п.23 Порядку №117 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.
Комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:
- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;
- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.
З вказаного вбачається, що рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Однак, рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області від 22.01.2019 року № 1056378/39298026, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальне посилання на те, що причиною його прийняття є ненадання копій документів, - без вказівки (зазначення) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення щодо реєстрації спірної податкової накладної.
Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку), та передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області від 22.01.2019 року № 1056378/39298026 містить лише загальний перелік документів, що передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і не містить підкреслення конкретних видів документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано.
Отже, у самому рішенні вказано, що документи, які не надано, - необхідно підкреслити. Однак, відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області зазначено дві (2) із п`яти (5) груп документів, у якості підстав для відмови, без визначення конкретного документу або документів із кожної групи документів, які не надані позивачем, на думку контролюючого органу.
Тобто, відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області не зроблено жодного підкреслення у зазначеній формі рішення для конкретизації документів, яких не було надано позивачем до контролюючого органу.
Таким чином, оскаржуване позивачем рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області від 22.01.2019 року № 1056378/39298026 не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 року.
Представник відповідачів у відзивах на позов заяву зазначив, що позивачем не надано додатки до договору про надання послуг №3 від 12.11.2018 року, а саме: завірених штампом та підписом уповноваженої особи Замовника копій: технічної документації (креслення КМД), завіреної штампом та підписом уповноваженої особи замовника, яка повинна надаватися виконавцеві (п. 6.1. Договору); графіку доставки металоконструкцій (п. 6.4. Договору); сертифікату якості на поставлений металопрокат (п.5.2. Договору); специфікації (п. 5.1. Договору); рахунка-фактури (п. 7.2.3. Договору), а також товарно-транспортної накладної та платіжного доручення на отримання відповідних коштів.
При цьому суд зазначає, що зазначений перелік документів не міститься ані в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 року, ані в рішенні Комісії ГУ ДФС в Одеській області від 22.01.2019 року № 1056378/39298026.
Разом з цим, суд зазначає, що позивачем до суду були надані належним чином засвідчені копії: сертифікатів якості на товар (продукцію), з якої позивачем виготовлялась кінцева продукція, додатку №2 до договору №3 від 12.11.2018 року «графік поставок металоконструкцій», додатку № 1 до договору №3 від 12.11.2018 року «специфікація», рахунку на оплату № 1 від 25.12.2018 року (т.1 а.с.134-154).
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем до позовної заяви надано в копії договір №3 від 12.11.2018 року, однак до контролюючого органу надано договір №3 від 11.11.2018 року, зміст якого є повністю ідентичний змісту договору від 12.11.2018 року. Водночас, документи, які були надані позивачем до суду, виписані позивачем на виконання договору №3 від 12.11.2018 року, і про виконання саме цього договору зазначає позивач у повідомленні.
В свою чергу, відповідачі ні у відзивах на позовну заяву, ні під час розгляду справи, ні в оскаржуваному позивачем рішенні не зазначали про зазначену невідповідність у датах договорів про надання послуг №3.
Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву зазначив, що при визначенні критерію ризику керувався наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (із змінами). Суд зазначає, що цей наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 року № 409, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2018 року за № 536/31988.
Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів на положення Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621, оскільки такі станом на дату складання податкової накладної №1 від 31.12.2018 року та станом на дату прийняття спірного рішення втратили чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 року № 409, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2018 року за № 536/31988.
Стосовно посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків суд зазначає наступне.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН №1 від 31.12.2018 року контролюючим органом не було зазначено про необхідність надання вказаних документів, хоча чітке визначення підстав для зупинення реєстрації є прямою вимогою законодавства.
В свою чергу, як вже встановлено судом, позивачем до контролюючого органу були надані відповідні пояснення та копії звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 11.01.2019 по 15.01.2019; наказу № 2/г від 01.11.2018 про затвердження штатного розпису позивача, акта наданих послуг № 2 від 31.12.2018 року; додаткової угоди № 1 від 28.12.2018 року; договору про надання послуг № 3, що не заперечувалось представником відповідачів.
При цьому, слід зауважити на тому, що вказані документи вже були наявні у позивача станом на момент подання для реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 року та повідомлення від 15.01.2019 року.
Отже, як вбачається з викладеного, оскаржуване позивачем рішення не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2018 року. Окрім того, воно не містить конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної.
Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 21.05.2019 року у справі №620/3556/18, в якій зазначається наступне: «…З прийнятих Комісією рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. У рішеннях не зазначено, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не дотримано вимог пункту 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не наведено конкретної підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, поданих позивачем до реєстрації…».
Щодо аналізу самих господарських операцій між ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» та ТОВ «ОСНОВА», то в даній справі суд не надає оцінку реальності та фактичності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
При вирішенні даної справи суд також виходить із того, що оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1056378/39298026 від 22.01.2019 року є актом індивідуальної дії.
Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Однак, оскаржуване рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 09.07.2019 року №140/2093/18, в якій зазначається наступне: «…Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд..».
Вказаний висновок суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).
В той же час, при вирішенні даної адміністративної справи суд, відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.5 ст.242 КАС України, враховує наступні висновки Верховного суду, викладені у постанові від 02.04.2019 року по справі №822/1878/18: «…листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.».
З огляду на вищевикладене, аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв`язку із обставинами справи, суд дійшов висновку, що рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області № 1056378/39298026 від 22.01.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну, виписану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» №1 від 31.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.
Згідно з положеннями п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.
Водночас, п.28 Порядку №117 визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема:
- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.
Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1056378/39298026 від 22.01.2019 року, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 31.12.2018 року, виписану ТОВ «ЄВРОЄЛІТБУД» в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі «Обермейєр проти Австрії»; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі «Гранд Стівенс проти Італії»).
Решта доводів представників відповідачів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується оскаржуване рішення та відзив на позов, і не довели суду правомірності прийнятого рішення.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 3842,00 грн., а саме: у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №150 від 19.02.2019 року (т.1 а.с.12) та у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №152 від 19.02.2019 року (т.1 а.с.14) (як за 2 вимоги немайнового характеру).
Сума сплаченого судового збору згідно вищевказаного платіжного документу зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви заявлені 1 вимога немайнового характеру (про визнання протиправними скасування рішення) та 1похідна від неї вимога зобов`язального характеру.
Оскільки 1 позовна вимога зобов`язального характеру є похідною, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить одну немайнову вимогу, і отже судовий збір за такою вимогою сплачується як за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1921,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» та враховуючи сплату позивачем судового збору за одну вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення та похідну від неї вимогу зобов`язального характеру у розмірі 1921 грн., суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. з Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки саме його рішення №1056378/39298026 від 22.01.2019 року оскаржувалось позивачем та скасовано судом.
Стосовно сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 1921 грн. за вимогу зобов`язального характеру по вказаній справі (в більшому розмірі, ніж встановлено законом), суд зазначає, що станом на 19 серпня 2019 року з боку позивача до суду не надходило клопотання щодо повернення такої суми судового збору згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Водночас, суд зазначає, що відповідно до відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, враховуючи вищенаведене судом, позивач має право на повернення судового збору у розмірі 1921 грн. як внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
19.08.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.
Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Керуючись ст.ст. 2,9,72,76-77, 90,120,139,193,205,241-246,255,295 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи 39298026, вул. Долинська, буд.12, м. Одеса, 65042) до Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1056378/39298026 від 22.01.2019 року.
Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі накладних складену ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» податкову накладну №1 від 31.12.2018 року.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи 39298026, вул. Долинська, буд.12, м. Одеса, 65042) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок), сплачений згідно платіжного доручення № 150 від 19.02.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2019 року.
Суддя О.М. Соколенко
.
Судове рішення № 83848394, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 27.08.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/960/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: