Рішення № 83848393, 27.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3708/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного поновлення на посаді, не нарахування та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУНП в Одеській області), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо несвоєчасного поновлення на посаді, не нарахування та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік в сумі 147 501,25 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі №815/6429/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.11.2017 року по 20.02.2018 рік у розмірі 38 733 грн. 75 коп.

Наказом ГУНП в Одеській області №278 о/с дск від 05.03.2019 року ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області з 14.11.2017 року та зобов`язано відповідача сплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сум 38 733 грн. 75 коп.

Позивач зазначає, що у резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі №815/6429/17 судом зазначено, що в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню.

Проте, ГУНП в Одеській області не було вчасно виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді лише 05.03.2019 року, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 27 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 18 липня 2019 року.

19 серпня 2019 року ухвалою суду на місці, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи відзив на адміністративний позов (вхід. №ЕП/5935/19 від 12.08.2019 року), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

23 серпня 2019 року ухвалою суду на місці, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи заяву представника позивача про розгляд справи за її відсутністю (вхід. №29675/19 від 19.08.2019 року) та клопотання представника відповідача про розгляд справи за відсутністю представника Головного управління (вхід. №30207/19 від 22.08.2019 року).

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач, посилаючись на норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну поліцію», Постанову Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» зазначає, що згідно листа УОТЗ Головного управління №16/1-309 дск від 16.07.2019 року рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 приймалось в 2018 році та у зв`язку зі зміною керівництва встановити причини несвоєчасного виконання судового рішення не вбачається можливим.

В судове засідання, яке було призначене на 23 серпня 2019 року о 10 год. 30 хв. сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1751 о/с дск від 13.11.2017 року ОСОБА_1 , начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції, було звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі №815/6429/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.11.2017 року по 20.02.2018 рік у розмірі 38 733 грн. 75 коп. - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1751 о/с від 13.11.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області з 13 листопада 2017 року, полковника поліції ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області з 14 листопада 2017 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 14.11.2017 року по 20.02.2018 рік у розмірі 38 733 грн. 75 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 977 грн. 00 коп. допущено до негайного виконання (а.с.12-25).

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року по справі №815/6429/17 набрало законної сили 29 травня 2018 року.

Наказом ГУНП в Одеській області №278 о/с дск від 05.03.2019 року ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області з 14.11.2017 року та зобов`язано відповідача сплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сум 38 733 грн. 75 коп. (а.с.11).

З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважаючи безпідставним несвоєчасне поновлення його на посаді та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті Кодексу законів про працю України, введеного в дію з 01.06.1972 Законом Української РСР №322-VIII від 10.12.1971 року, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з приписами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи фактичне виконання Головним управлінням Національної поліції в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 у справі №815/6429/17 в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 (С-647173) на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 14 листопада 2017 року, яка підлягала негайному виконанню, відбулося лише 05 березня 2019 року, що підтверджується витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №278 о/с дск (а.с.11).

В якості підстави, що зумовила несвоєчасне виконання судового рішення у справі №815/6429/17, представник ГУНП в Одеській області вказав на те, що рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 приймалось у 2018 році та у зв`язку зі зміною керівництва встановити причини несвоєчасного виконання судового рішення не вбачається можливим.

Суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч.2 ст.371 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зауважити на рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі в ГУНП в Одеській області, як повноважного органу, виник обов`язок щодо його виконання.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.03.2018 року по справі №2а-11523/10/1370 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72965551).

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Як було встановлено судом рішення Одеського окружного адміністративного суду винесено 20.02.2018 року та набрало законної сили 29.05.2018 року, а наказ ГУНП в Одеській області, на виконання зазначеного рішення було видано 05.03.2019 року, таким чином, час вимушеного прогулу позивача в розумінні статті 236 Кодексу законів про працю України, за який необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, є період з 21.02.2018 (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) по 05.03.2019 включно.

З приводу суми, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до п. 6 розд. ІІІ вказаного Порядку, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі №815/6429/17 судом було встановлено, що середньоденний заробіток (середньоденне грошове забезпечення) позивача складає 391,25 грн.

Так період вимушеного прогулу позивача з 21.02.2018 року по 05.03.2019 року складає 377 днів.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 виплачувалися будь які кошти за час вимушеного прогулу за період з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік.

Таким чином, враховуючи розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та кількість днів вимушеного прогулу, розмір середньої заробітної плати останнього за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення у справі №815/6429/17, який підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Одеській області, складає 147 501 грн. 25 коп. (377 днів х 391,25 грн.), відносно чого представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік в сумі 147 501,25 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 1475,01 грн., сплачені згідно квитанції №ПН2304 від 26.06.2019 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного поновлення на посаді, не нарахування та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо несвоєчасного поновлення на посаді, не нарахування та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік.

Зобов`язати Головне управління національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.02.2018 року по 05.03.2019 рік в сумі 147 501,25 грн. (сто сорок сім тисяч п`ятсот одна гривня двадцять п`ять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1475 грн. 01 коп. (одна тисяча чотириста сімдесят п`ять гривень одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.