Постанова № 8377817, 16.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15” березня 2010 р. Справа № 11/302-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді І.А. Шутенко,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача – Верчак Ю.В. за довіреністю №722 від 18.02.2010р.,

відповідача –не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 514 С/2-4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав», м. Суми, на рішення господарського суду Сумської області від 27 січня 2010 р. по справі № 11/302-09,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав», м. Суми,

про стягнення заборгованості в сумі 2884,15 грн., -

встановила:

ТОВ «Сумитеплоенерго» подало позов та уточнення до нього, в яких просило стягнути з ТОВ «Ярослав» 2884,15 грн. боргу за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води боргу за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р., а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Сумського області від 27.01.2010 р. по справі № 11/302-09 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю, стягнено з відповідача на користь позивача 2884,15 грн. боргу, 102 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішення господарського суду Сумської області від 27.01.2010 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та стягнути з нього витрати на оплату держмита, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що надані позивачем рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії не можуть бути доказами того, що в період з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р. позивач надав послуги з постачання теплової енергії відповідачу, оскільки перелічені документи відсутні або не мають юридичної сили, так як на них не стоїть печатка відповідача та відсутній підпис його уповноваженої особи.

Також апелянт вказував, що у нього відсутні договірні відносини з позивачем. В зв’язку з чим апелянт вважав, що відсутність чинного договору між ТОВ «Сумитеплоенерго»та ТОВ «Ярослав», актів-прийому передачі теплової енергії та відомостей звірки взаєморозрахунків не доводять факту одержування від позивача послуг з теплопостачання протягом спірного періоду.

До початку судового засідання апелянт надіслав заяву від 05.03.2010р., в якій просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення господарського суду Сумського області від 27.01.2010 р. по справі № 11/302-09 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв’язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказував, що зобов’язання відповідача в умовах неукладеного договору на теплопостачання виникає на підставі дії Закону України «Про теплопостачання»та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а не укладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Також, позивач вказував, що до розгляду даного спору у суді, відповідач ніяким чином не відмовлявся від отримання надаваних послуг з теплопостачання і не висував будь-яких претензій щодо якості цих послуг.

Позивач звертав увагу на те, що договір на теплопостачання № 700-Т укладався представником відповідача - Вольвач А.М., але останній, проставивши печатку, з невідомих причин не проставив підпис у договорі і користуючись цим, вважає його таким, що не укладений.

Позивач вважав безпідставним та недоведеним посилання відповідача на те, що теплопостачання до об'єкту по вул. Воскресенська, 15 надавалося позивачем всупереч його волі, що він всіляко заперечував проти надання послуг і тут же зауважує, що взагалі не користувався послугами ТОВ «Сумитеплоенерго»у період з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду Сумської області по даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.12.2005р. № 720 позивача визнано виконавцем послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на підставі договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним із основних обов’язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Позивач вказував, що він неодноразово направляв на адресу відповідача два примірники договору № 700-Т від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, на підтвердження чого позивач надав копії листів № 4182 від 13.11. 2006р. та № 70 від 09.01.2007р., які залишили без відповіді (а.с. 22).

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

На підтвердження надання відповідачу послуг з централізованого опалення позивач надав рахунки за використану теплову енергію № 700-Т від 31.10.2008р. та від 30.11.2008р., рахунки № 700 від 31.12.2008р., від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р. (а.с. 9 -14). Також, позивачем було надано акти приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2008р., від 30.11.2008р. від 31.12.2008р., від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р.(а.с. 15-21).

У вищевказаних рахунках відсутні підписи повноважної особи відповідача, які підтверджували факт їх отримання відповідачем, позивачем не надано належних документів на підтвердження направлення вказаних рахунків відповідачу. У зв’язку з чим відсутні достатні підстави вважати, що позивач належним чином направив відповідачу вимогу по оплаті за бездоговірне споживання теплової енергії і у відповідача виникло зобов’язання сплатити кошти за цією вимогою.

Вищезазначені акти прийому-передачі теплової енергії не підписані відповідачем, а тому їх не можна вважати двосторонніми актами і належним доказом надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії. Крім того, в зазначених актах позивач вказував, що вони оформлені на підстав додатку № 3 до договору № 700-Т від 01.10.2006р., що суперечить змісту позовної заяви та не відповідає матеріалам справи.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження факту надання спірних послуг з постачання теплової енергії, в тому числі документи на підтвердження підключення та відключення відповідача до подання теплової енергії в спірному опалювальному періоді.

Враховуючи, що між сторонами не було укладено договір на постачання теплової енергії, і сторонами не була визначена кількість та обсяги споживання теплової енергії у спірні періоди, а позивачем, у відповідно до ст. 33 ГПК України, не було надано документів та обґрунтованих розрахунків на підтвердження кількості спожитої відповідачем теплової енергії, зазначено в вищенаведених рахунках, не надано розрахунку вартості поставленої відповідачу теплової енергії за 1 кв.м. опалювальної площі з урахуванням потужності приладів обліку згідно розміру затверджених цін/тарифів та за нормами, затвердженими в установленому законом порядку, тому відсутні підстави вважати позовні вимоги обґрунтованими.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги повинна вноситися не пізніше 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим, а п. 20 цих Правил встановлює, що плата вноситься на підставі платіжних документів до яких відносяться і рахунки позивача.

В матеріалах справи відсутні докази вручення спірних рахунків представнику відповідача, або направлення належним чином їх відповідачу.

Позивачем відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України не було надано доказів надіслання на адресу відповідача вимог по оплаті за бездоговірне споживання теплової енергії, а також, вищевказаних рахунків за використану теплову енергію та актів приймання передачі теплової енергії.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2884,15 грн. боргу за бездоговірне споживання теплової енергії за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р. є недоведеними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 27.01.2010 р. по справі № 11/302-09 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 75, 99, 101, п. 2 ст.103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.01.2010 р. по справі № 11/302-09 скасувати та прийняти нове.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»(40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав»(40030, м. Суми, вул. Воскресенська, 15, код 23640995) 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.С. Карбань.

Суддя Л.М. Бабакова.

Суддя І.А. Шутенко.

Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні 15.03.2010р.