Постанова № 8377815, 16.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 15” березня 2010 р. Справа № 18/170-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді І.А. Шутенко,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача – Чечелюк О.В. за довіреністю №82 від 11.01.2010р.,

відповідача –Сідліченко В.В. за довіреністю б/н від 21.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 525 С/2-4) Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш», м. Суми, на рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2010 р. по справі № 18/170-09,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

до ВАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш», м. Суми,

про стягнення 57461,23 грн., -

встановила:

ТОВ «Сумитеплоенерго» подало позов, в якому просило стягнути з ВАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» 57461,23 грн. боргу за послуги з централізованого опалення що були надані у період з січня по квітень 2006 р., по виставленим рахункам за березень 2006 р. на суму 54642,71 грн. та за квітень 2006 р на суму 3556,59 грн., та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Сумського області від 28.01.2010 р. по справі № 18/170-09 (суддя Соп’яненко О.Ю.) позов задоволено, стягнено з ВАТ«Науково-виробниче АТ «ВНДІкомпресормаш», м. Суми, на користь ТОВ «Сумитеплоенерго», м. Суми, 57461,23 грн. заборгованості, 575 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2010 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та стягнути з нього витрати на оплату держмита, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що посилання позивач на відомість звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2005 р. по 18.09.2009 р., ґрунтується виключно на його внутрішніх документах та розрахунках, які не підписані та жодним чином не погоджені з уповноваженими представниками відповідача. Правова оцінка зазначеній відомості взаєморозрахунків, судом жодним чином не надана, хоча сума заборгованості у розмірі 57461,23 грн. підтверджується лише цим документом, який в свою чергу підписаний тільки ТОВ «Сумитеплоенерго».

Апелянт не погоджувався з позицією господарського судом першої інстанції стосовно того, що саме з його вини між сторонами не було укладено договір на постачання теплової енергії, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України спрощений спосіб укладення договору шляхом прийняття виконання допускається, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форм та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно, якщо законом встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання договору, то укладання договору шляхом прийняття до виконання (в спрощений спосіб) не допускається. Позивачем не витриманий спеціальний порядок укладення договору, передбачений ч. 5 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін., але позивачем не витриманий також порядок укладання договорів, передбачений ст. 181 ГК України».

Апелянт зазначав, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження по даній справі на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки вже є рішення господарського суду Сумської області по справі № 15/86-09 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, апелянт вважав такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства твердження господарського суду Сумської області стосовно того, що час розгляду господарським судом справи №15/86-09 (з 15.03.2008 р. по 21.09.2009 р.) перериває перебіг строку позовної давності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення господарського суду Сумського області від 28.01.2010 р. по справі № 18/170-09 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв’язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказував, що посилання відповідача про те, що факт наявності у нього заборгованості в сумі 57 461,23 грн. підтверджується лише відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2005р. по 18.09.2009р. є безпідставним, оскільки існують «Ведомости учета потребления тепловой энергии»надані, підписані і скріплені печаткою самого відповідача, на які раніше посилався позивач і, які були прийняті судом першої інстанції, як належний доказ.

Також, відповідачем в апеляційній скарзі визнано наявність заборгованості (у сумі 10 686,73 грн.), а отже він погоджується з її існуванням, з фактом надання йому теплової енергії і тими тарифами, які діяли на момент надання теплової енергії відповідачу, тому факт неузгодження сторонами розміру та вартості наданих послуг спростовується самим відповідачем. До того ж, згідно Постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2008р. по справі 17/295-06 відповідач сплатив всю суму заборгованості, тобто знову ж таки визнав і сам факт надання йому теплової енергії і тарифи, які діяли на момент надання йому теплової енергії.

Стосовно розміру заборгованості відповідача у сумі 57 461,23 грн. позивач вказував, що рахунок за березень 2006р. становила 51 748,38 грн. і складалася із сум 26 306,90 грн., 25 441,48 грн. До того ж, в цьому рахунку вказані суми донарахування за січень 2006р., яка не оскаржувалась у попередній справі і не відображалась у минулих рахунках. Ця сума становить 2 894,33 грн. і складається з таких сум: 1 803,95 грн. + 1 090,38 грн. Отже, вся сума рахунку за березень 2006р. складає 54 642,71 грн., а рахунок за квітень 2006р. складає 3 556,59 грн. із наступних сум: 1 697,20 грн. та 1 859,39 грн. Суми, що вказані в даних рахунках з позначкою „-" - це ті суми, які були фактично перераховані та зняті з рахунку за лютий 2006р. Тобто, у рахунку за березень 2006р. це: -5 134,14 грн., З 685,23 грн., всього на суму 8 819,37 грн., а у рахунку за квітень 2006р. це: -20 567,79 грн., -18 134,41 грн., всього на суму 38 702,20 грн. Якщо суму зняту у березні 2006р., тобто 8 819,37 грн. додати до суми знятої у квітні 2006р., тобто 38 702,20 грн., то виходить сума 47 521,57 грн. Саме на цю суму було зменшено рахунок у лютому 2006р. і затверджено при розгляді справи №17/295-06 (спочатку він становив 162 007,20 грн., а після перерахування - 114 485,62 грн. Знято 47 521,57 грн.). Оскільки судом по справі №17/295-06 було стягнуто з відповідача коштів на суму 152 478,42 грн., а відповідач по взаємозаліку сплатив 153 216,50 грн., то сума переплати становить 738,08 грн.

Позивач стверджував, що він не включав суму заборгованості за період з 30.11.2005р. по 28.02.2006р. і не оспорював вже стягнутий борг на суму 152 478,42 грн., а лише відображав у відомості звірки взаєморозрахунків нараховані та сплачені кошти. До того ж, дана відомість являється внутрішнім документом позивача і не може бути підписана відповідачем. Позивачем складено акт звірки взаєморозрахунків від 17.06.2009р., який підписується обома сторонами, але відповідач в телефонному режимі відмовився підписати його.

На підставі викладеного, позивач вважав, що він правомірно вимагає від відповідача сплатити суму боргу по виставленим рахункам за березень 2006р. на суму 54 642,71 грн. та за квітень 2006р. на суму 3 556,59 грн. за вирахуванням передплаченої суми за минулим рішенням суду по справі №17/295-06 на суму 738,08 грн., всього на суму 57 461,23 грн. та витрати по сплаті держмита на суму 582,00 грн. та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Твердження відповідача про те що сплата наданих послуг здійснюється виключно згідно рахунків виставлених на оплату позивачем оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, є необґрунтованим і безпідставним, тому що є «Ведомости учета потребления тепловой энергии»надані, підписані і скріплені печаткою самого відповідача, згідно яких позивач і проводив нарахування за поставлену теплову енергію і, які були прийняті господарським судом Сумської області як належний доказ. Цей документ відповідає всім вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і містить: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо пропущення строку позовної давності позивач вважав що, господарським судом Сумської області положення ч.2 ст.80 ГПК України порушено не було, оскільки справа №15/86-09 розглядалась судом з того ж предмету, але з інших підстав (позивач по справі 18/170-09 посилається на бездоговірні відносини між сторонами), а у справі №15/86-09 посилався на договірні відносини, оскільки помилково вважав їх такими. До того ж відповідач у своїй апеляційній скарзі вказував, що по справі №15/86-09 остаточне рішення було прийняте Вищим господарським судом, але такого рішення не існує і справа у цьому суді не розглядалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду Сумської області по даній справі, виходячи з наступного.

В позовній заяві № 3080 від 02.10.2009р. позивач вказував про відсутність між сторонами договірних відношень, як це було визначено постановою Вищого господарського суду від 30.10.2008 р. у справі № 17/295-06, спірна заборгованість виникла за період з жовтня 2005 р. по квітень 2009 р.

Розрахунку суми позову позивачем не надано.

З тексту позовної заяви вбачається, що фактично спірна заборгованість виникла в січні 2006 р. в сумі 2894,33 грн., березні і квітні 2006р. При цьому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по виставленим рахункам за березень 2006 р. в сумі 54642,71грн. та за квітень 2006 р. на суму 3556,59 грн., загальна сума 58199,30 грн., що не співпадає з сумою позову. В обґрунтування позовних вимог позивач надав належним чином не завірені копії рахунків, а саме: № 70 від 28.02.2006 р. на суму 162007,20 грн., № 70 від 31.03.2006 р. на суму 45823,34 грн., № 70 від 30.04.2006 р. в якому зазначено про відсутність суми боргу і наявність переплати в сумі 35145,61 грн. Згідно цим рахункам за березень 2006 р. було нараховане 45823,34 грн., за квітень 2006 р. малася переплата з боку відповідача на суму 35145,61 грн. В даних рахунках позивач посилався на п.7.3. договору та додаток № 1 до договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Дослідивши доводи позивача стосовно предмету і суми позову, які викладені в позовній заяві, і документи, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що вимоги, викладені в позовній заяви не підтверджуються наданими позивачем і вказаними вище копіями рахунків.

Посилання позивача на акти звірки взаєморозрахунків від 24.09.2009 р. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не підписані представником відповідача, і за своїм змістом не є двостороннім актом, відповідно такий документи не може бути доказом по справі. Крім того, в зазначених актах позивач вказував, що заборгованість виникла за договором № 70 від 01.10.2006 р., що суперечить змісту позовної заяви, в якій позивач стверджував про відсутність договору з відповідачем на постачання теплової енергії.

Колегією судді Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу вимоги про сплату спірної заборгованості, як це передбачено ст. 530 ЦК України. Також позивачем не надано належним чином оформлених доказів вручення відповідачу вище перелічених рахунків, а також спірних рахунків за березень 2006 р. на суму 54642,71 грн. та за квітень 2006 р на суму 3556,59 грн.

За твердженнями позивача, викладеними в позовній заяві, письмових поясненнях до відзиву на позовну заяву № 97 від 12.01.2010 р., які не підписано позивачем, з посиланням на п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання, через 20 днів після отримання рахунків позивача, у відповідача виникло зобов’язання сплатити спірну заборгованість.

По даній справі позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою 02.10.2009 р., тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, відповідач 16.12.2009 р. подав до господарського суду Сумської області заяву про застосування строків позовної давності.

Господарський суд Сумської області оскаржуваним рішенням від 28.01.2010р. у справі № 18/170-09 не застосував строк позовної давності і, в той же час, не визнав поважними причини пропущення позовної давності, а вважав, що позивачем не було пропущено строк позовної давності. З цього привод господарський суд Сумської області зазначав: «Враховуючи строк проведення оплати за послуги теплопостачання, передбачений п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання, строк позовної давності щодо стягнення позивачем заборгованості з відповідача в сумі 57461грн. 23 коп., яка виникла січень-березень 2006 р., відліковується з 21.04.2006 р. Позивач 25.03.2009 р., в межах строку позовної давності, звернувся із позовом до відповідача (справа господарського суду Сумської області № 15/86-09), у зв’язку з чим перебіг строку позовної давності перервався. Після прийняття остаточного рішення по справі № 15/86-09 Вищим господарським судом позивач ще раз звернувся до суду з даним позовом, строк позовної давності не порушено.»

З вказаними висновками господарського суду Сумської області погодитися не можна виходячи з наступного.

Підстави за якими переривається перебіг строку позовної давності передбачені ст. 264 ЦК України, а саме, в разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, та у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.

Враховуючи, що підстава за якою господарський суд першої інстанції визначив, що перебіг строку позовної давності перервався, чинним законодавством не передбачена, тому оскаржуване рішення господарського суду Сумської області в цій частині суперечить чинному законодавству і є незаконним.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги повинна вноситися не пізніше 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим, а п. 20 цих Правил встановлює, що плата вноситься на підставі платіжних документів до яких відносяться і рахунки позивача.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу вимоги по оплаті за бездоговорне споживання теплової енергії, також не надано доказів направлення відповідачу рахунку за березень 2006 р. на суму 54642,67 грн. та рахунку за квітень 2006 р. на сумі 3556,59 грн., як це вказано в позовній заяві, які є підставою для внесення плати за спожиту теплову енергію, як це визначено п. 20 Правил, тому твердження господарського суду Сумської області стосовно обов’язку відповідача у термін до 21.03.2006 р. сплатити суму 57461,23 грн. є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах справи.

Досліджуючи матеріали справи колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що 20.01.2010 р. супровідним листом позивач надав копію позовної заяви № 377 від 23.02.2009 р. про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 58199,31 грн., заявленої ТОВ «Сумитеплоенерго»до ВАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш»по справі № 15/86-09; копію рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2009 р. у справі № 15/86-09; копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. у справі № 15/86-09.

З копії позовної заяви № 377 від 23.02.2009 р. та копії відомості звірки взаєморозрахунків з 01.09.2005 р. по 19.02.2009 р., вбачається, що предметом позову була заборгованість в сумі 58199,31 грн., за рахунками № 70 від 31.03.2006р. і за № 70 від 30.04.2006 р.

Тобто, предметом спору по справі № 15/86-09 і по даній справі є одна й таж сума заборгованості, за один й той же період, що виникла внаслідок несплату відповідачем одних й тих же рахунків.

За твердженнями позивача, в позовній заяві по справі № 15/86-09 він помилково посилався на наявність між сторонами договору № 70 від 01.09.2005 р. про постачання теплової енергії, а в позовній заяві по справі № 18/170-09 позивач вказував про відсутність такого договору та здійснення відповідачем бездоговірного споживання теплової енергії. У зв’язку з чим позивач стверджував, що по справі №15/86-09 спір виник з інших підстави, ніж по справі № 18/170-09.

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.07.2009р. у справі № 15/86-09 відмовлено в позові ТОВ «Сумитеплоенерго»про стягнення з ВАТ «Науково-виробниче АТ «ВНДІкомпресормаш»58199,31 грн. заборгованості за теплову енергію на підставі рахунків № 70 від 31.03.2006р. і за № 70 від 30.04.2006 р. за договором № 70 від01.09.2005 р. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. по справі № 15/86-09 рішення суду першої інстанції залишено без змін. В касаційному порядку дана постанова оскаржувана не було.

З висновками господарського суду Сумської області, викладеними в оскаржуваному рішенні стосовно того, що наданими позивачем документами підтверджується заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в сумі 57461,23 грн., яка складається з 54642,71 грн. за березень 2006 р. та 3556,59 грн. за квітень 2006 р. за вирахуванням 738,08 грн. переплати, що була перерахована відповідачем при виконанні рішення господарського суду Сумської області у справі № 17/295-06 не можна погодитися, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження сплати коштів на виконання рішення господарського суду Сумської області по справі № 17/295-06. Сторони в жодному документі (позовній заяві, відзиві на позов, рахунках тощо), не зазначали про наявність переплати в суми 738,08 грн. В позовній заяві позивач стверджував, що вказаним рішення у справі № 17/295-06 було стягнено не всю суму заборгованості і за січень 2006 р. залишилася нестягнутою заборгованість в сумі 2894,33 грн.

Оскільки, між сторонами не було укладено договір на постачання теплової енергії, і сторонами не була визначена кількість та обсяги споживання теплової енергії у спірні періоди, а позивачем, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не було надано документів та обґрунтованих розрахунків на підтвердження кількості спожитої відповідачем теплової енергії, зазначеної в вищенаведених рахунках позивача, не надано розрахунку вартості поставленої відповідачу теплової енергії з урахуванням потужності приладів обліку згідно розміру затверджених цін/тарифів та за нормами, затвердженими в установленому законом порядку, тому відсутні підстави вважати позовні вимоги обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги не підтверджені належними документами, не ґрунтуються на матеріалах справи, є безпідставними і тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2010р. у справі № 18/170-09 прийнято з порушенням норм матеріального права, оскаржуваним рішенням господарський суд визнав встановленими обставини, які не були доведені належними документами і мають значення для справи, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст.103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2010р. у справі № 18/170-09 скасувати та прийняти нове.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»(40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (40020, м. Суми, пр-т Курський, 6, код 00220434) 278, 50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.С. Карбань.

Суддя Л.М. Бабакова.

Суддя І.А. Шутенко.

Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні 15.03.2010р.