Рішення № 83848395, 27.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/7192/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Чіканчі О . І. (адвоката, згідно ордеру),

представника відповідача - Чабан О.О. (за довіреністю),-

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання протиправними і скасування припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась адміністративна справа №522/7192/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, в якій позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 березня 2018 року, винесений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відносно неї;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 206/18 по справі про адміністративне правопорушення, винесену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 13 квітня 2018 року про визнання її винною у вчиненні адміністративних порушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 та ч. 8 ст. 96 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 950,00 грн.;

- вирішити питання про стягнення з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на її користь судового збору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.05.2018 року судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування припису та постанови.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року у справі № 522/7192/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису та постанови задоволено у повному обсязі (т.1 а.с.104-116).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу на нього. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 року у справі № 522/7192/18 (т.2 а.с.42-46) судом задоволено частково апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року скасовано та справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису та постанови - направлено на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.

Супровідним листом від 03.05.2019 року П`ятим апеляційним адміністративним судом направлено справу №522/7192/18 до Одеського окружного адміністративного суду.

08 травня 2019 року за вх. №2566/19 вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Соколенко О.М.

Як зазначено в даній постанові суду від 09.04.2019 року, при її прийнятті суд керувався ст.ст. 308, 310, 315, 318, 321, 322, 329, 331 КАС України, і зокрема, в постанові міститься посилання на ч.1 ст.318 КАС України, відповідно до якої рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтям 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу №522/7192/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними і скасування припису та постанови; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання на 06.06.2019 року о 16:30 год.

Так, в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що 22 березня 2018 року позивач подала на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (через ЦНАП) декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту - індивідуального житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 (надалі - Об`єкт).

При перевірці декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту, спеціаліст інспекційного відділу №2 повідомив позивачці, що нею при будівництві не було дотримано норм чинного законодавства та ДБН-360-92.

З позовної заяви вбачається, що 30 березня 2018 року позивача ознайомлено зі змістом акту №000361, складеного за результатами перевірки суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва та вручено: протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 96 КУпАП та за ч.8 ст. 96 КУпАП; припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким приписано в строк до 30 квітня 2018 року забезпечити нормативні протипожежні відстані між будівлями, які розташовані на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , між індивідуальним житловим будинком та гаражем, а також усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом реєстрації документів, що засвічують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

13 квітня 2018 року позивачу вручено постанову по справі про адміністративне правопорушення №206/18, якою позивача визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та ч. 8 ст.96 КУпАП, та якою накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5950,00 грн.

На думку позивача, припис від 30.03.2018 року та постанова № 206/18 від 13.04.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідача не було правових підстав для ухвалення вказаних рішень. Позивач зазначає, що надала відповідачу документи, які підтверджують, що вона будувала об`єкт будівництва з дотриманням усіх вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачений ст. 96 КУпАП.

Свою позицію щодо неправомірності оскаржуваних припису від 30.03.2018 року та постанови № 206/18 від 13.04.2018 року, позивач обґрунтовує наступним.

Щодо, нібито, допущених позивачем порушень ч.8 ст.96 КУпАП (експлуатація житлового будинку, не зданого в експлуатацію) та ч. 1 ст.96 КУпАП (побудова об`єкту з порушенням Закону України «Про архітектурну діяльність» та вимог ДБН-360-92, що виразилось у недотриманні протипожежних відстаней від об`єкту до споруд сусідів, то позивач вважає висновки відповідача у спірних приписі та постанові помилковими, оскільки, по-перше, як вказує позивач, при побудові об`єкта вона діяла в межах визначеної законодавством процедури. З посиланням на ст.ст.27,34,36,39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розділ ІІ Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103, позивач зазначає, що в травні 2015 року позивач подала до департаменту ДАБІ в Одеській області два примірники повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 . Зазначене повідомлення зареєстровано 05 травня 2015 року за номером ОД №062151260468.

При цьому, позивач дізналась з єдиного реєстру документів, що повідомленню про початок виконання будівельних робіт присвоєно інший номер, а саме: ОД 062151260490, та зазначає, що до виїзду у березні 2018 року спеціаліста інспекційного відділу №2 на об`єкт, вона не знала, що вищевказаний номер повідомлення є іншим, ніж зазначений у її примірнику повідомлення. Оскільки повідомлення про початок будівельних робіт було зареєстровано, позивач приступила до будівництва житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що нею 12 січня 2016 року отримано будівельний паспорт №01-07/39, який завірено печаткою Управління архітектури та містобудування та підписом головного архітектора міста. При цьому, будівельний паспорт не було визнано недійсним та не було скасовано, у зв`язку із чим, позивач зазначає, що побудувала об`єкт на підставі належного правового документу.

Отже, як вказує позивач, вона здійснювала будівництво у відповідності до будівельного паспорту №01-07/39 від 12.01.2016 року, в якому зазначені відповідні відстані, яких мала дотримуватись позивач при будівництві об`єкту у цифровому та чіткому позначенні. При цьому, серед вказаних позначень відсутні вимоги про дотримання відступу не менше 8 метрів від сусідніх будівель.

Крім того, позивачем замовлено викопіювання в геодезичній службі м. Одеси та отримано нотаріально посвідчену згоду сусіда ОСОБА_4 на будівництво об`єкту (реєстровий №94).

Таким чином, на думку позивача, при побудові об`єкту вона керувалась вказівками спеціаліста у чинному та належному документі, а тому не могла припуститись порушення законодавства України. Наведене, як вважає позивач, свідчить про відсутність в діях останньої складу правопорушення, передбаченого ст. 96 КУпАП України.

Крім того, на думку позивача, оскаржувані припис та постанова є неправомірними, оскільки наведений в них висновок про те, що позивач порушила вимоги п. 3.13, п. 3.25 та додатку 3.1. (таблиця 1) ДБН 360-92 є помилковим, оскільки до Об`єкту будівництва, на її думку, вказані норми не можуть застосовуватись.

Так, в позовній заяві зазначено, що вказаними нормами ДБН 360-92 регулюються відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками.

Проте, позивач зазначає, що побудований нею гараж на об`єкті не є житловим, як і будівля по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а тому, відстані між ними не мають дорівнювати мінімуму - 8 метрів. Натомість, відстані визначені уповноваженим органом містобудування та архітектури в схемі забудови земельної ділянки до будівельного паспорту, та вказаних відстаней позивач дотримувалась при будівництві об`єкту.

Позивач також звертає увагу, що в оскаржуваних приписі та постанові відсутні докази того, що будівлі по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 належать саме до 3 ступеню вогнестійкості.

З урахуванням зазначених доводів позивача, остання вважає, що при побудові об`єкта вона дотрималась вимог законодавства України та положень будівельного паспорту.

Окрім цього, обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних припису та постанови, позивач також вказує на те що під час перевірки достовірності даних декларації про готовність об`єкту до експлуатації у грудні 2015 року, головним державним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду проведення перевірок Каменським С.І. не було встановлено порушення позивачем протипожежних відстаней в межах п.3.25 та додатку 3.1. ДБН 360-92. За результатами перевірки складено акт від 25.12.2015 року, в якому встановлені порушення щодо відхилення об`єкту від будівельного паспорту в частині граничнодопустимої висоти будівлі.

Щодо експлуатації об`єкту без реєстрації документів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, позивач зазначає, об`єкт будівництва фактично не експлуатується нею, оскільки в ньому відсутні усі умови для функціонального призначення - постійного та нормального проживання, зокрема, відсутнє газопостачання, не працює система опалення, тощо.

Позивач у позові наполягає на тому, що об`єкт будівництва не використовується нею для постійного проживання, а отже з її боку відсутнє порушення, визначене ч.8 ст.96 КУпАП України.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправними та скасувати припис від 30.03.2018 року та постанову № 206/18 від 13.04.2018 року, винесені Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

06 червня 2019 року через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву із додатками, в тому числі, доказами направлення їх копій позивачу засобами електронної пошти (т.2 а.с.87-163).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача, та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що замовником будівництва, ОСОБА_1 , 22.03.2018 року подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 . З метою перевірки достовірності наведених у декларації даних, на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/1ДАБК від 02.01.2018 року, направлення №000351 від 26.03.2018 (зі строком дії направлення з 27.03.2018 року по 30.03.2018 року), проведено позапланову перевірку об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 .

Під час виїзду на місце, як зазначає відповідач, встановлено, що по АДРЕСА_1 будівельні роботи з будівництва індивідуального двоповерхового будинку та гаражу фактично завершено.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що за результатами перевірки по АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок збудовано на відстані 1,7 метра від одноповерхової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_3 , та на відстані 7 метрів від одноповерхової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_4 . Перевіркою також встановлено, що позивачем збудовано гараж у притул до житлового будинку по АДРЕСА_2 .

При цьому, як вказує відповідач, будівлі, які розташовані на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 та збудований індивідуальний житловий будинок з гаражем по АДРЕСА_1 відносяться до ІІІ категорії вогнестійкості у відповідності до ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва».

З посиланням на п.3.21, п.3.25* та додаток 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», відповідач зазначає, що протипожежні відстані між будівлями ІІІ ступеня вогнестійкості обов`язково повинні складати не менше 8 метрів.

З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, позивачем виконано будівельні роботи з порушенням вимог п. 3.13, п. 3.25* та обов`язкового додатку 3.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем вказано, що під час виїзду на місце для проведення позапланового заходу, встановлений факт експлуатації позивачем будинку без введення його в експлуатацію. Так, відповідач зазначає, що на момент проведення перевірки по АДРЕСА_1 , будівельні роботи фактично завершені, об`єкт експлуатується для проживання; будинок підключено до електропостачання, водопостачання, на об`єкті встановлені сантехнічні прилади, побутова техніка та меблі. При цьому, позивачем не надано документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку відповідача, позивачем порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року, оскільки експлуатується закінчений будівництвом об`єкт, не прийнятий в експлуатацію.

Усі виявлені порушення, як вказує відповідач, підтверджуються матеріалами фотофіксації.

При цьому, відповідач вказує, що відповідальність за встановлені правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 96 та ч. 8 ст. 96 КУпАП.

З огляду на зазначені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву, останній вважає, що Управління діяло правомірно, у межах повноважень, а оскаржувані припис та постанова є законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Зважаючи на неявку сторін по справі у підготовче засідання 06.06.2019 року, та враховуючи надання представником позивача через канцелярію суду 05.06.2019 року клопотання про відкладення підготовчого засідання, протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 11.07.2019 року о 14 год. 40 хв.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 22.07.2019 року о 12 год. 00 хв.

15 липня 2019 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи №522/7192/19 належним чином засвідчених доказів по справі, в тому числі, незасвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (т.3 а.с.1-64).

В підготовче засідання, призначене на 22.07.2019 року, позивач та його представник не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. У зв`язку з першою неявкою позивача (її представника) без поважних причин, протокольною ухвалою суду від 22.07.2019 року відкладено підготовче засідання на 30.07.2019 року о 14 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. на лікарняному у період з 26.07.2019 року по 13.08.2019 року включно, підготовче засідання, призначене на 30.07.2019 року, перенесено на 14.08.2019 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019 року.

Засобами електронної пошти 19 серпня 2019 року від третьої особи надійшло клопотання про проведення судового засідання 19.08.2019 року та подальших судових засідань, за відсутності представника третьої особи.

Під час судового засідання 19 серпня 2019 року, судом встановлено, що у третьої особи, яка не заявляє самостійній вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, змінилася назва з Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради (т.3 а.с.81-84). У зв`язку з цим, враховуючи думку учасників справи, суд на місці ухвалив замінити третю особу, зважаючи на зміну у назві, з Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на Департамент архітектури і містобудування Одеської міської ради.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Зважаючи на подане 19.08.2019 року засобами електронної пошти клопотання про слухання справи за відсутності представника третьої особи, а також, враховуючи приписи ч. 1 ст. 205 КАС України та думку учасників справи, суд розглядав справу у судовому засіданні 21.08.2019 року за відсутністю представника третьої особи.

У судовому засіданні 19.08.2019 року суд заслухав вступне слово учасників справи - представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази по справі та оголосив перерву у судовому засіданні до 21.08.2019 року о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 21.08.2019 року позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2019 року позовну заяву не визнала та просила суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, та у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (реєстровий № 2992), відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0460 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137600:63:003:0008 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.3 а.с.12-13).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №11813103 від 29.10.2013 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,046 га з кадастровим номером 5110137600:63:003:0008 та цільовим призначенням: «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Реєстрацію проведено на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 29.10.2013 року (т.3 а.с.14).

Також, позивачем 08.07.2014 року отримано витяг з Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку (т.3 а.с.15-17).

22 січня 2015 року співвласник домоволодіння під АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с.105-112) надав позивачеві нотаріальну посвідчену згоду на забудову гаражу, а також будь-яких інших господарських будівель та споруд на земельній ділянці, що розташована у АДРЕСА_1 . В заяві також зазначено, що ОСОБА_4 ознайомлений з будівельним проектом та жодних заперечень до нього не має (т.3 а.с.18).

17 березня 2015 року між ОСОБА_1 («Споживач») та ПАТ «Одесаобленерго» («Енергопостачальник») укладено договір № 0300/347299 про користування електричною енергією (за адресою: АДРЕСА_1 ), згідно якого Енергопостачальник прийняв на себе обов`язок надійно постачати Споживачеві електричну енергію у необхідних їй обсягах відповідно до потужності електроустановок Споживача (т.3 а.с.19).

Також, 17 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОКС» укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 14354А-630 за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.20-21).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 06.04.2015 року отримала будівельний паспорт №01-07 / 39, який видано Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та підписано в.о. першого заступника начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Шайденко М.О. До будівельного паспорту додано пам`ятку замовнику індивідуального будівництва. У пам`ятці замовнику індивідуального будівництва визначені містобудівні та планувальні вимоги та обмеження, зокрема: граничнодопустима висота будівлі житлового будинку - два поверхи зі скатною покрівлею висотою до 9,50 метрів, гаражу - один поверх зі скатною покрівлею висотою до 4,70 метрів; відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується, до меж земельної ділянки; мінімально допустимі відстані об`єкта, який проектується, до існуючих будинків і споруд; тип огорожі; відстань від об`єкта, що проектується, до улиць (доріг); інженерне забезпечення об`єкта будівництва (у разі наявності технічних умов) водопостачання та водовідведення згідно з договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №14354 А-630 від 17.03.2015 року, та електропостачання згідно з договором №0300/347299 від 17.03.2015 року, теплопостачання від індивідуального теплоносія; інші вимоги та обмеження використання земельної ділянки (т.3 а.с.98-103).

У схемі забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначені цифрові позначення відстаней забудови до існуючих будівель та споруд на суміжних земельних ділянках, зокрема, по АДРЕСА_2 - по межі земельної ділянки, по АДРЕСА_3 - 1,85 метра (але не менше 1 метра відповідно до пам`ятки замовнику індивідуального будівництва згідно із заявою сусідів) та по АДРЕСА_4 - 7 м. Схему забудови земельної ділянки підписано в.о. першого заступника начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Шайденко М.О. (т.3 а.с.103).

У травні 2015 року позивачем подано до Департаменту ДАБІ в Одеській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , категорія складності 2, на підставі будівельного паспорту №01-07/39 від 06.04.2015. Зазначене повідомлення зареєстровано Департаментом ДАБІ в Одеській області 05.05.2015 року за номером ОД 062151260468, що підтверджується відповідною копією повідомлення (т.3 а.с.2-3).

При цьому, як вбачається з копії роздруківки з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, повідомлення про початок будівельних робіт позивача з будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване фактично за іншим номером, а саме, за номером ОД062151260490 (т.3 а.с.4).

21 вересня 2015 року позивачу виготовлено ПП «Діміна» технічний паспорт на житловий будинок та гараж по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.149-153).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2015 року позивачем до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області подано декларацію про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, що підтверджується копією опису №4592/4982 від 15.12.2015 року та не заперечувалось сторонами у справі (т.3 а.с.48).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.12.2015 року, який складено за результатами проведеної позапланової перевірки декларації про готовність об`єкту до експлуатації на відповідність дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 , встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 наведено недостовірні дані у декларації про готовність об`єкта до експлуатації з будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 (вхід №12249/15 від 16.12.2015 року), чим порушено вимоги ч. 10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (т.3 а.с.50-52).

25 грудня 2015 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменським С.І., який фактично здійснював позапланову перевірку об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 , видано позивачу припис про усунення порушень, виявлених під час проведення позапланової перевірки, із терміном усунення порушень до 25.01.2016 року (т.3 а.с.53-55).

За результатами порушень, встановлених при проведенні позапланової перевірки 25.12.2015 року, посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 12 ст. 96 КУпАП України (т.3 а.с. 56-59).

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення №909/1 від 06.01.2016 року, позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.12 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. (т.3 а.с.60-62), який сплачено позивачем 01.04.2016 року в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.05.2016 року ВП №50378735 (т.3 а.с.63) та копією квитанції №0.0.529786116.1 від 01.04.2016 року (т.3 а.с.64).

Водночас, як вбачається з відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 29.12.2015 року №05/1-17403, позивачу повернуто вказану декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з підстав порушення вимог оформлення декларації, та роз`яснено, що після усунення відповідних недоліків, остання може повторно звернутись до територіального органу ДАБІ в Одеській області (т.3 а.с.49).

Як встановлено судом, після виявлення порушень, встановлених актом перевірки від 25.12.2015 року, позивачем отримано новий будівельний паспорт №01-07/39 від 12.01.2016 року замість будівельного паспорта № 01-07/39 від 06.04.2015 року, відповідно до якого змінено параметри граничнодопустимої висоти будівлі житлового будинку, а саме: два поверхи зі скатною покрівлею до 11,0 метрів, гаражу - один поверх зі скатною покрівлею, висотою до 4,70 метрів (т.3 а.с.5-9,33). Будівельний паспорт від 12.01.2016 року видано Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради за підписом головного начальника Управління - головного архітектора міста Голованова О.Д . До будівельного паспорту додані пам`ятка замовнику індивідуального будівництва, ситуаційний план земельної ділянки, містобудівний розрахунок із зазначеннями параметрів будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 , схема забудови земельної ділянки із зазначенням відстаней забудови земельної ділянки, яку погоджено начальником Управління - головним архітектором Головановим О.Д., а також інші графічні матеріали щодо будівництва житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 . У пам`ятці замовнику індивідуального будівництва, окрім граничнодопустимої висоти будівлі житлового будинку та гаражу, також визначені: мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується, до меж земельної ділянки: фронтальної згідно п.3.19, п. 3.24* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», бокової та тильної - п. 3.13 ДБН 360-92**, але не менше 1,0 м., з бокової по межі ділянки (згідно із заявою сусідів); мінімально допустимі відстані об`єкта, який проектується, до існуючих будинків і споруд згідно з п. 3.13 ДБН 360-92**; тип огорожі; відстань від об`єкта, що проектується, до улиць (доріг) згідно з п. 3.51 ДБН 360-92**; інженерне забезпечення об`єкта будівництва (у разі наявності технічних умов) водопостачання та водовідведення згідно з договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №14354 А-630 від 17.03.2015 року, та електропостачання згідно з договором №0300/347299 від 17.03.2015 року, теплопостачання від індивідуального теплоносія; інші вимоги та обмеження використання земельної ділянки. У схемі забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначені цифрові позначення відстаней забудови до існуючих будівель та споруд на суміжних земельних ділянках, зокрема, по АДРЕСА_2 - по межі земельної ділянки, по АДРЕСА_3 - 1,85 метра (але не менше 1 метра відповідно до пам`ятки замовнику індивідуального будівництва згідно із заявою сусідів) та по АДРЕСА_4 - 7 м.(т.3 а.с.33).

Відповідно до містобудівного розрахунку, який розроблений архітектором ОСОБА_8 , житловий будинок та гараж, що проектуються, відносяться до будівель ІІІ ступеню вогнестійкості. (т.3 а.с.22-32,34-46).

Як встановлено судом, 22.03.2018 року позивачем подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта за вх. №01-16/461д/д (т.2 а.с.96-98).

Відповідно до докладної записки на ім`я в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Р.О. від 26.03.2018 року вх. № 01-18/105-и/в, начальник відділу дозвільно-декларативних процедур Савенко В .В. звернувся із клопотанням, в тому числі, про проведення перевірки достовірності даних, зазначених у декларації про готовність до експлуатації об`єкта буд. паспорт (№01-16/461/д/д) за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_1 , та просив призначити позапланову перевірку щодо достовірності даних у вищевказаному дозвільному документі (т.2 а.с.95).

Як вбачається з направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 26.03.2018 року, головний спеціаліст інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевич А.П. був направлений для здійснення позапланової перевірки на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/1 ДАБК від 02.01.2018 року, у зв`язку із необхідністю перевірки достовірності даних, наведених в декларації про готовність до експлуатації об`єкта (вх. №01-18/105ив від 26.03.2018 року) зі строком дії направлення з 27.03.2018 до 30.03.2018 року (т.2 а.с.94).

За результатами здійсненої перевірки, яка проводилась у присутності ОСОБА_1 , перевіряючим складено акт №000351 від 30.03.2018 року (т.2 а.с.99-118), який підписано позивачем та копію якого їй вручено 30.03.2018 року. В Акті № 000351 зазначено, що перевірка проводилась у період з 27.03.2018 року 10 год. 00 хв. до 30.03.2018 року 16 год. 00 хв. Також, в акті перевірки №000351 зазначено, що при перевірці Управлінням отримано такі документи: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія картки платника податків ОСОБА_1 , інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №118820592 від 28.03.2018 року; копія будівельного паспорта, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-07/39 від 06.04.2015 року; копія будівельного паспорта, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-07/39 від 12.01.2016 року; копія паспорта технічної інвентаризації від 21.09.2015 року.

Як вбачається зі змісту акта перевірки №000351 (розділ 5 «Опис виявлених порушень»), замовником будівництва ОСОБА_1 подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (вх.№01-16/461/д/д від 22.03.2018 року) з будівництва індивідуального житлового будинку літ. «А» та гаражу (за тех. паспортом ліь. «Б») за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виїзду на місце для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , будівельні роботи з будівництва індивідуального двоповерхового будинку та гаражу фактично завершено.

Разом з цим, за результатами перевірки встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 збудовано на відстані 1,7 метрів від одноповерхової будівлі, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_3 та на відстані 7 метрів від одноповерхової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_4 . Також встановлено, що ОСОБА_1 збудувала гараж на межі із суміжною земельною ділянкою у притул до житлового будинку по АДРЕСА_2 . При цьому, будівлі, які розташовані на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та збудований індивідуальний житловий будинок і гараж відносяться до ІІІ ступені вогнестійкості.

Як вказує відповідач у акті, відповідно до п. 3.25* та додатку 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» протипожежні відстані між будівлями ІІІ ступеню вогнестійкості обов`язково повинні складати не менше 8 метрів. Таким чином, ОСОБА_1 при будівництві нового індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 виконано будівельні роботи з порушенням вимог п.3.13, п. 3.25* та додатку 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» щодо протипожежних відстаней між будівлями, чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

В акті зазначається, що виявлені порушення підтверджуються матеріалами фотофіксації.

Окрім того, в акті перевірки №000351 зазначено, що на момент проведення перевірки, встановлено, що по АДРЕСА_1 будівельні роботи фактично завершені, об`єкт експлуатується для проживання. Будинок підключено до мереж газопостачання, електропостачання, водопостачання. На об`єкті встановлені: система опалення, сантехнічні прилади, побутова техніка та меблі. Виявлені факти експлуатації закінченого об`єкта будівництва підтверджуються матеріалами фотофіксації.

При цьому, ОСОБА_1 не надано документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в акті зазначається, що ОСОБА_1 експлуатується закінчений будівництвом об`єкт, що розташований по АДРЕСА_1 , не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року.

30 березня 2018 року головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевичем А.П. , який фактично здійснював позапланову перевірку об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, видано позивачу припис про усунення порушень, виявлених під час проведення позапланової перевірки, шляхом: забезпечення нормативних протипожежних відстаней між будівлями, які розташовані на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 та збудованим індивідуальним житловим будинком та гаражем по АДРЕСА_1 у термін до 30.04.2018 року; усунення порушення вимог містобудівного законодавства шляхом реєстрації документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту по АДРЕСА_1 до 30.04.2018 року (т.2 а.с.126-129).

Також, за результатами позапланової перевірки, відносно позивача 30.03.2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 96 КУпАП України (т.2 а.с. 122-125). В протоколі, із посиланням на порушення, встановлені в акті перевірки, зазначається, що ОСОБА_1 при будівництві нового індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 виконано будівельні роботи з порушенням вимог п.3.13, п. 3.25* та додатку 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» щодо протипожежних відстаней між будівлями, чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Вказаний протокол отримано позивачем 30.03.2018 року, та позивачем у ньому зазначено, що будівництво здійснювалось на підставі будівельного паспорту, а тому нею не вбачаються порушення у її діях.

Окрім того, за результатами позапланової перевірки, відносно позивача 30.03.2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 8 ст. 96 КУпАП України (т.2 а.с.119-121). В протоколі, із посиланням на порушення, встановлені в акті перевірки, зазначається, що ОСОБА_1 експлуатується закінчений будівництвом об`єкт, розташований по АДРЕСА_1 , не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011 року.

Даний протокол отримано позивачем 30.03.2018 року, та позивачем у ньому зазначено, що у вказаній будівлі позивач не проживає постійно, оскільки там не має умов для проживання, а тому остання не вбачає своєї вини у вчиненні порушення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 13.04.2018 року надані до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради письмові пояснення в порядку ст. 268 КУпАП. В поясненнях позивач зазначила, що житловий будинок та гараж по АДРЕСА_1 вона не експлуатувала без введення його в експлуатацію, роботи по будівництву здійснювала у повній відповідності до будівельного паспорту №01-07/39 від 12.01.2016 року, зокрема, щодо дотримання допустимих відстаней при будівництві житлового будинку та гаражу (т.2 а.с.154-160).

За розглядом матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності: акту №00351 від 30.03.2018 року, припису №171/18 від 30.03.2018 року, протоколів від 30.03.2018 року, та письмових пояснень ОСОБА_1 в порядку ст.268 КУпАП від 13.04.2018 року, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №206/18 від 13.04.2018 року, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч.8 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на неї у вигляді штрафу в розмірі 5950,00 грн. (т.2 а.с.130-134).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, листом від 04.04.2018 року №01-16/461/д Управління Державного архітектурно-будівельного контролю щодо поданої позивачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта до експлуатації від 22.03.2018 року, роз`яснило, що у п. 3 декларації «інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт» зазначена не відповідно в частині реєстраційного номеру, а відтак, позивачу запропоновано уважно заповнити бланк декларації з метою уникнення розбіжностей (т.3 а.с.47).

Не погодившись із оскаржуваним приписом від 30.03.2018 року та постановою по справі про адміністративне правопорушення №№206/18 від 13.04.2018, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Кодексом про адміністративні правопорушення, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011 року №533, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103 «Про затвердження порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки» в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За приписами ч. 2 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Частиною 3 статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

За приписами ч. 4 статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі - Порядок №103).

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Розроблення будівельного паспорта в межах населених пунктів здійснюється відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 1.4 Порядку №103).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 Порядку №103, уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Пунктами 2.7, 2.8, 2.9 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. Будівельний паспорт складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. До складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього розділу; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам`ятка замовнику індивідуального будівництва.

Відповідно до пунктів 2.11, 2.12, 2.13, 2.14 Порядку №103 пам`ятка замовнику індивідуального будівництва готується уповноваженим органом містобудування і архітектури як рекомендаційний перелік положень нормативно-правових актів, будівельних норм та правил для застосування в умовах існуючої містобудівної ситуації.

Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури. Будівельний паспорт складається у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт. Будівельний паспорт реєструється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у журналі реєстрації будівельних паспортів. Електронний витяг із матеріалів будівельного паспорта зберігається в базі даних містобудівного кадастру (у разі його створення) з присвоєнням йому індивідуального номера.

Пунктом 2.16 Порядку №103 передбачено, що після направлення замовником відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних органів Держархбудінспекції України будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт.

Судом встановлено, що позивачем 06.04.2015 року отримано будівельний паспорт №01-07/39, який видано Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та підписано в.о. першого заступника начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Шайденко М.О. Будівельний паспорт складається із пам`ятки замовнику індивідуального будівництва та схеми забудови земельної ділянки. У схемі забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначені цифрові позначення відстаней забудови до існуючих будівель та споруд на суміжних земельних ділянках, зокрема, по АДРЕСА_2 - по межі земельної ділянки, по АДРЕСА_3 - 1,85 метра (але не менше 1 метра відповідно до пам`ятки замовнику індивідуального будівництва згідно із заявою сусідів) та по АДРЕСА_4 - 7 м.

Отже, позивачем отримано будівельний паспорт у порядку, передбаченому чинним на час отримання будівельного паспорта законодавством України.

В подальшому позивачем у відповідності до приписів законодавства України подано повідомлення про початок будівельних робіт, яке зареєстровано під номером ОД062151260468, що вбачається з відмітки, проставленої на самому повідомленні (т.3 а.с.2).

Суд звертає увагу, що вказане повідомлення на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України зареєстровано за номером ОД062151260490.

Суд вважає, що зазначена розбіжність у номерах реєстрації вказаного повідомлення є технічною помилкою, допущеною при її реєстрації суб`єктом владних повноважень. Проте, зазначене повідомлення на час прийняття спірних припису та постанови, не було скасоване та є діючим на час розгляду справи, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні 19.08.2019 року.

Отже, з урахуванням реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

15 грудня 2015 року позивачем подано декларацію про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, що підтверджується копією опису №4592/4982 від 15.12.2015 року (т.3 а.с.48).

З відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 29.12.2015 року №05/1-17403 вбачається, що позивачеві повернуто декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з підстав порушення вимог оформлення декларації (т.3 а.с. 49).

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI).

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до абз.1,2,3,5 ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

У відповідності до пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Згідно з пунктом 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно із абзацом 1 та абзацом 8 пункту 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Як вже встановлено судом, головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменським С.І. проведено перевірку поданої позивачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.12.2015 року, який складено за результатами проведеної позапланової перевірки, здійсненої з метою перевірки декларації про готовність об`єкту до експлуатації на відповідність дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 , замовником будівництва ОСОБА_1 наведено недостовірні дані у декларації про готовність об`єкта до експлуатації з будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги ч. 10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (т.3 а.с.50-52).

Згідно акту перевірки, встановлено, що роботи з будівництва індивідуального житлового будинку та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , виконані на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062151260468 від 05.05.2015 року.

В акті перевірки від 25.12.2015 року зазначено, що на об`єкті виконано не всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил, зокрема: не виконано зовнішнє оздоблення фасаду; не встановлено огороджувальні конструкції на балконах; не виконано сходи з двері з тильної частини будинку; відсутнє вимощення будинку; не виконано мостіння та благоустрій ділянки; не в повному обсязі виконано стяжку на першому поверсі; не улаштовано сходи на другий та мансардний поверх, чим порушено вимоги ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».

Також, у акті зазначено, що будівельні роботи виконані з відхиленням від будівельного паспорту, а саме: у пункті 1 будівельного паспорту зазначено «граничнодопустима висота будівлі: житлового будинку - два поверхи зі скатаною покрівлею, висотою 9,50 метрів», а забудовником виконано два поверхи та мансардний поверх, чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Отже, при проведені перевірки Головному інспектору будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменському С.І. надано будівельний паспорт №01-07/39, отриманий позивачем 06.04.2015 року.

При цьому, суд зазначає, що крім зазначених в акті перевірки від 25.12.2015 року порушень, інших порушень, в тому числі, щодо протипожежних відстаней, при будівництві індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 , не виявлено.

Враховуючи приписи п.3, п.4, п.5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (надалі - Порядок №698) (в редакції, чинній на час здійснення перевірки об`єкту будівництва 25.12.2015 року), суд вважає за необхідне також зазначити, що в результаті проведеної перевірки будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку з гаражем по АДРЕСА_1 , здійсненої 25.12.2015 року, жодних рішень стосовно будівельної документації позивача, зокрема, щодо будівельного паспорта від 06.04.2015 року № 01-07/39, не приймалось.

Натомість, 12 січня 2016 року позивачем отримано новий будівельний паспорт №01-07/39 замість будівельного паспорта від 06.04.2015 року № 01-07/39, відповідно до якого змінено параметри граничнодопустимої висоти будівлі житлового будинку з 9,50 метрів до 11,0 метрів. Судом встановлено, що інші технічні характеристики будівельного паспорта, в тому числі, відстані між існуючими будівлями по суміжним земельним ділянкам, залишені без змін. При цьому, у пам`ятці замовнику індивідуального будівництва, окрім граничнодопустимої висоти будівлі житлового будинку та гаражу, також визначені: мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується, до меж земельної ділянки: фронтальної згідно п.3.19, п. 3.24* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», бокової та тильної - п. 3.13 ДБН 360-92**, але не менше 1,0 м., з бокової по межі ділянки (згідно із заявою сусідів); мінімально допустимі відстані об`єкта, який проектується, до існуючих будинків і споруд згідно з п. 3.13 ДБН 360-92**; тип огорожі; відстань від об`єкта, що проектується, до улиць (доріг) згідно з п. 3.51 ДБН 360-92**.

22.03.2018 року позивачем повторно подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, за вх. №01-16/461д/д до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (т.2 а.с.96-97).

Головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Богусевич А.П. здійснено позапланову перевірку на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/1 ДАБК від 02.01.2018 року, у зв`язку із необхідністю перевірки достовірності даних наведених в декларації про готовність до експлуатації об`єкта (т.2 а.с.94). За результатами проведеної перевірки складено Акт №000351.

Судом встановлено, що під час проведення зазначеної перевірки, позивачем надавались два будівельні паспорти: від 06.04.2015 року (який втратив чинність) та від 12.01.2016 року (є чинним на момент розгляду справи).

У схемах забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 до обох будівельних паспортів, яка є складовою будівельного паспорту, визначені цифрові позначення відстаней забудови до існуючих будівель та споруд на суміжних земельних ділянках, зокрема, по АДРЕСА_2 - по границі земельної ділянки, по АДРЕСА_3 - 1,85 метра (але не менше 1 метра відповідно до пам`ятки замовнику індивідуального будівництва згідно із заявою сусідів) та по АДРЕСА_4 - 7 м .

В акті перевірки №000351 встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 збудовано на відстані 1,7 метрів від одноповерхової будівлі, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_3 та на відстані 7 метрів від одноповерхової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_4 . Також встановлено, що ОСОБА_1 збудувала гараж впритул до житлового будинку по АДРЕСА_2 . При цьому, будівлі, які розташовані на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та збудований індивідуальний житловий будинок і гараж відносяться до ІІІ ступені вогнестійкості.

Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 при будівництві нового індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 виконано будівельні роботи з порушенням вимог п.3.13, п. 3.25* та додатку 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» щодо протипожежних відстаней між будівлями, чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Також, відповідач вважає, що ОСОБА_1 експлуатується закінчений будівництвом об`єкт, що розташований по АДРЕСА_1 , не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при здійсненні позивачем будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 , на підставі яких прийняті оскаржувані припис та постанова, суд виходить з наступного.

Так, за висновками відповідача, позивачем не дотримані відстані від об`єкта будівництва до існуючих будівель та меж сусідньої земельної ділянки, чим порушено п.3.13, п.3.25* та обов`язкового додатку 3.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Суд зазначає, що наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 року №44 затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92** (надалі - ДБН 360-92**).

ДБН 360-92** поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Пунктом 3.13 ДБН 360-92** визначено, що відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1). Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 - 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.

Згідно з п. 3.24* ДБН 360-92** у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

Пунктами 3.25*,3.25а* ДБН 360-92** передбачено, що протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1).

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Приміткою 1 до таблиці 3.2а передбачено, що господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається об`єднувати.

Згідно з пунктом 1* додатка 3.1 ДБН 360-92** («Протипожежні вимоги») протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими, сільськогосподарськими будинками, спорудами - відповідно до вимог чинних норм.

Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будинків промислових підприємств, багатоповерхових гаражів до виробничих, сільськогосподарських будинків і споруд треба приймати згідно з таблицею 1 (знаменник).

Відповідно до таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** щонайменша протипожежна відстань між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами складає 6 м.

Приміткою 1 до таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** визначено, що класифікацію будинків за ступенем вогнестійкості, категорії виробництва щодо пожежної безпеки треба приймати відповідно до чинних нормативів.

Згідно з Приміткою 7 до таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються.

При проектуванні та будівництві нових індивідуальних садибних будинків та господарських споруд, а також при повній їх перебудові в межах однієї садиби (зміна місця розташування, площі забудови, об`єму та поверховості будинку) в умовах забудови, яка склалася, відстані між житловими будинками та громадськими будівлями на двох сусідніх ділянках треба приймати за таблицею 1.

Як вбачається з доданої до будівельного паспорту схеми забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відстані забудови до існуючих будівель та споруд на суміжних земельних ділянках, зокрема, по АДРЕСА_2 - по межі земельної ділянки, по АДРЕСА_3 - 1,85 метра (але не менше 1 метра відповідно до пам`ятки замовнику індивідуального будівництва згідно із заявою сусідів) та по АДРЕСА_4 - 7 м.

Водночас, розміщення гаража передбачено по лінії забудови, без відступу від межі сусідньої ділянки по АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що відповідачем, при визначенні порушення позивачем наведених вище приписів ДБН 360-92** не надано доказів щодо належності до житлових будинків споруд по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а також віднесення їх до відповідної категорії вогнестійкості - ІІІ.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів щодо проведення замірів відстаней від збудованого позивачем індивідуального житлового будинку та гаражу до існуючих будівель та споруд, розташованих на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Суд відхиляє посилання відповідача на здійснену фотофіксацію, яку надано як додатки до матеріалів перевірки (т.2 а.с.140,145), оскільки з цих доказів не вбачається даних щодо порядку проведення замірів відстаней та їх фіксування, не назначено які самі відстані замірювались та з яких вихідних даних здійснювались такі заміри. Інших належних доказів на підтвердження цього, з боку відповідача до суду не надано.

Суд зазначає, що вимоги пункту 3.25* ДБН 360-92** щодо розміщення об`єктів будівництва на відстані не менше одного метра до межі сусідньої ділянки мають на меті, насамперед, забезпечення рівної можливості власників суміжних земельних ділянок здійснювати догляд та поточний ремонт будівель.

Проте, доказів наявності спору між позивачем та суміжним землевласниками щодо будівництва індивідуального двоповерхового будинку та гаража по АДРЕСА_1 , в тому числі , на межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , ні на час видачі будівельного паспорту, ні на час розгляду справи, відповідачем суду не надано.

У судовому засіданні 19.08.2019 року представником позивача зазначено, що до будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 вимоги додатку 3.1. ДБН 360-92 застосовуватись не можуть, адже вказаними нормами регулюються протипожежні відстані між житловими будинками. Одноповерхові споруди по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 не є житловим, як і гараж за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про помилковість твердження Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про те, що протипожежні відстані між вказаними будівлями мають обов`язково складати не менше 8 метрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, представник відповідача не навела аргументів та не надала до суду належних та допустимих доказів щодо спростування твердження представника позивача.

Посилання відповідача на відповідну практику Верховного Суду під час застосування положень ст. 376 ЦК України суд вважає помилковим, оскільки ст. 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва та відповідні правові наслідки.

Судом встановлено, що позивач здійснювала будівництво на власній земельній ділянці у відповідності до будівельного паспорту та відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, будівництво індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу не є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України, а посилання відповідача на відповідну практику Верховного Суду є помилковими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем протипожежних відстаней при будівництві індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 , зважаючи на відсутність доказів того, що будівлі та споруди по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 є житловими будинками, та оскільки відповідачем не надано доказів проведення вимірювань відстаней від індивідуального двоповерхового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 до будівель і споруд, розташованих на суміжних земельних ділянках по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , а також не надано жодних доказів віднесення зазначених будівель та споруд на суміжних земельних ділянках до відповідної категорії вогнестійкості - ІІІ.

Натомість, позивачем здійснено будівництво у відповідності до будівельного паспорта від 06.04.2015 року та від 12.01.2016 року №01-07/39, у схемах забудови яких визначені відповідні відстані від будівель та споруд, розташованих на суміжних земельних ділянках, які погоджені Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради.

Крім того, суд вважає зазначити, що під час проведення позапланової перевірки будівництва двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведення перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменським С.І., за результатом якої складено акт від 25.12.2015 року, не встановлено жодних порушень позивачем щодо протипожежних відстаней при здійснені будівництва, що у сукупності із наведеним вище, на думку суду, свідчить про відсутність таких порушень при побудові індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 .

При цьому, жодних рішень в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду щодо будівельного паспорту від 06.04.2015 року та від 12.01.2016 року, відповідачем не приймалось.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про дотримання принципу «належного урядування» суб`єктами владних повноважень, зокрема, відповідачем у даній справі. Зазначений принцип, його положення та застосування відображено у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ЕСНR 2000-1, «Онерллдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ЕСНR 2004-ХП, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року та «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня. 2009 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд установив, що Уповноважений орган містобудування та архітектури, встановивши на підставі отриманих документів відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинного законодавства, видав позивачу будівельний паспорт з вимогами до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Позивач на підставі будівельного паспорту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого у відповідності до законодавства, розпочав будівельні роботи з будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу у відповідності до будівельного паспорту. Оцінюючи дії відповідача з визначення позивачем порушення норм містобудівного законодавства у вигляді недотримання протипожежних відстаней при будівництві, яке здійснювалось у відповідності до будівельного паспорта, виданого уповноваженим органом державної влади із зазначенням відповідних відстаней від будівель та споруд на суміжних земельних ділянках, суд зазначає, що такі дії вчинені відповідачем з порушенням принципу належного урядування, а покладання на позивача тягаря відповідальності за дотримання позивачем протипожежних відстаней, не зазначених у будівельному паспорті, свідчить про нерозсудливість відповідача при виконанні ним державних функцій у спірних правовідносинах.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушень позивачем протипожежних відстаней при будівництві індивідуального двоповерхового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку зазначеним відповідачем порушенням щодо експлуатації закінченого будівництвом будинку, не прийнятого в експлуатацію, суд зазначає наступне.

Відповідач зробив висновок про експлуатацію позивачем будинку без прийняття його в експлуатацію на підставі наявності укладених 17 березня 2015 року позивачем договору № 0300/347299 про користування електричною енергією та договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 14354А-630 (т.3 а.с.20-21), а також, враховуючи, що в будинку частково наявні меблі, тощо.

В акті № 000351 та у протоколі від 30 березня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зазначило, що на об`єкті встановлена система опалення та побутова техніка; будинок підключено до системи газопостачання, проте інформації про підключення будинку АДРЕСА_1 до газопостачання серед матеріалів справи немає.

Згідно з містобудівним розрахунком (т.3 а.с.23-29), джерело тепла житлового будинку - опалювальний газовий двоконтурний котел встановлений в топочній.

В будівельному паспорті також міститься посилання на наявність договорів електропостачання, водопостачання та водовідведення.

При цьому, в зазначених договорах електропостачання, водопостачання та водовідведення відсутні будь-які данні про експлуатацію будинку.

Суд звертає увагу на те, що у договорі від 17 березня 2015 року № 0300/347299 про користування електричною енергією місце розташування приладу виміру зазначено «в боксі», а відповідно до договору № 14354А-630 від 17 березня 2015 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення, місцем встановлення засобу обліку зазначено «колодязь».

Отже, суд дійшов висновку, що ці договори укладені до будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 з метою забезпечення комунікаціями земельної ділянки та для виготовлення будівельного паспорту.

Наявність у збудованому будинку частково меблів та побутової техніки не свідчить про його експлуатацію.

Крім того, в акті № 000351 та протоколі від 30 березня 2018 року місцем реєстрації позивача зазначене: АДРЕСА_6, та за вказаною адресою позивач проживає, як зазначено нею, що також додатково підтверджує відсутність експлуатації позивачем будинку по АДРЕСА_1 .

Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про експлуатацію позивачем індивідуального двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 без введення його в експлуатацію.

Частиною 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відповідно до п. 16,17 Порядку №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Тобто, основною передумовою складання припису органом державного архітектурно-будівельного контролю є наявність встановлених порушень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено факту порушення позивачем протипожежних відстаней при будівництві індивідуального двоповерхового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 під час здійснення позапланової перевірки в період з 27.03.2018 року по 30.03.2018 року, а також експлуатації будинку без введення його в експлуатацію.

Отже, враховуючи висновки суду про безпідставність висновків відповідача про наявність порушень позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил при будівництві індивідуального двоповерхового житлового будинку та гаражу по АДРЕСА_1 , суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для складання оскаржуваного припису від 30.03.2018 року про усунення порушень, виявлених під час проведення позапланової перевірки.

Зважаючи на вищевикладене судом у сукупності, суд вважає, що оскаржуваний припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30 березня 2018 року, виданий ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 березня 2018 року, винесеного Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідальність фізичних осіб за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постановою №206/18 від 14.04.2018 року позивача визнано винною у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.8 ст. 96 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 96 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд.

Частиною 8 статті 96 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за експлуатацію об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 з порушенням вимог п. 3.13, п.3.25* та обов`язкового додатку 3.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» щодо протипожежних відстаней між будівлями, а також за експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту по АДРЕСА_1 , який не прийнятий в експлуатацію.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність виявлених актом перевірки №000351 від 30.03.2018 року порушень з боку позивача, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови №208/18 від 13.04.2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отже, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови № 206/18 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 13 квітня 2018 року про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних порушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 та ч. 8 ст. 96 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 950,00 грн., підлягає задоволенню.

Решта доводів позивача, його представника та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких відповідачем прийнятий оскаржуваний припис від 30.03.2018 року та постанова по справі про адміністративне правопорушення №206/18 від 13.04.2018 року, які є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними і скасування припису та постанови підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 704,80 гривень згідно квитанції №ПН4628 від 20.04.2018 року.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржуваних припису від 30.03.2018 року та постанови по справі про адміністративне правопорушення №206/18 від 13.04.2018 року судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 704,80 грн.

21.08.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 76, 77, 78, 90, 120, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 40199728, адреса: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082, ідентифікаційний код юридичної особи 02498820), про визнання протиправними і скасування припису від 30.03.2018 року та постанови № 206/18 від 13.04.2018 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 березня 2018 року, виданий ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 206/18 від 13.04.2018 року по справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 40199728, адреса: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.