Ухвала суду № 8379243, 24.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

                              м. Київ                                        К-24387/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від відповідача –Захарова І.Ф.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 09.12.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року по справі № 29/401 за позовом ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 09.12.2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій та зменшення бюджетного відшкодування –задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 16.06.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, вимог п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій було помилково визнано правомірним віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за витратами, які не відносяться до валових витрат.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення –скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл»щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.05.2004 року за № 0005172302/0, яким позивачу відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 3685940,00 грн. та на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції у розмірі 1842970,00 грн., суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, мотивував свої висновки тим, що діяльність позивача щодо купівлі металопродукції та її продажу контрагентам за ціною, нижчою за ціну придбання, була направлена на отримання доходу. Позивач здійснював саме господарську діяльність. Придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності підприємства (в подальшому реалізований).

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 07.05.2004р. №72/241/2302/24937332 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл» за період з 01.04.2002р. по 01.10.2003р.

В зазначеному акті перевірки податковий орган вказує, зокрема, про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 12525,00 грн., а також вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3685940,00 грн. та завищено суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету в розмірі 4676203,00 грн.

Зокрема, перевіряючими встановлено факт придбання у ТОВ «Компанія Металтранс»та у КМП «ВОИК»металопродукцію, яка в подальшому була реалізована позивачем ТОВ «Металіст», ТОВ «Нафтобаза», ТОВ «Азовнафтопродукт», ТОВ «Фінансово-промисловий Альянс»та ЗАТ «Укрроспромінвест»за ціною нижчою за ціну придбання, внаслідок чого позивач отримав від’ємний фінансовий результат –збиток від операцій купівлі-продажу металопродукції та поніс витрати на зберігання продукції, отже, на думку відповідача, не можна вважати, що вказаний товар був використаний ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл»з метою отримання прибутку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Отже, однією з обов’язкових умов для віднесення до складу податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) є належність витрат, пов’язаних з таким придбанням, до валових витрат.

Валові витрати виробництва та обігу, згідно із визначенням, наведеним в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті.

Аналіз визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дає підстави для висновку, що особа, яка здійснює діяльність, спрямовану на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.

Слід також зазначити, що економічні або інші причини (ділова мета) систематичного продажу особою товару за цінами, значно нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок механізмів оподаткування.

Свої висновки про доцільність укладених позивачем договорів купівлі-продажу металопродукції від 12.06.2002 б/н, від 30.09.2002 №3009, від 23.09.2002 № 2309, від 09.09.2002 № 09/9 за цінами, нижчими цін придбання, суди попередніх інстанцій обґрунтовували необхідністю уникнення позивачем збитків, спричинених невиконанням контрагентами позивача своїх договірних зобов’язань.

Враховуючи наведене суду для правильного вирішення справи необхідно було дослідити рівень цін на металопродукцію на час укладення зазначених договорів, з’ясувати співвідношення попиту та пропозиції на ринку відповідного товару на момент укладення цих договорів, а також встановити наявність (або відсутність) фактів, які б свідчили про необхідність та неминучість застосування позивачем саме таких цін під час продажу металопродукції за названими угодами.

Також судам слід врахувати, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2009 року скасовані постанова Господарського суду м. Києва від 09.12.2005 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року та направлено справу на новий розгляд справу № 29/400 за позовом ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001037/2302/0 від 18.08.2004 року, яким позивачу було визначено зобов’язання з податку на прибуток у сумі 7014304,50 грн. по спірним операціям (з них: за основним платежем –4676203,00 грн., штрафні санкції –2338101,50 грн.)

Без з’ясування вищезазначеного з врахуванням наведених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, не можна зробити правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ч.2 ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 09.12.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді: /підписи/ ______ Бившева Л.І.

______ Карась О.В.

______ Маринчак Н.Є. ______ Усенко Є.А. З оригіналом згідно. Відповідальній секретар: Е.А. Рустам’ян Суддя Т.М. Шипуліна Фэлкона Хина