Ухвала суду № 8381670, 09.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-23058/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

           Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську на постанову господарського суду Луганської області від 09.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007

у справі          № 15/399н-ад

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Тамко”

до          Державної податкової інспекції у м. Свердловську

про          визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Тамко” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000062344/0 від 18.05.2007 та № 0000062344/1 від 18.06.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2007 року на суму 56655 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 09.08.2007 позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 постанову господарського суду Луганської області від 09.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 09.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007, ухвалити по справі нове рішення яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем з 27.04.2007 по 07.05.2007 проведена позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року, та складено акт № 395/23-30-31890628 від 11.05.2007 в якому встановлено порушення Закону України „Про податок на додану вартість” при декларуванні позивачем податкових зобов’язань і податкового кредиту перевіркою не встановлено, від’ємне значення податку за результатами перевірки становить 86647 грн., що відповідає показникам, відображеним в декларації, позивачем неправильно визначена (завищена) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062344/0 від 18.05.2007, згідно якого позивачу на підставі п.п. 4.2.2 ”б” п. 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено суму завищення бюджетного відшкодування за лютий 2007 року у розмірі 56655 грн.

В межах адміністративної процедури оскарження вказаного повідомлення-рішення скарга позивача залишена без задоволення, про що податковим органом прийнято рішення про розгляд скарги.

За результатами адміністративної процедури оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення з позначкою „1”.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду (рядок 24 декларації та рядок 1 Розрахунку бюджетного відшкодування) складає 196349 грн., платіжними документами підтверджується сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі 58846 грн. (рядок 3 та відповідно 4 Розрахунку бюджетного відшкодування і рядок 25.1 декларації).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від’ємне значення податку переноситься з попереднього звітного періоду до наступного, при цьому залишок бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення.

Платник податків, розрахувавшись з постачальниками в частині від’ємного значення податку, одразу в наступному податковому періоді, включає цю суму податку до розрахунку бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що визначення позивачем суми бюджетного відшкодування у сумі 58846 грн. є правильним, підтвердженим матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську на постанову господарського суду Луганської області від 09.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 у справі № 15/399н-ад слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у м. Свердловську відхилити.

Постанову господарського суду Луганської області від 09.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 у справі № 15/399н-ад залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

          Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров