Постанова № 8378484, 09.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-2824/09/0617 Головуючий у 1-й інстанції: Невмержицький С.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Мельничука В.П., Попович О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2009 ОСОБА_2 звернулась до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом про стягнення на її користь з відповідача передбачену ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 в сумі 1711,20 грн., передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 в сумі 8556 грн. та передбачену ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячну додаткову пенсія за шкоду, заподіяну здоровю за період з 22.05.2008 по 31.12.2008, в сумі 927,74 грн., а всього 11194,94 грн.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2009 адміністративний позов задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_2 з УПСЗН Овруцької РДА передбачену ст. 37 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 в сумі 1711,20 грн., передбачену ст. 39 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії за період з 22.05.2008 по 31.12.2008, в сумі 8556 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 3), позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи і відноситься до 3 категорії.

Крім того, позивач є непрацюючою пенсіонеркою, зареєстрованою і постійно проживаючою в с. Словечно Овруцького району Житомирської області (зворот а. с. 2), яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно до абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 796 позивач, як громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати в звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, громадянам які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Розрахунок зазначених доплат та грошової допомоги, здійснено не згідно ст.ст. 37, 39, 51 Закону № 796, а згідно постанов КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 № 836 та від 03.01.2002 № 1, в звязку з чим позивачу вони були виплачені у менших розмірах.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні розмірів спірних доплати та грошової допомоги, передбачених Законом № 796, слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами.

Зокрема, такий висновок суду першої інстанції збігається із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 24 червня та 1 липня 2008 року у справах № 21-387во08 і № 21-783во08.

Частини 1, 2 статті 39 Закону № 796 згідно із підпунктом 9 пункту 28 розділу II Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», замінено однією частиною, у зв'язку з цим частину 3 вважати частиною 2 та має наступний зміст: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Стаття 37 цього ж Закону відповідно до Закону Українивід 28.12.2007 № 107-VI була викладена у наступній редакції: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється».

Підпунктом 13 пункту 28 розділу II Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ч. 2 ст. 51 Закону № 796 викладено в такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Зазначені зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у 2008 році позивач також мав право на отримання щомісячної грошової допомоги, підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст. 37, 39, 51 Закону № 796 з 22.05.2008.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що належним відповідачем, з якого мають бути стягнуті кошти, передбачені ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є УПСЗН, якому відповідно до Постанови КМУ від 20.09.2005 року № 936 передані функції зі здійснення зазначених виплат.

В свою чергу, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови колегія суддів виходить з наступного.

Як позивачем, так і судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст. 62 Закону № 796, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Згідно до абз. 1 п. 24 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 20.06.2000 № 987 (втратила чинність згідно з постановою КМ України від 16.09.2005 № 931) видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога), провадяться органами, які виплачують пенсію.

Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Постановою КМ України від 30.01.2008 № 30 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» встановлена дотація на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними программами у розмірі 40256618,5 тис. грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» та зазначеними постановами КМ України передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, а тому саме він має бути відповідачем щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача підвищення до пенсії, передбачене ст. 39 вищезазначеного Закону не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки на користь ОСОБА_2 вони неправомірно стягнуті з УПСЗН Овруцької РДА.

При цьому, саме із зазначених підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 зазначеного Закону, а не з підстав ненадання позивачем доказів на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В звязку із зазначеним оскаржувана постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає відповідній зміні.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 200, 201, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2009 задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2009 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_2 з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації передбачену ст. 39 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

Крім того, постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2009 змінити в мотивувальній частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_2 додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав неналежності відповідача, а не з підстав ненадання позивачем доказів на підтвердження даних позовних вимог.

В іншій частині постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: