Ухвала суду № 8378802, 09.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 9/522 (2-а-8070/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Бараненко І.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" березня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді –Бараненка І.І.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Данилової М.В.,

при секретарі судового засідання –Губі О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2009 року в адміністративній справі №2-а-8070/08 (9/522) за позовом Дочірнього підприємства «Автоальянс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У липні 2008 року ДП «Автоальянс»звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість»просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.07.2008р. №0005582309/0 та податкове повідомлення-рішення від 09.07.2008 р. №0005592309/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2009 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) проведена планова виїзна перевірка ДП «Автоальянс»(далі –позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт від 19.06.2008р. № 320/23-9/32382975.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р., а саме: у періоді, що перевірявся, позивач неправомірно відніс до валових витрат вартість отриманих послуг мобільного зв'язку, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, в результаті чого занижено податок на прибуток на відповідну суму витрат; вимог пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, так як позивачем необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої за послуги, вартість яких не відносяться до складу витрат та які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005582309/0 від 09.07.2008 р., яким за порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами «визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2508,00 грн., з яких: 1672,00 грн. - основний платіж, 836,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0005592309 0 від 09.07.2008 р., яким за порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств «визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3318,00 грн.. з яких: 2243,00 грн. - основний платіж, 1075,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення податковим органом зазначених вище податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність позивача полягає у реалізації (продажу) автомобілів.

Між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Цифровий стільниковий зв'язок України»укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку від 01.09.2003 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт»- договір про надання телекомунікаційних послуг від 02.02.2007р.

Наказом Директора ДП «Автоальянс»б/н від 01.09.2003 р. вирішено придбати визначений пакет та покладено на начальника відділу продажу автомобілів Давиденка А.К. право використовувати послуги стільникового зв'язку у господарській діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що послуги мобільного зв’язку використовувались у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).

Абз.4 п.5.3.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.5.3.1), де господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено суми, сплачені за користування стільником зв'язком, до валових витрат, адже зазначений стільниковий зв'язок позивач використовує у своїй господарській діяльності.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено правомірність віднесення до валових витрат сум, сплачених за послуги стільникового зв'язку, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, позивачем правомірно включено до податкового кредиту сум податків, сплачених у звітному періоді у зв'язку з придбанням послуг мобільного зв’язку, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Беручи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2009 року в адміністративній справі №2-а-8070/08 (9/522) –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 12 березня 2010 року.

Головуючий ___ І.Бараненко

Судді: ___ Л.Бєлова

___ М.Данилова

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 12 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ