Постанова № 8377809, 16.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р. Справа № 15/219-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., судді Гончар Т. В. , Лакіза В.В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача: Муйдінова Р.М. за довіреністю № 18-49/262 від 01.06.09 р.

відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс”, м. Суми (вх. № 3948 С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 09.11.2009 року по справі № 15/219-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе”, м. Суми

до Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс”, м. Суми

про стягнення 12091 грн. 00 коп.

встановила:

У вересні 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе”, м. Суми (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс”, м. Суми (далі відповідач) 12091,00 грн. заборгованості відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення №ПР33-6/171 від 01.05.2006р., в тому числі 6221,48 грн. основного боргу, 385,20 грн. інфляційних збитків, 88,00 грн. - 3% річних, 5396,31 грн. пені. Вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.11.2009 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс” на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе” –6221,48 грн. основного боргу, 385,20 грн. інфляційних збитків, 88,00 грн. - 3% річних, 5396,31 грн. пені, 120,91 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ЗАТ ’’Укртехінтекс’’ порушує питання про скасування зазначеного рішення, посилаючись на його незаконність та порушенням судом норм матеріального права в частині стягнення пені в розмірі 5396, 31 грн. Вважає вимогу позивача в цій частині не підлягаючою задоволенню, в зв’язку з тим, що договірні відносини між сторонами в частині відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань входять до сфери регулювання Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. 3 якого встановлює певні обмеження щодо максимального розміру пені ( не може перевищувати подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період за який сплачується пеня ), а не Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», яким керувався суд при визначенні розміру пені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс” прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 02.02.2010 р.

Колегія суддів неодноразово відкладала розгляд справи, в зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судові засідання.

Позивач Відкрите акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе”, на виконання вимог суду, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду від 09.11.2009 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та в обґрунтування своєї позиції письмові пояснення щодо порядку нарахування пені за неналежне виконання відповідачем по справі умов договору і розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню.

У судове засіданні 09.03.2010 року представник відповідача не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі документами і додатково наданими позивачем на вимогу судової колегії документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих позивачем на їх підтвердження доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до укладеного між сторонами договору №ПР33-6/171 від 01.05.2006р. про надання послуг з централізованого опалення, позивач зобов’язується надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 10 договору споживач (відповідач) до 10 числа розрахункового місяця сплачує виконавцю (позивачеві) вартість послуг, визначену відповідно до додатку №1 до договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).

Строк дії договору визначений п. 33 договору, а саме: договір укладається на 1 рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду договору.

Матеріалами справи, зокрема актами прийому-передачі теплової енергії від 30.10.2008р., від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 18.12.2008р., від 31.12.2008р. від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 13.03.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р. підтверджується факт передачі відповідачеві теплової енергії загальною вартістю 11774,06 грн. (а.с. 19-23). Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6221,48 грн. (відповідачем було сплачено лише частину вартості поставленої позивачем теплової енергії у сумі 5552,58 грн.).

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача по основному боргу перед позивачем складає 6221,48 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем ( лист №69 від 02.06.2009р.)

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Оскільки відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 6221,48 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 5396,31 грн. за період з 11.11.2008р. по 09.09.2009р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідно п. 15 договору про надання послуг з централізованого опалення №ПР33-6/171 від 01.05.2006р. (за несвоєчасне внесення плати відповідачеві нарахована пеня у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання).

Обґрунтовуючи позов в цій частині вимог позивач посилався на те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб’єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені, передбачені умовами договору, пеня в сумі 5396,31 грн. нарахована в межах строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, якими унормований такий вид забезпечення виконання зобов’язання, як неустойка, щодо її поняття, підстав виникнення права на неустойку, предмета неустойки та правових наслідків її сплати.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору про надання послуг з централізованого опалення №ПР33-6/171 від 01.05.2006р. позивач просить стягнути з відповідача 385,20 грн. 20 інфляційних збитків та 88,00 грн. - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині вимог і його задоволення.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, через що позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 6221,48 грн., 385,20 грн. інфляційних збитків.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5396,31 грн. та 88,00 грн. - 3% річних.

Так при прийнятті рішення в цій частині судом першої інстанції не правильно застосовані норми п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Договором же №ПР33-6/171 від 01.05.2006р. про надання послуг з централізованого опалення інший порядок нарахування санкцій не передбачено.

Як встановлено апеляційним судом та на виконання вимог ухвали апеляційного суду було надано позивачем розрахунок пені у відповідності до п. 15 Договору відповідно до якого розмір пені за прострочення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України, складає 5325,31 грн.

Позивачем не заперечується того факту, що при поданні позову ним було допущено помилку в розрахунку суми пені, (не враховано норми п. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування санкцій через шість місяців), а судом першої інстанції цей розрахунок не перевірено та застосовано норми п. 6 вказаної вище статті за межами строку нарахування санкцій за прострочення виконання зобов’язання.

Наданий позивачем розрахунок вказаної суми є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства. Також позивачем в розрахунку виправлена помилка нарахування суми 88,00 грн. 3% річних на 87,79 грн., з яким погоджується колегія суддів.

Стосовно тверджень відповідача щодо застосування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а не норм Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»(далі Закон) при визначенні судом першої інстанції розміру пені, яка підлягає стягненню за прострочення виконання грошового зобов’язання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спеціальні норми Закону, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання в сфері надання комунальних послуг, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами законодавства, які містять відповідне загальне регулювання. Цей Закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій і його норми є спеціальним по відношенню до норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у повній мірі з’ясовані усі фактичні обставини справи, однак неправильно застосовані норми матеріального права, а саме п.6 ст. 232 ГПК України, через що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції по даній справі частковому скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс”, м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2009 року по справі № 15/219-09 скасувати в частині стягнення пені, 3% річних і державного мита та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Укртехінтекс” (40000, м. Суми, вул. Пушкіна, 55, код 23291170) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 5325,31 грн. пені, 87,79 грн. 3% річних, 120,20 грн. державного мита. В частині стягнення 71,00 грн. пені та 0,21 грн. 3% річних в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду в установленому законом порядку.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Судді Гончар Т. В.

Лакіза В.В.