Ухвала суду № 8379281, 24.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2009 р.                               м. Київ                                        К-25167/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП «Постачінвестсервіс»на постанову Господарського суду Полтавської області від 28.03.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року по справі № 3/202 за позовом ПП «Постачінвестсервіс»до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року, в задоволені позовних вимог ПП «Постачінвестсервіс»до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 05.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2009 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ПП «Постачінвестсервіс»просить змінити судові рішення та визнати податкове повідомлення-рішення недійсним посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п.7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ПП «Постачінвестсервіс» суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої висновки тим, що контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, на підставі яких суми ПДВ були віднесені позивачем до податкового кредиту, не були платниками податку на додану вартість, а відтак не мали права виписувати податкові накладні, отже висновок податкового органу щодо безпідставності формування підприємством податкового кредиту на підставі таких податкових накладних з подальшим відшкодуванням від’ємного значення ПДВ судами визнано правомірним.

Таких висновків суди дійшли на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права. Про встановлене свідчить визнання окремих контрагентів позивача банкрутами або про те, що діяльність деяких контрагентів підприємства мала ознаки фіктивного підприємництва: відсутність за юридичною адресою, не звітування про свою діяльність або подання податкових декларацій з нульовими показниками. Крім того, зареєстровані власники та посадові особи контрагентів не визнають своєї причетності до діяльності товариств. До того ж позивач і продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Так, на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № №0000192305/0 від 01.06.2005р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 527240 грн., стали результати позапланової документальної перевірки ПП «Постачінвестсервіс»з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за лютий, березень 2005р., які були закріплені в акті №262/23-2/33314974 від 30.05.2005р.

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого не підтверджено заявлену підприємством в податкових деклараціях суму, що підлягає до відшкодування ПДВ за лютий 2005р. в розмірі 267240 грн. та березень 2005р. в розмірі 260000 грн.

Суди обґрунтовано виходили з положень Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від’ємного значення між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

В той же час, судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів було встановлено, що накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту в лютому, березні 2005 року підписані неповноважними особами.

Отже правомірним є закріплений в акті перевірки висновок податкового органу що податковий кредит, сформований позивачем по взаєморозрахунках з ПП «Віолі», ПП «Торгова фірма «Ореол»та ПП «Донмет»не підтверджується належним чином оформленими документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів, що право на бюджетне відшкодування виникає у особи, яка за результатами господарської діяльності має від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань звітного періоду та податковим кредитом, а проведені операції спрямовані на досягнення економічної вигоди. Разом з тим, такі обставини не знайшли свого підтвердження при досліджені доказів.

Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що підприємства –контрагенти позивача з часу їх реєстрації не мали наміру займатися господарською діяльності, спрямованою на отримання прибутку, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з їх висновком щодо правомірності зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 527240 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ПП «Постачінвестсервіс»залишити без задоволення, постанову Господарського суду Полтавської області від 28.03.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Карась О.В.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна