Ухвала суду № 83814977, 09.08.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10687/19

Провадження № 1-кс/752/7868/19

У Х В А Л А

Іменем України

09.08.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі слідчого судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Бондар І.Ю.,

розглянувши матеріали клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції України в місті Києві Кального І.О., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Саранчук І.О. про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12019100000000242 внесені 13.03.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, слідчий суддя -

Встановив:

В провадження слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просив надати тимчасовий доступ до предметів та документів, які перебувають у володінні Державної фіскальної служби України, розташованої за адресою: м. Київ, Львівська пл. 8, а саме відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) та громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за період з 01.01.1998 по теперішній час.

Слідчий обґрунтував клопотання тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000242 від 13.03.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_1 спільно із громадянином Ізраїлю ОСОБА_7 в період 2011 - 2015 років заволоділи шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) грошовими коштами та майном ОСОБА_5 на суму понад 4 млн доларів США.

Так, в 2011 році ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_7 розробили злочинний план по шахрайському заволодінню грошовими коштами ОСОБА_5 . На виконання розробленого плану восени 2011 року ОСОБА_1 , звернувся до ОСОБА_5 , з яким вони перебували у дружніх відносинах понад 10 років, достовірно знаючи, що останній є заможною людиною та часто здійснює інвестиції в різні сфери, з пропозицією вкласти 3 млн доларів США у проект по придбанню на території Республіки Індія (штат Оріса) родовища із запасами залізної руди, будівництво виробничого комплексу по переробці залізних руд та подальшої її реалізації.

Під час переговорного процесу з приводу інвестування коштів ОСОБА_1 представив ОСОБА_5 громадянина Ізраїлю ОСОБА_6 , як свого бізнес-партнера та особу яка має великий і успішний досвід успішної роботи у сфері виробництва та реалізації такої сировини.

Повністю довіряючи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , будучи впевненим у законності їх намірів щодо ведення бізнесу, ОСОБА_5 надав свою згоду на інвестування коштів. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що всі технічні, юридичні та інші питання, що стосуватимуться «бізнес-проекту» будуть вирішувати вони з ОСОБА_7, а від ОСОБА_5 потрібен лише фінансовий ресурс.

З цією метою, в жовтні 2011 року, з ініціативи ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , згідно розробленого ними плану, розпочато процедуру придбання Індійської компанії H.L.TRADERS&SUPPLIERS PRIVATE LIMITED, яка повинна була володіти дозволом на видобуток та переробку залізної руди в Республіці Індія.

Придбати вказану компанію повинна була інша компанія-нерезидент. У зв`язку з чим, 11.11.2011 ОСОБА_5 (70%) та ОСОБА_1 (30%) придбано кіпрську компанію OMELO INTERNATIONAL LTD, яка у подальшому повинна була придбати індійську компанію H.L.TRADERS&SUPPLIERS PRIVATE LIMITED. Придбання кіпрської компанії здійснювалось безоплатно, лише шляхом обміну документами.

Після чого, у період з 24.11.2011 по 15.10.2012 ОСОБА_5 перерахував з рахунку компанії OMELO INTERNATIONAL LTD на банківські рахунки фізичних осіб, резидентів Індії, 539 084,00 доларів США та 500 730,00 доларів США на рахунок H.L.TRADERS&SUPPLIERS PRIVATE LIMITED.

Крім того, в період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 на його прохання готівкою 1 млн 595 тис. доларів США, для начебто забезпечення функціонування «бізнес-проекту».

З метою перевірки процесу будівництва виробничого комплексу

ОСОБА_5 в квітні 2012 року відрядив до Республіки Індія свого юриста ОСОБА_8 , яким під час відрядження встановлено, що всі надані ОСОБА_5 грошові кошти на фінансування «бізнес-проекту» використані не за їх призначенням та в будівництво і фінансування виробничого комплексу не вкладались.

Незважаючи на це, ОСОБА_1 та Шай Міхаєлі переконували

ОСОБА_5 , що все йде по плану, а затримки викликані специфікою регіону, у зв`язку з чим останній повністю довіряючи ОСОБА_1 продовжив фінансувати «бізнес-проект».

Крім того, в серпні 2012 році ОСОБА_1 та ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_5 ще з одним «бізнес-проектом» пов`язаним з придбанням в Республіці Індія залізної руди та подальший її перепродаж до Китаю. ОСОБА_1 запропонував вкласти 90 тис. доларів США, а прибуток міг становити 300 тис. доларів США на двох.

Так, в серпні 2012 року ОСОБА_5 перераховано на рахунок підконтрольної ОСОБА_7 компанії MICHAELI IRON AND STEEL HOLDINGS S.A. 90 тис. доларів США. Однак, жодного обіцяного прибутку ОСОБА_5 не отримано. ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_5 , що все йшло по плану, однак рахунок однієї з компаній, яка повинна була реалізовувати залізну руду, заблоковано швейцарським банком.

Зрозумівши, що всі дії ОСОБА_1 носять виключно шахрайський характер та жодного прибутку отримано не буде, а грошовими коштами заволоділи ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 став вимагати від ОСОБА_1 написати розписку в підтвердження отримання ним коштів.

Так, 11.11.2013 ОСОБА_1 написано розписку про отримання від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 2 972 837,00 доларів США на реалізацію проекту з будівництва заводу по збагаченню залізної руди в Республіці Індія. Згідно розписки ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_5 грошові кошти до 31.12.2015.

Однак, до закінчення визначеного розпискою терміну повернення коштів, в червні 2015 року ОСОБА_1 знову звернувся до ОСОБА_5 з проханням надати йому 40 тис. доларів США, які ним буде використано для виведення його власного майна (майна ОСОБА_1 ) з-під іпотеки, після чого майно буде реалізовано і за рахунок отриманих коштів повернуто борг ОСОБА_5 .

У зв`язку з чим, ОСОБА_5 бажаючи отримати вкладені ним в «бізнес-проект» кошти в сумі майже 3 млн доларів США, будучи впевненим, що на підставі розписки від 11.11.2013 ОСОБА_1 обов`язково розрахується по заборгованості, надав останньому 40 тис. доларів США готівкою, на підтвердження чого ОСОБА_1 написав розписку від 10.06.2015.

Однак, після отримання 40 тис. доларів США ОСОБА_1 надав вказівку своїм юристам не вчиняти жодних дій з іпотечним майном та зазначив, що кошти ним буде використано на інші власні потреби.

Крім того, в липні 2015 року, тобто до закінчення визначеного розпискою від 11.11.2013 терміну повернення коштів в сумі 2 972 837,00 доларів США, ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_5 , а саме годинником Franck Muller Evolution вартістю 1 317 600 швейцарських франків.

Так, в липні 2015 року ОСОБА_1 перебуваючи з власної ініціативи в офісі ОСОБА_5 в БЦ «Парус» довідався, що останньому терміново необхідні грошові кошти в сумі 100 тис. доларів США у зв`язку з чим запропонував ОСОБА_5 отримати для нього у своїх знайомих вказану суму. Однак, зі слів ОСОБА_1 , в якості забезпечення необхідно залишити якесь майно відповідної вартості і зазначив, що для цього як раз підходить годинник ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_1 достеменно було відомо, що вартість годинника становить понад 1 млн доларів США. Будучи впевненим у правомірності намірів ОСОБА_1 та повністю йому довіряючи ОСОБА_5 віддав останньому свій годинник. За домовленістю кошти в сумі 100 тис. доларів США ОСОБА_1 повинен був віддати водію ОСОБА_5 цього ж дня. Однак, ОСОБА_1 передав водію ОСОБА_5 лише 80 тис. доларів США, а не обумовлену суму. Дізнавшись про це, ОСОБА_5 сказав ОСОБА_1 забрати назад грошові кошти, віддати їх тим особам, у яких він їх взяв та повернути годинник, на що ОСОБА_1 погодився.

Під час наступної зустрічі ОСОБА_5 зі ОСОБА_1 виявилось, що зазначений годинник останній продав невідомим особам за 120 тис. доларів США. Ні грошові кошти, ні майно ОСОБА_5 ОСОБА_1 не повернув.

Крім того, у дату зазначену в розписці від 11.11.2013, тобто 31.12.2015 ОСОБА_1 належні ОСОБА_5 грошові кошти також не повернув.

Таким чином, в період 2011 - 2015 років ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами та майном ОСОБА_5 , шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), на суму понад 4 млн доларів США.

Викладені вище факти підтверджуються показами потерпілого

ОСОБА_11 , показами свідків - ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , з метою приховування майна фактично належного йому та яке ймовірно придбано ним за кошти, отримані шахрайським шляхом, реєструє його на близьких родичів - ОСОБА_2 (дружина) ІНФОРМАЦІЯ_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (теща) ІНФОРМАЦІЯ_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ).

У зв`язку з викладеним, в ході досудового розслідування виникла необхідність в отриманні відомостей про доходи отримані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за період з 01.01.1998 по теперішній час.

Єдиною можливістю отримати зазначені відомості є здійснення тимчасового доступу до документів, що містять відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за період з 01.01.1998 по теперішній час, які перебувають у володінні Державної фіскальної служби України.

Таким чином, інформація про доходи отримані вказаними особами є обставиною, яку обов`язково необхідно встановити в ході досудового розслідування.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу І Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку подається саме до органу Державної фіскальної служби України, розташованої за адресою: м. Київ, Львівська пл., 8.

В судове засідання слідчий не з`явився. Надав заяву, в якій просив задовольнити клопотання та розглянути справу у його відсутності.

Слідчий суддя визнав за можливе провести розгляд даного клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходяться документи, відповідно до ч. 2 ст. 163 КПК України.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалося відповідно до приписів ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовано, вважає за необхідне задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

Положеннями ч. 1 ст. 159 КПК України визначено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Частина 5 статті 163 КПК України передбачає, що слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами або документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Відповідно до ч. 7 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання сторони кримінального провадження №12019100000000242 від 13.03.2019 року та матеріали додані до нього, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для можливості надавання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні Державної фіскальної служби України з можливістю вилучення належним чином завірених копій документів, оскільки вказані документи можуть мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Проте, відсутні підстави для надання тимчасового доступу до документів за дорученням слідчого оперативним працівникам УКР ГУНП у м. Києві, які в клопотанні конкретно не визначені.

Крім того, відповідно до п.3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчий (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Проте, тимчасовий доступ до речей і документів є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, а не слідчою (розшуковою) дією, перелік яких визначено главою 20 КПК України.

Враховуючи вище викладене, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159, 163, 164, 372 КПК України, слідчий суддя,-

Ухвалив:

Клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції України в місті Києві Кального І.О., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Саранчук І.О., про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12019100000000242 відомості щодо якого внесені 13.03.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Надати слідчому слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Кальному Івану Олександровичу у кримінальному провадженні №12019100000000242, тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні Державної фіскальної служби України, розташованої за адресою: м. Київ, Львівська пл. 8, а саме відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) та громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за період з 01.01.1998 по день винесення ухвали, з можливістю вилучення їх належним чином завірених копій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Ухвала залишається в силі протягом одного місяця з дня її постановлення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя