Ухвала суду № 8381695, 09.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-20127/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

           Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006

у справі          № 6/186-2790

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Тісо”

до          Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про          визнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тісо” звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ № 0000292304/046442 від 19.07.2005, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 2340 грн., у визнанні нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000292304/046443 від 19.07.2005 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 12537, 30 грн. - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 скасовано постанову господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 в частині відмови в позові, визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ № 0000292304/046443 від 19.07.2005, в решті постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006, ухвалити по справі нове рішення яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 15.07.2005 відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 по 31.03.2005, про що складено акт № 1335/23-422/1/32272525 від 15.07.2005.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000292304/046442 від 19.07.2005, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 2340 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000292304/046443 від 19.07.2005, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 12537,30 грн., за порушення позивачем пп. 8.2.2 п. 8.2, п. 8.6 ст. 8, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 45 ст. 80 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, а саме позивачем невірно віднесено „Обладнання для виробництва дроту ІЮ25А 2500/6” до 2 групи основних засобів, замість 3 групи, хоча застосовано норми амортизації, встановлені для 3 групи (6,25%) .

Крім того, при застосуванні вказаної норми для визначення амортизації відрахувань по названому обладнанню, позивачем не дотримано вимог п. 45 ст. 80 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, згідно з яким зупинено на 2004 рік дію підвищених норм амортизації, встановлених Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 01 січня 2004 року у зв’язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01 січня 2004 року, у зв’язку з чим перевіряючими застосовано амортизаційну норму 3,75%.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що необґрунтованими є посилання відповідача на приписи п. 45 ст. 80 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” відповідно до якого зупинено на 2004 рік дію підвищених норм амортизації, встановлених внесенням змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв’язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних і (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.

Статтею 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.5 акту перевірки, в порушення ст. 7 Закону України „Про податок додану вартість”, позивачем зайво включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковій накладній № 3 від 06.07.2004, виписаній ТОВ „Хадлей Україна”, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за липень 2004 року на суму 8358,20 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ „Хадлей Україна” податкову накладну, на підставі якої віднесено спірну суму до податкового кредиту, оскільки факт виписування такої накладної та її наявність на момент проведення перевірки підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, самою податковою накладною, заповненою у відповідності з вимогами пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», копіями листів позивача та ТзОВ «Хадлей Україна» від 08.07.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції податкової декларації ТОВ „Хадлей Україна” з податку на додану вартість за 7 місяць 2004 року та Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), сума податку на додану вартість 8358,20 грн. віднесена ТОВ „Хадлей Україна” до податкового зобов’язання та податкова накладна № 3 від 06.07.2004 внесена до Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 у справі № 6/186-2790 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 у справі № 6/186-2790 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

          Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров